Рішення № 138776626, 05.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3442/26

Номер провадження 2/337/2625/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача Скрипник М.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Місто комфорту» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, будучи власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не виконує зобов`язань з оплати послуг з управління будинком, внаслідок чого на момент подання позову до суду (за період з 01.03.2022 до 31.05.2026) утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 912,63 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі, сторонам встановлено строк на подання відзиву та інших заяв по суті справи.

30.06.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти позову, вважаючи його необгрунтованим. Зазначив, що він не є стороною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, договір він не підписував і до нього не приєднувався у встановленому законом порядку. Просив застосувати строк давності, оскільки вимоги за заборгованістю, яка виникла в період до 22.05.2023 виходять за межі строку позовної давності. Послався на форс-мажорні обставини, зокрема те, що місто Запоріжжя з лютого 2022 року є прифронтовим містом, що перебуває під постійною загрозою обстрілів; відповідач був вимушений залишити квартиру у зв`язку з воєнними діями і з 2023 року перебуває за межами України. З моменту придбання квартири (24.01.2022) і по теперішній час у квартирі ніхто не проживає, квартира перебуває у стані незавершеного ремонту, за таких обставин жодні комунальні послуги фактично не споживались. Позивач не звертався до відповідача з питанням про врегулювання питання в досудовому порядку і відповідач не мав інформації про реквізити для оплати послуг. Також позивач не надав доказів фактичного надання послуг. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

06.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона заперечила проти доводів відповідача. Зазначила, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2021 був укладений у порядку, встановленому Законом України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», підписаний уповноваженою особою. Оскільки відповідач набув право власності на квартиру 24.01.2022, тобто після укладення та набрання чинності договором управління будинком, то з моменту набуття права власності він автоматично набув статус співвласника багатоквартирного будинку та став учасником відповідних правовідносин. Щодо застосування строків позовної давності сторона зазначила, що позовна давність не може бути застосована, оскільки її перебіг був зупинений у період виникнення спірних правовідносин спочатку у зв`язку з COVID-19, потім через введення воєнного стану. Щодо дії непереборної сили та стану квартири, яка перебуває у стані ремонту позивач зазначив, що воєнний стан не звільняє від обов`язку належної сплати за надання послуг з управління будинком, крім того, обов`язок з утримання нерухомого майна покладається на власника квартири незалежно від того, що квартира перебуває у стані ремонту і там ніхто не проживає. Щодо посилань відповідача на відсутність доказів фактичного надання послуг представник позивача зазначила, що вони є голослівними, позивачем було надано докази надання послуг та розрахунку заборгованості, послуги надавалися належним чином, проте відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Відтак, представник позивача просила задовольнити позов у повному обсязі.

08.07.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що до звернення до суду позивач не направив йому письмової вимоги про погашення заборгованості, розрахунок заборгованості не є беззаперечним доказом існування саме такого розміру заборгованості. Квартира фактично не використовувалась. Щодо позовної давності зазначив, що її слід застосувати, оскільки її перебіг було поновлено 04.09.2025.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав, викладених сторонами у відповідних заявах по суті.

Дослідивши докази та заслухавши сторони, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 295971824 від 24.01.2022) відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,58 кв.м.

Відповідно до договору № 1 від 01.07.2021 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого ОСОБА_2 , який діє на підставі протоколу зборів співвласників будинку від 03.04.2021, та позивач уклали договір, на підставі якого позивач як управитель зобов`язався надавати споживачу послуги з управління багатоквартирним будинком для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення та збереження його споживчих властивостей, а споживач (співвласники будинку) зобов`язалися сплачувати управителю належну його плату, розмір якої встановлено відповідно до переліку замовлених за договором послуг.

Згідно з додатками 1-4 до договору встановлено такі тарифи на надання послуг (квартира відповідача розташована на 6 поверсі):

з липня 2021 до грудня 2024 року 6,18 грн/кв.м.;

з січня 2024 до грудня 2024 року 6,495 грн/кв.м.;

з січня 2025 до грудня 2025 року 7,2744 грн/кв.м.;

з січня 2026 дотепер 7,8564 грн/кв.м.

Відповідно до розрахунку заборгованості за особовим рахунком відповідачу було нараховано заборгованість з березня 2022 року до травня 2026 року у розмірі 22 912,63 гривні.

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує, тобто володіння майном (або майновими правами) тягне за собою обов`язки та відповідальність.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Оцінюючи доводи сторін суд дійшов таких висновків.

Щодо відсутності договору, укладеного безпосередньо між позивачем та відповідачем (посилання відповідача, що він не є стороною договору від 01.07.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку (постанова від 18.11.2020, справа № 638/19174/17), що власник квартири в багатоквартирному будинку зобов`язаний здійснювати платежі та внески з управління будинком за наявності підтверджених витрат на управління, утримання збереження будинку, тому відповідна сума підлягає стягненню. Відсутність відповідного договору між споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території та їх виконавцем не є підставою для нестягнення з відповідача заборгованості з їх оплати.

Оскільки договір між управителем та споживачами послуг укладено у визначеному законом порядку, відповідач протягом тривалого часу не ставив питання про недійсність вказаного договору, не оспорював його умови, зокрема в частині визначення розміру тарифів, суд критично ставиться до доводів відповідача в цій частині.

Щодо відсутності доказів фактичного надання послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Статтею 12 ЦПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 (постанова від 23.10.2019) зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Суд враховує, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо того, що позивач не надав послуги, визначені договором, або надавав послуги неналежної якості, або що відповідач звертався до управителя або до інших виконавців послуг з претензіями щодо надання послуг неналежної якості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у свою чергу виснував (постанова від 18.03.2019 у справі № № 210/5796/16-ц), що для звільнення від оплати за комунальні послуги особа повинна у встановленому порядку відмовитись від таких послуг та не здійснювати фактичного користування ними, а не посилатися лише на відсутність договору та неналежну якість послуг.

Таким чином, суд критично ставиться до доводів відповідача і в цій частині.

Щодо обставин непереборної сили та фактичного стану квартири.

Відповідач зазначає, що квартира з моменту купівлі і по теперішній час є непридатною для проживання, перебуває у стані незавершеного ремонту, крім того, воєнні дії в м. Запоріжжі змусили відповідача залишити країну, що доводить факт того, що він не користується своїм майном.

Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки чинне законодавство не передбачає звільнення споживачів від сплати комунальних послуг в період дії воєнного стану. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилась після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, де знаходиться житлове або нежитлове приміщення, будинок, водночас, квартира за зазначеною адресою у м. Запоріжжі до вказаних об`єктів не відноситься.

Щодо перебування квартири у стані, непридатному до проживання (через відсутність ремонту), суд зазначає, що вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку утримання нерухомого майна у багатоквартирному будинку.

Щодо доводів відповідача про невжиття заходів позивачем щодо досудового врегулювання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивач належним чином не вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (п. 3 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2000).

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги за період з березня 2022 року до травня 2026 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалисяа на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

Суд бере до уваги, що Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» перебіг позовної давності було поновлено з 04.09.2025.

Оскільки строк дії карантину неодноразово продовжувався з 12.03.2020 до 01.07.2023, зокрема, в період нарахування заборгованості, а також з урахуванням того, що 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан, який до цього часу не припинено, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не було пропущено, оскільки перебіг позовної давності було поновлено з 04.09.2025, тобто менше ніж за дев`ять місяців до звернення до суду (26.05.2026).

Відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає досліджені докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для того, щоб керуючись стандартом доказування «баланс ймовірності» дійти висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог. Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 3 328,00 грн (платіжна інструкція від 20.05.2026 № 3142).

У своїх запереченнях відповідач на підставі частини 9 ст. 141 ЦПК України просив врахувати поведінку позивача при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме, що позивач не вживав заходів для повідомлення нового власника про порядок оплати та наявність боргу, а також не вжив заходів для позасудового врегулювання спору після скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд під час судового розгляду не вбачає в діях позивача ознак зловживання своїми процесуальними правами або інших ознак неправильних дій, внаслідок яких виник спір, а відтак сума судового збору у розмірі 3 328,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 246, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Місто комфорту» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Місто комфорту» заборгованість за період з 01.03.2022 до 31.05.2026 у розмірі 22 912,63 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, всього на суму 26 240,63 грн (двадцять шість тисяч двісті сорок гривень 63 копійки).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Місто комфорту» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, б. 14, кв. 116, код ЄДРПОУ 43472662);

відповідач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ