Рішення № 138781049, 16.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/3536/2026

Справа № 359/1917/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

при секретарі - Кулакевич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

03 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук С.М., звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, з проханням:

- скасувати арешт з всього майна, яке належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Бориспільської державної виконавчої служби від 03 березня 2003 року, зареєстрований Бориспільською районною державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 21 липня 2004 року за реєстраційним номером обтяження 73489 (а.с. 2-7).

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 2,1949 га, кадастровий номер 7120980800:03:001:0170, право власності на яку набув у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 0,23 га, кадастровий номер 3220886401:01:015:0631, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Рогозів; земельної ділянки площею 0,1186 га, кадастровий номер 3220886401:01:015:0387, для ведення особистого селянського господарства, а також квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене майно підтверджується відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування, свідоцтвами та державними реєстраціями права власності.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 листопада 2025 року позивачу стало відомо про наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівного запису про арешт усього належного йому майна, накладеного постановою державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби від 3 березня 2003 року та зареєстрованого 21 липня 2004 року за реєстраційним номером обтяження 73489.

Позивач звернувся до Бориспільського ВДВС із заявою про зняття арешту, однак отримав відповідь, відповідно до якої більш детальна інформація щодо виконавчого провадження відсутня у зв`язку зі знищенням архівних матеріалів після закінчення строків їх зберігання. Одночасно орган ДВС повідомив, що питання про зняття арешту може бути вирішене судом відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому відкриті виконавчі провадження щодо позивача відсутні.

На обґрунтування позову позивач посилається на положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній до 05.10.2016), статей 40, 59 цього Закону (у чинній редакції), відповідно до яких після закінчення виконавчого провадження арешт майна підлягає зняттю, а також на те, що державний виконавець, завершуючи виконавче провадження, не вирішив питання про зняття накладеного арешту, внаслідок чого в Державному реєстрі речових прав продовжує існувати обтяження, яке безпідставно обмежує його право розпорядження належним майном.

Крім того, позивач посилається на статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 317, 319, 321, 391 ЦК України, а також на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, згідно з яким тривале існування незнятого арешту за відсутності виконавчого провадження, майнових претензій стягувача та відомостей про стягнення виконавчого збору є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Посилаючись на наведені обставини та норми права, позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та скасувати арешт з усього належного йому майна, накладений постановою державного виконавця Бориспільської державної виконавчої служби від 3 березня 2003 року та зареєстрований Бориспільською районною державною нотаріальною конторою 21 липня 2004 року за реєстраційним номером обтяження 73489.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 32-33).

Згідно із заявою від 16.07.2026 представник позивача адвокат Ковальчук С.М. просив проводити судовий розгляд у відсутність позивача та його представника, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.37-38).

Представник відповідача Бориспільського відділу ДВС у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Відзиву, а також заяви про розгляд справи без участі представник відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до вимог ст. ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 січня 2020 року , реєстровий №2-93, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , 1937 року народження, набув право власності на земельну ділянку площею 2,1949 га, кадастровий номер 7120980800:03:001:0170, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлий спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧР №099459, виданого 20 січня 2004 року (а.с.8-9,10).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав від 21.03.2018 позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,23 га, кадастровий номер 3220886401:01:015:0631, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 (а.с.13-14).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав від 17.12.2021 позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1186 га, кадастровий номер 3220886401:01:015:0387, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.17).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 14 листопада 2007 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 16680644442 від 16.11.2007, позивачу ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №454078690 від 28.11.2025 (а.с.22-24) у Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження арешт, реєстраційний номер обтяження 73489, яке було зареєстровано 21.07.2004, 11:14651 за №73489 реєстратором: Бориспільська районна державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: постанова б/н 03.03.2003, Бориспільська державна виконавча служба. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, АДРЕСА_3 . Додаткові дані: архівний номер: 5261065 ОСОБА_3 дата: 11.03.2003. Дата виникнення: 11.03.2003, №реєстра: 172078-2349, внутр. №87012D2C24F4533135658.

З відповіді Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України від 28.11.2025 №2172464, адресованої ОСОБА_1 , встановлено, що вказаним листом позивачу повідомлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 454078690 від 28.11.2025 у ОСОБА_1 наявне обтяження, яке зареєстровано: 21.07.2004 11:14:51 за № 73489 реєстратором: Бориспільська районна державна нотаріальна контора, 08300, Київська обл., Бориспільський р., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63, (04595) 5-23-33, підстава обтяження: постанова, б/н, 03.03.2003, Бориспільська державна виконавча служба, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, Київська обл. Бориспільський р-н с. Рогозів, власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більш детальніше ідентифікувати вищевказані обтяження не надається можливим, оскільки в паперовому вигляді архівні виконавчі провадження по 2021 рік (включно) знищені по причині закінчення термінів архівного зберігання, що регламентується наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05.07.2009 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби», де згідно п. 3.19 строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки (а.с.21).

У зв`язку з цим рекомендовано позивачу звернутись до суду із позовом про зняття арешту з майна.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону 1999 року, що була чинна до 05.10.2016 (на момент повернення виконавчого документа стягувачеві), було визначено, що, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що набрала законної сили 05.10.2016 (з наступними змінами) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 цієї статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч.4 цієї статті підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

За змістом ч.5 ст.59 Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як свідчать встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, обтяження зареєстровано у липні 2004 року, разом із з цим відкриті виконавчі провадження щодо позивача відсутні.

Отже, арешт продовжує існувати за відсутності відкритого виконавчого провадження та будь-яких даних про необхідність подальшого застосування такого заходу примусового виконання рішення.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, зміна та припинення правовідношення.

Суд враховує, що арешт майна зберігається понад двадцять років, відкриті виконавчі провадження щодо позивача відсутні, а доказів існування невиконаних рішень чи інших правових підстав для подальшого збереження арешту відповідачем не надано.

У своїй постанові від 03 листопада 2021 року (справа №161/14034/20) Верховний Суд, зокрема, зазначив, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, незняття арешту з майна заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше існування арешту на майно позивача за відсутності відкритого виконавчого провадження та будь-яких доказів необхідності його збереження є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном і створює перешкоди у здійсненні ним повноважень власника. Тому позовні вимоги про зняття арешту підлягають задоволенню.

Питання про відшкодування понесених судових витрат позивач не порушує.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,128,141,223,258,259,263-265,266,280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт з всього майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Бориспільської державної виконавчої служби від 03 березня 2003 року, зареєстрований Бориспільською районною державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 21 липня 2004 року за реєстраційним номером обтяження 73489.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня підписання рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Муранова-Лесів