Рішення № 138775851, 04.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/569/24

Номер провадження 2/213/179/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Мазуренка В.В.,

секретаря судового засідання Гусарової О.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що товариство здійснює постачання теплової енергії на потреби опалення населення, яке зобов`язане робити оплату за отримані послуги. Відповідач ОСОБА_2 з 17.07.2020 є споживачем послуги з постачання теплової енергії, яке надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_1 була споживачем за цією адресою по 16.07.2020. Відповідачі своєчасно та в повному обсязі оплату за надані послуги не здійснили, внаслідок чого виникла заборгованість. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2019 по 16.07.2020, інфляційні втрати та 3% річних, а всього 16 617,13 грн; з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за період з 17.07.2020 по 31.12.2023, інфляційні втрати та 3% річних, а всього 62 192,19 грн

У судове засідання сторони не з`явилися. Представником позивача подано клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити за відсутності відповідача та її представника, в задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У письмових поясненнях по справі представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відчужена 17.07.2020 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №566, посвідченого державним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитною Н. В. Також вказує, що за період з 01.01.2019 по 17.07.2020 відповідач не отримувала жодних документів, які б свідчили про нарахування заборгованості за комунальні послуги. Крім того, вважає, що позивачем пропущена позовна давність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином за зареєстрованим місцем його проживання. Про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив, відзив на позов не надійшов.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за відсутності сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

05.02.2024 позовна заява надійшла до суду.

Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2024 позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення), яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 73 531,69 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування в розмірі 16,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 3943,66 грн, 3 % річних у розмірі 1317,29 грн, а всього 78 809 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.10.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2024 - скасовано, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про поновлення строку позивачу для подання позовної заяви в уточненій редакції, прийнята позовна заява в уточненій редакції.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам).

Згідно Договору купівлі-продажу від 17.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за №566, посвідченого приватним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитною Н. В., ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із п.1.3. даного договору купівлі-продажу, квартира, що знаходиться за за адресою: АДРЕСА_1 , на момент продажу належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Перекопською О. О. 01.04.2019 за р. №212. Зазначене також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.06.2020.

Позивачем регулярно та відповідно до тарифів надавалися комунальні послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою, однак зобов`язання по оплаті за надані послуги споживачами виконувалися не належним чином.

Згідно із наданими до суду розрахунками заборгованості сума боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 становить 13 586,74 грн, а також за період з 17.07.2020 по 31.12.2023 59 944,95 грн. Заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становить 16,68 грн.

У зв`язку з невиконанням споживачами обов`язку по оплаті за отримані комунальні послуги, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на заборгованість, що виникла з квітня 2019 року, період розрахунку з грудня 2019 року по лютий 2022 року, у розмірі 2 245,60 грн, та на заборгованість, що виникла з липня 2020 року, період розрахунку з січня 2021 року по лютий 2022 року, у розмірі 1 698,06 грн. Також нараховано 3% річних у розмірі 784,79 грн за період з 01.12.2019 по 01.02.2022, на заборгованість, що виникла з квітня 2019 року, та у розмірі 532,50 грн за період з 01.01.2021 по 01.02.2022, на заборгованість, що виникла з листопада 2020 року.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов`язань з оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 67 ЖК України, чинною у період виникнення заборгованості, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України, чинної у період виникнення заборгованості, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила 630), які діяли станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил 630 було передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно з пунктом 21 вказаних Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Виходячи з п.12, 21 Правил №630 нарахування оплати за послуги централізованого опалення квартири не залежало від кількості зареєстрованих осіб в квартирі, а визначається відповідно до розміру опалювальної площі.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі послуги з постачання теплової енергії.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1. ст. 1 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до положень п.32, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору та в період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Отже, нарахування оплати за послуги централізованого опалення квартири не залежить від кількості зареєстрованих осіб в квартирі, а визначається відповідно до обсягу спожитої послуги. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому факт відсутності договору на надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений в Постанові ВСУ від 20.04.2016 по справі 6-2951цс15.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в період з 01.04.2019 по 16.07.2020 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була відповідач ОСОБА_1 . Натомість, починаючи з 17.07.2020 власником вказаної квартири є відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2020.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2020, згідно з яким ОСОБА_2 став власником спірної квартири, він не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить його згоди на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 по справі № 686/6276/19 провадження №61-3604св20 висловив правовий висновок про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. У цій же постанові вказується, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі з приводу стягнення заборгованості за комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що виникла в період з 01.04.2019 по 16.07.2020.

Тому доводи представника відповідача Положко О. С. про те, що вона є неналежним відповідачем у справі не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі не виконали передбачені законом обов`язки з утримання житла, оплату за надані житлово-комунальні послуги вчасно не здійснили, своїми неправомірними діями завдають позивачеві збитків, тому право позивача є порушеним.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності. Вирішуючи вказане питання, суд приходить до такого.

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до положень ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Разом із тим, з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та початком періоду воєнного стану 24.02.2022 законодавець вніс до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України п. 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.

Отже, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), зупиняються на строк дії воєнного стану.

Водночас, законом від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025 (через три місяці після опублікування в «Голосі України» від 03.06.2025 № 108). Відтак з 04.09.2025 зупинення строків позовної давності припинилося та обчислення строків поновлено.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з 01.04.2019 по 16.07.2020 закінчився під час дії воєнного стану, тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за цей період.

Відтак, заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевказаного та періодів перебування квартири, де виник борг, у власності відповідачів, заборгованість за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 у розмірі 13 586,74 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , за період з 17.07.2020 по 31.12.2023 у розмірі 59 944,95 грн, а також заборгованість з абонентської плати за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 16,68 грн з відповідача ОСОБА_2 .

При цьому, правильність нарахування зазначених сум відповідачами не спростована.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 6-40цс11, від 20.06.2012 у справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 369/88/17).

Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідачів на свою користь інфляційних втрат та 3% річних та надав відповідні розрахунки.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, які також підлягають стягненню з відповідачів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час ухвалення рішення судом врахована усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, в силу статті 141 ЦПК України понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 509, 526, 527, 625 ЦК України, ст. ст. 5,7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 247 ч.2, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 у розмірі 13 586,74 грн, інфляційні втрати 2 245,60 грн та 3% річних 784,79 грн, а всього 16 617 (шістнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 17.07.2020 по 31.12.2023 у розмірі 59 944,95 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 16,68 грн; інфляційні втрати 1 698,06 грн та 3% річних 532,50 грн, а всього 62 192 (шістдесят дві тисячі сто дев`яносто дві) грн 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення 04.08.2026.

Суддя: В.В.Мазуренко