Ухвала суду № 138776677, 06.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6059/26

Провадження № 2/442/2493/2026

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"06" серпня 2026 р. суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, -

в с т а н о в и в:

05.08.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі та гідності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, справа розподілена судді Курус Р.І.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне..

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Зміст зазначених у ст. 4 ЦПК України підстав для захисту відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав має проявлятись в активних діях відповідача, невизнання цивільного права, у свою чергу, полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права, оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженню, зокрема, через недодержання процесуальної форми і змісту пред`явленої до суду заяви, тобто додержання умов її прийнятності.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

У правозастосовних орієнтирах викладених у постанові Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено:

- п.6 позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

- п.14 при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам статті 119 ЦПК (зараз ст.175 ЦПК).

Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Проте зі змісту поданої позовної заяви не вбачається, яка саме інформація, поширена відповідачем, є предметом спору та підлягає спростуванню. Позивач обмежується загальними посиланнями на те, що відповідач поширює про нього «всяку гидоту» та розміщує дописи у соціальних мережах, які принижують його честь та гідність, однак не наводить дослівного змісту таких висловлювань чи публікацій, не зазначає, у якій саме соціальній мережі вони були розміщені, на якій сторінці або акаунті, коли саме вони були оприлюднені.

Крім цього, позовна заяви не містить посилань на докази, які б підтверджували факт поширення відповідачем саме тієї інформації, яку позивач просить спростувати, а також не конкретизовано спосіб її спростування, що унеможливлює встановлення предмета спору та перевірку наявності підстав для відкриття провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Пунктом 12 даної Постанови визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві.

Крім цього, згідно з п.п. 2, 3, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення вказаних вимог, позивачем не зазначено дати народження відповідача ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Відсутність у позовній заяві вказаних вище відомостей унеможливлює генерацію запиту та отримання відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , що перешкоджає надсилання йому процесуальних документів, які надсилаються за встановленою судом адресою його місця реєстрації, а також його повідомлення про дату, час, місце та порядок розгляду справи.

Оскільки позивачем не вказано РНОКПП відповідача, суддя також позбавлений можливості перевірити чи такий зареєстрований в ЄСІТС або її окремій підсистемі.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.26 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020 затверджений наказом від 01.07.2020 № 144 ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), зазначення посади особи, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, всупереч вимог ст. 95 ЦПК України копії документів, що додані до заяви не засвідчені належним чином, що свідчить про не відповідність заяви приписам ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz V. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Згідно з ч.4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 не долучив до позовної заяви документа про сплату судового збору, водночас зазначив про звільнення від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», надавши копію посвідчення від 27.02.2019, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

Аналіз ст. 5 Закону України «Про судовий збір» дозволяє розмежувати підстави звільнення від сплати судового збору, в залежності від суб`єкта звернення, а також, виходячи з характеру позовних вимог, з якими особа звертається до суду. Також Закон встановлює пільги для певної категорії позивачів, в залежності від характеру спору, за вирішенням якого має місце звернення до суду. Зазвичай такі позовні вимоги виникають із застосування конкретного законодавчого акту, або з визначених Законом правовідносин, які є підставою для звернення до суду. Слід звернути увагу, що зазначені пільги осіб з відповідним статусом розповсюджуються на позовні вимоги, які виникають з цих конкретних випадків.

За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Предметом позову є захист честі та гідності шляхом спростування недостовірних відомостей.

Вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій (прирівняних до них осіб), тобто не пов`язаний з порушенням прав позивача саме як учасника бойових дій, тому підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» немає.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій, не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору у всіх категоріях справ.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 910/6441/21 та від 31 серпня 2022 року у справі № 344/18162/21, ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 у справі № 308/3120/15-ц та від 09 грудня 2024 року у справі №207/378/24.

Офіційні роз`яснення Верховного Суду також виходять із того, що така пільга не є безумовною і застосовується не до будь-якого спору за участю особи зі статусом УБД, а до спорів, пов`язаних із порушенням прав, які випливають із відповідного статусу та гарантій соціального захисту (ухвала ВП ВС від 20.01.2025 у справі № 990/205/24).

З огляду на викладене, за подання відповідної позовної заяви позивач не звільняється від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлений у розмірі 3328 грн.

Ставки сплати судового збору встановлені у ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою до суду позовної заяви позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до прохальної частини, ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а саме - зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію поширену у соціальних мережах, вибачитись особисто перед позивачем, що передбачає сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн., та вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн., що передбачає сплату судового збору у розмірі 7500,00 грн.,

З огляду на наведене, позивачу необхідно сплати суму судового збору в розмірі 8831,20 грн., яку перерахувати на наступний рахунок: Отримувач коштів ГУК Львiв/Дрогобицька тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача - UA628999980313121206000013931; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Призначення платежу*;101;_(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа) або подати докази звільнення від такої сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що вищезазначену заяву необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною заявою, з метою підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зобов`язаний оформити таку у відповідності до вимог цивільного-процесуального кодексу, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

При таких обставинах дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для її усунення.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що інакше заява буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Курус Р.І.