Ухвала суду № 138776731, 05.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/7317/26

Провадження №2/463/2705/26

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

05 серпня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про скасування постанови про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та його представник адвокат Пилип І.Д., який діє на підставі ордеру серії ВС №1244032 від 8 травня 2026 року, звернулись до суду з позовом, відповідно до якого просять скасувати постанову про арешт майна, накладеного 27 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. на квартиру АДРЕСА_1 , на яку пунктом 5 ухвали Личаківського районного суду у справі №463/10458/24 припинено право власності ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (ЄДРПОУ 40116861).

Матеріали позову були подані до Личаківського районного суду м. Львова 4 серпня 2026 року, за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Оглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право саме в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так у відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останній просить скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. про арешт майна, якою 27 жовтня 2025 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому з матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, у якому приватним виконавцем було винесено оскаржувану ним постанову та підставі якої накладено арешт.

У постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року у справі №337/2402/22 (провадження № 61-7442св23) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Як зазначено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі №826/12775/15, оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас статтею 59 цього закону законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно.

Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Такі висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (аналогічні висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18).

Разом з тим, ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, ОСОБА_1 в поданій позовній заяві звертається з вимогою не про зняття арешту з майна, а про скасування постанови виконавця про накладення арешту на майно.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що на справи у публічно-правових спорах, зокрема в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому відповідно до положень ст. 20 КАС України такі спори підсудні окружним адміністративним судам.

А згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного суду від 5 червня 2019 року у справі №917/2267/14, від 27 березня 2019 року у справі №823/359/18, спори щодо оскарження рішення, дії або бездіяльності приватного виконавця за участю особи, яка не є стороною виконавчого провадження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Повноваження судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).

Встановлення правил предметної юрисдикції та неможливість розгляду справ судами, до юрисдикції яких не віднесено вирішення певних категорій справ, є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті. При цьому, позивач може реалізувати своє право на справедливий суд та на ефективний спосіб юридичного захисту шляхом подання позову до суду відповідної юрисдикції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведене вище, а також те, що спір між сторонами у поданому ОСОБА_1 позові відповідно до заявленої позовної вимоги є публічно-правовим спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак такий подано в межах цивільного судочинства, що є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження у справі, та суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а тому приходжу до висновку, що у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити. Окрім того відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України заявнику слід роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 10, 19, 186, 260, 261, 293, 296, 297, 353, 354, 447 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про скасування постанови про арешт майна.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, місцезнаходження: м. Львів, вул. Грабовського, 11/104, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.