Рішення № 138775953, 16.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3341/26

Провадження № 2/204/3119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування заборони вчинення дій щодо відчуження домоволодіння, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду, через представницю, із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із вимогами про скасування заборони вчинення дій щодо відчуження домоволодіння, зазначивши третьою особою Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а. с. 1-4 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказує, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у справі № 175/2997/15-ц було вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено вчинення дій щодо відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 48.9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821912012101) до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 201/528/17 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В`ячеславівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Стверджує, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року у справі № 175/2997/15-ц набрало законної сили 28 січня 2020 року. Тому 10 грудня 2024 року позивачкою було подано до Дніпровського апеляційного суду клопотання у справі №175/2997/15-ц про виправлення описки в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року та скасування заходів забезпечення позову. Вказує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі №175/2997/15-ц таке клопотання було задоволено частково, зокрема виправлено описку в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року та вважати вірним в резолютивній частині ухвали «До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 175/2997/15-ц» замість «До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 201/528/17». Натомість, в частині скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року позивачці було відмовлено, зокрема з тих підстав, що вжиті заходи забезпечення позову діяли певний строк (з моменту винесення ухвали про їх застосування до набрання законної сили рішенням у справі), а тому неможливо скасувати заходи забезпечення позову, які вже не існують. Стверджує, що позивачка звернулася із заявою про проведення державної реєстрації припинення обтяження на належний їй житловий будинок, однак їй було відмовлено, оскільки відсутнє судове рішення про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. Вказує, що обтяження у вигляді заборони вчинення дій щодо відчуження належного позивачці нерухомого майна створює для неї перешкоди у здійсненні нею права володіння, користування та розпорядження ним. Наявність заборони вчинення дій щодо відчуження належного позивачці нерухомого майна обмежує її право власності, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду із цим позовом та прохає суд скасувати заборону вчинення дій щодо відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 48.9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821912012101), яке на праві власності зареєстроване за позивачкою.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 28), копія якої надіслана учасникам справи 03 квітня 2026 року за вихідним № 10684/26-вих/2/204/3119/26 (а. с. 29).

Представниця позивачки в судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а. с. 85), в якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 72, 73, 74, 75, 76, 77), причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 71, 73), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що позивачка, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року у справі № 175/2997/15-ц, є власницею будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13-14), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 486115373 від 16 липня 2026 року (а. с. 86-87).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у справі № 175/2997/15-ц задоволено частково заяву представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 , про вжиття заходів забезпечення позову. До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 201/-528/17 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821912012101), яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 (а. с. 14 на звороті 15 на звороті)

28 січня 2020 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду прийнято відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року, а апеляційне провадження закрито (а. с. 16 та на звороті).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 175/2997/15-ц апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , правонаступником якого є законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 закрито.

Постановою Верховного суду від 25 травня 2022 року у справі № 175/2997/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року без змін (а. с. 19-23).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 175/2997/15-ц задоволено частково клопотання представниці ОСОБА_1 адвокатки Гусакової О.Б., про виправлення описки в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року та скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року. Внесено виправлення в ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року та вирішено вважати вірним в резолютивній частині ухвали «До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі 175/2997/15-ц» замість «До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі 201/528/17». В частині скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року відмовлено (а. с. 23 на звороті - 24).

Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що підставою для відмови в задоволення клопотання представниці ОСОБА_1 адвокатки Гусакової О.Б., в частині скасування заходів забезпечення позову стало те, що вжиті вони були до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 175/2997/15-ц, яке набрало законної сили 25 травня 2022 року, а відтак «неможливо скасувати заходи забезпечення позову, який вже не існує...».

18 березня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Л.І. винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (припинення обтяження за № 27443492 на буд. АДРЕСА_2 ), зокрема з тих підстав, що заявником не надано судового рішення щодо набуття, зміну або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до вимог ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За змістом ст. ст. 316-319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктом права власності є в тому числі і фізична особа. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у справі № 175/2997/15-ц (зі змінами внесеними ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 175/2997/15-ц) задоволено частково заяву представника ОСОБА_6 ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову. До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 175/2997/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821912012101), яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 (а. с. 14 на звороті 15 на звороті).

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з вимогами ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у своєму рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також ЄСПЛ у своєму рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Крім того, при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» від 17 липня 2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Разом із тим, у постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року зазначено, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно із вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Приписами п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішення суду у справі № 175/2997/15-ц, в якій ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у справі № 175/2997/15-ц (зі змінами внесеними Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 175/2997/15-ц) було вжито заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, набрало законної сили 25 травня 2022 року, а відтак заходи забезпечення перестали існувати.

Позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Л.І. із заявою про припинення обтяження № 27443492 на її домоволодіння. АДРЕСА_2 .

Однак, 18 березня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Л.І. відмовлено позивачці в проведенні реєстраційних дій, зокрема припинення обтяження за № 27443492 на буд. АДРЕСА_2 , з посиланням на приписи приписами ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з тих підстав, що останньою не надано судового рішення щодо набуття, зміну або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Так, приписами ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні); 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Таким чином, за відсутності судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили у державного реєстратора відсутні визначені законодавством підстав для скасування державної реєстрація обтяження.

Натомість, суд зазначає, що обтяження у вигляді заборони вчинення дій щодо відчуження належного позивачці нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна перешкоджає позивачці вільно володіти та розпоряджатися власним нерухомим майном, а відтак створені в такий спосіб перешкоди підлягають усуненню судом шляхом скасування вказаної заборони.

З огляду на викладене, враховуючи те, що рішення суду у справі № 175/2997/15-ц, в якій ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у справі № 175/2997/15-ц (зі змінами внесеними Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 175/2997/15-ц) було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження належного позивачці домоволодіння АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, набрало законної сили 25 травня 2022 року, а відтак заходи забезпечення перестали існувати, водночас, за відсутності судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили у державного реєстратора відсутні визначені законодавством підстав для скасування державної реєстрація обтяження, натомість наявність такого обмеження перешкоджає позивачці вільно володіти та розпоряджатися власним нерухомим майном, суд доходить переконливого висновку про те, що за вказаних обставин наявність накладеного обтяження майна порушує права позивачки, що дає підстави для задоволення позову, оскільки, іншим шляхом, окрім в судовому порядку, відновити порушені права позивачки неможливо.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 280-288, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування заборони вчинення дій щодо відчуження домоволодіння задовольнити у повному обсязі.

Скасувати заборону вчинення дій щодо відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 48.9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821912012101), яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачів протягом двадцяти днів зо дня отримання ними копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна