Ухвала суду № 138777746, 05.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/626/26

ун. № 367/2401/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Святошинського районного суду міста Києва в складі:

головуючої - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110000166 від 25.02.2025 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), представника АТ"Укрзалізниця" ОСОБА_10 ,

встановила:

На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 днів, в мотивування яких прокурор зауважує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились, а саме: обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за інкриміновані злочини, можуть переховуватись від суду, також, маючи відомості про потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, можуть незаконно впливати на вказаних осіб, крім того обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи, зважаючи на наявні ризики та дані про обвинувачених, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку останніх та запобігти вказаним ризикам.

Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотань прокурора та просила застосувати до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, зауваживши при цьому, що ризики, заявлені прокурором у клопотанні, ґрунтуються на припущеннях, прокурор не наводить нових аргументів щодо доцільності застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Ухвалою суду від 08.06.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 06 серпня 2026 року.

Враховуючи стадію судового провадження, завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу не вбачається можливим.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до наступних висновків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у яких відсутні міцні соціальні зв`язки, колегія суддів вважає, що на даний час продовжує існувати ризик переховування від суду, оскільки обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини (позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі), у разі визнання їх винуватими, можуть вдатись до відповідних дій.

При цьому, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Також, враховуючи фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що на даний час існує ризик впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які наразі ще судом не допитані, з метою примусити їх змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того існує певна ймовірність вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що у останніх відсутній стабільний дохід, а злочини, які їм інкримінуються, вчинені з корисливих мотивів.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

З огляду на викладене, зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є триваючими, колегія суддів вважає необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Стан здоров`я обвинувачених задовільний, що не виключає можливість перебування останніх під вартою в умовах слідчого ізолятора на час судового розгляду.

Твердження сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, а саме у вигляді домашнього арешту, суд вважає безпідставними з огляду на вищевикладене.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів, беручи до уваги фактичні обставини справи та вагомість вищезазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає обвинуваченим розмір застави як альтернативний запобіжний захід.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197,ст. 314-316, ст.ст. 369, 372 КПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 жовтня 2026 року року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали встановити до 03 жовтня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та оголошено 05 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3