Рішення № 138776931, 05.08.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/446/26

Провадження № 2/675/647/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи це тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачкою 15 лютого 2023 року був укладений договір позики № 78726835, який було укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позики відповідачка отримала позику в сумі 9500,00 грн, що було перераховано на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яку позичальниця вказала при укладенні договору позики, строком на 30 днів, на умовах повернення позики в кінці строку позики та сплати нарахованих за користування позикою відсотків. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачці обумовлену суму кредиту, тоді як відповідачка ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконала, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 32998,25 грн, яка складається з: 9500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 23498,25 грн суми заборгованості за відсотками.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 78726835 від 15 лютого 2023 року. Згідно витягу з Реєстру боржників № 9 від 23 серпня 2023 року відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 78726835 від 15 лютого 2023 року в сумі 32998,25 грн, яка складається з: 9500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 23498,25 грн суми заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором у сумі 32998,25 грн, яку ТОВ ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання за повторним викликом не з`явилася.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді старости Клубівського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 42/11.4-14 від 27 березня 2026 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення, з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній. Такі відомості вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 27 квітня 2026 року, на 20 травня 2026 року, на 17 червня 2026 року, на 07 липня 2026 року та на 05 серпня 2026 року.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 05 серпня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як встановлено судом, 15 лютого 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 78726835, який було укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позики відповідачка отримала позику в сумі 9500,00 грн, яку було перераховано на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яку позичальниця вказала при укладенні договору позики, строком на 30 днів, на умовах повернення позики в кінці строку позики та сплати нарахованих за користування позикою відсотків, що підтверджується копіями відповідного договору та паспорту споживчого кредиту, доданими до матеріалів справи.

Згідно з інформацією № 20.1.0.0.0/7-260515/66375-БТ від 23 травня 2026 року, наданою АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області, постановленої за клопотанням представника позивача, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку, на яку 15 лютого 2023 року зараховано 9500,00 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачці обумовлену суму кредиту, тоді як відповідачка ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконала, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 32998,25 грн, яка складається з: 9500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 23498,25 грн суми заборгованості за відсотками, що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості.

14 червня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 78726835 від 15 лютого 2023 року, що підтверджується копіями відповідного договору, додаткових угод № 2 від 28 липня 2021 року, № 7 від 13 червня 202 року, № 10 від 23 серпня 2023 року, акту прийом-передачі реєстру боржників від 23 серпня 2023 року, реєстру боржників та платіжної інструкції № 20133 від 29 серпня 2023 року про плату за відступлення права вимоги, доданими до матеріалів справи. Згідно витягу з Реєстру боржників № 9 від 23 серпня 2023 року відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 78726835 від 15 лютого 2023 року у сумі 32998,25 грн, яка складається з: 9500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 23498,25 грн суми заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд констатує, що відповідачка була ознайомлена і погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання договору № 78726835 від 15 лютого 2023 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитній установі не повернуті в строк, визначений договором, та не сплачені передбачені умовами договору проценти, що свідчить про порушення його прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15.

Як вбачається із наявних по справі доказів, ОСОБА_1 не здійснила погашення заборгованості як на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

ОСОБА_1 відзиву на позов не подала, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надала.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що сума заборгованості за основним боргом підлягає стягненню з відповідачки.

Що стосується заборгованості по сплаті процентів, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позику, суму якої вчасно не повернула, а тому з неї на користь правонаступника кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути заборгованість за відсотками.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2. Договору № 78726835 від 15 лютого 2023 року позика надається строком на 30 днів, тобто до 17 березня 2023 року.

Згідно п. 18 Договору № 7386643 якщо сума позики, зазначена в п. 2 Договору перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховуються процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеною п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 17 березня 2023 року відповідно відсутні.

Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором № 78726835 від 15 лютого 2023 року, проте ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» продовжувало нараховувати проценти поза межами дії договору № 78726835 від 15 лютого 2023 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», як правонаступника первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором № 7386643 від 08 лютого 2023 року 9500,00 грн. як заборгованість за основною сумою боргу та 7125,00 грн як заборгованість за відсотками за період з 15 лютого 2023року по 17 березня 2023 року, а всього кошти в сумі 16625,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 32998,25 грн і задоволений на суму 16625,00 грн, тобто на 50,38% (16625,00х100:32998,25). Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути 1341,32 грн (2662,40х50,38%) судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Хмельницьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 25 грудня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Хмельницьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 25 грудня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження - 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 78726835 від 15 лютого 2023 року в сумі 16625,00 грн, яка складається з: 9500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 7125,00 грн суми заборгованості за відсотками; та судові витрати в сумі 1341 (одна тисяча триста сорок одна) грн 32 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська