Ухвала суду № 138776970, 06.08.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 676/7302/25

№4-с/680/15/26

УХВАЛА

"06" серпня 2026 р. селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Польової В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Фурман Д.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Хмельницької області Говірко Ганни Йосипівни у виконавчому провадженні №80182962,

встановив:

Скаржник звернувся до суду із зазначеною вище скаргою в якій просив скасувати постанову приватного виконавця Говірко Ганни Йосипівни про арешт майна ВП №80182962.

В обґрунтування скарги вказав, що 22 січня 2026 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №676/7302/25, на підставі якого приватний виконавець Говірко Г.Й. наклала арешт на земельні ділянки. Вважає, що арешт майна земельних ділянок є неспівмірним з розміром заявленої до стягнення заборгованості. Вартість арештованого майна багаторазово перевищує суму боргу, накладення арешту порушує його право власності, а тому просить суд скасувати постанову приватного виконавця Говірко Г.Й. про арешт майна.

Сторони повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

03 серпня 2026 року на виконання ухвали суду приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. надіслано на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали суд приходить до такого висновку.

Згідно положень ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22 січня 2026 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №676/7302/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103728577 від 17 жовтня 2023 року у розмірі 10843 (десять тисяч вісімсот сорок три) гривні 20 коп., з яких: 2700 (дві тисячі сімсот) гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7933 (сім тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 20 коп. прострочена заборгованість за відсотками, 210 (двісті десять) гривень прострочена заборгованість за комісією. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

03 лютого 2026 року стягувач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Говірко Г.Й. із заявою про примусове виконання рішення.

За вказаним виконавчим листом 06 лютого 2026 року приватним виконавцем Говірко Г.Й. відкрито виконавче провадження та копію даної постанови направлено ОСОБА_1 для виконання та до відома.

Цього ж дня 06 лютого 2026 року приватним виконавцем винено постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди; про арешт коштів боржника, які були направленні ОСОБА_1 для відома та до виконання.

23 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. винесено постанову про арешт майна боржника, яку також направлено боржнику ОСОБА_1

24 червня 2026 року приватному виконавцю Говірко Г.Й. було направлено ОСОБА_1 заяву про зняття арешту майна боржника.

За вих. №186939 від 26 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. повідомлено ОСОБА_1 про правомірність накладення арешту майна та розписано послідовність дій.

22 липня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено дану постанову ОСОБА_1 .

Відповідно до п.6 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем насамперед було вжито заходів щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника, які знаходяться на рахунках у банківських установах, про що 06 лютого 2026 року винесено відповідну постанову. Лише після того, як коштів, достатніх для виконання рішення суду, виявлено не було, приватний виконавець, керуючись вимогами статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановою від 23 червня 2026 року наклав арешт на належне боржнику рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення.

Судом встановлено, що 24 червня 2026 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з майна. За результатами розгляду цієї заяви приватний виконавець листом від 26 червня 2026 року надав мотивовану відповідь, у якій роз`яснив порядок звернення стягнення на майно боржника, визначений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що до накладення арешту було вжито заходів щодо звернення стягнення на кошти боржника, а арешт на рухоме та нерухоме майно накладено лише з метою забезпечення виконання виконавчого документа в межах суми стягнення.

Суд бере до уваги, що наведені у відповіді виконавця обставини узгоджуються з матеріалами виконавчого провадження та підтверджують дотримання приватним виконавцем визначеної законом послідовності вчинення виконавчих дій.

Доводи заявника про те, що вартість двох земельних ділянок у багато разів перевищує суму заборгованості, самі по собі не свідчать про незаконність оскаржуваних дій приватного виконавця. Арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення суду та не означає автоматичного звернення стягнення саме на це майно або його реалізацію. На стадії накладення арешту виконавець не здійснює оцінку майна та не зобов`язаний визначати його ринкову вартість з метою співвідношення із сумою боргу.

Суд також враховує, що положення частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають звернення стягнення на майно боржника у розмірі та обсязі, необхідних для виконання рішення. Зазначена норма регулює порядок звернення стягнення та реалізації майна, однак не встановлює заборони на накладення арешту на декілька об`єктів нерухомості як заходу забезпечення виконання рішення.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що боржник скористався своїм правом запропонувати виконавцю інше майно або кошти, достатні для виконання рішення, чи що на момент накладення арешту у виконавця була наявна інформація про інше майно, звернення стягнення на яке дозволило б забезпечити виконання рішення менш обтяжливим способом.

Згідно із ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінивши зібрані по справі докази, судом не встановлено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні приватним виконавцем виконавчих дій, а також приватний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

постановив:

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Хмельницької області Говірко Ганни Йосипівни у виконавчому провадженні №80182962 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: В. Є. Польова