Рішення № 138781328, 05.08.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1011/26

Провадження № 2/373/1141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Лебедя В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій сторін

Представник позивача Мишевська Н.М. через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 549152-КС-001 від 26.07.2025 у розмірі 20530,80 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.07.2025 між сторонами було укладено договір про надання кредиту № 549152-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 15.02.2026 становить 20530,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом становить 7920,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 7840,80 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 4000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 770,00 грн.

2. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 19.03.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 191 ЦПК України. Крім цього, витребувано письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

14.04.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові докази.

Відповідач у встановлений судом строк, який отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, не подав відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

26.07.2025 між сторонами було укладено договір про надання кредиту № 549152-КС-001 (далі - договір), шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавець.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит установлено 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом у день 1 %, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 1600,00 гривень Загальний розмір наданого кредиту - 8000,00 гривень. Термін дії договору - 16 тижнів (до 15.11.2025). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 16270,47 грн (п. 2.3-2.9 договору).

Сторонами в п. 4.2.2 Договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-8551 для підписання кредитного договору № 549152-КС-001 від 26.07.2025.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та 26.07.2025 надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8000,00 грн, перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_1 , про що свідчить довідка про перерахування коштів, що була доданою до позову.

Листом АТ КБ «ПриватБанк», що надійшов на виконання вимог ухвали судді від 19.03.2026, повідомлено, що в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Як вбачається з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту та пропозиції (оферти) укласти кредитний договір сторони погодили, що проценти за користуванням кредитом становлять 1 % в день, процентна ставка є фіксованою, комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 16270,47 грн.

Зі змісту наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково здійснював оплату по кредитному договору (08.08.2025 на суму 2030,00 грн), що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом станом на 15.02.2026 у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі становить 20530,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом становить 7920,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 7840,80 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 4000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 770,00 грн.

4. Висновки суду на підставі норм права, що підлягають застосуванню

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання договору.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю кредиту, строк та умови кредитування, відповідальність за невиконання договірних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на визначених умовах.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі змісту наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк», по особовому рахунку вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково здійснював оплату по кредитному договору (08.08.2025 на суму 2030,00 грн), що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виданим кредитом у розмірі 7920,00 грн, процентами за користування кредитом у розмірі 7840,80 грн, підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Зі змісту статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання, що встановлені кредитним договором, не спростував докази своєчасної та повної оплати заборгованості за договором, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в розрахованому позивачем розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 770,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно з п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався наступними указами, затвердженими відповідними законами України.

Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між сторонами 26.07.2025, тобто під час дії на території України воєнного стану та звільнення позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, що встановлена ст. 625 ЦК України.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 4000,00 грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за кредитним договором, розмір заборгованості за кредитним договором не був спростований.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а тому судовий збір слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2129,82 грн (80 % від ціни позову).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 549152-КС-001 від 26.07.2025 у розмірі 16530,80 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять гривень 80 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2129,82 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 82 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ