Рішення № 138774917, 04.08.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2056/26

Провадження № 2/715/866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю представника позивача Гуцуляк С.Т.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення безпідставно набутих коштів, посилаючись на те, що 23 серпня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк» та ним укладено договір про надання споживчого кредиту № 11031805000, відповідно до якого останній отримав кредит на суму 37 366 доларів США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 22 серпня 2013 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом. 08 грудня 2011 року ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк». Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено та стягнуто з нього на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 40 424 долари 49 цнт., що згідно курсу НБУ станом на 13.05.2014 року є еквівалентом 470 810 грн 13 коп., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3 654 грн. 24 липня 2020 року між AT «Дельта Банк» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір №2295/К відступлення права вимоги за кредитними договорами. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі №715/1256/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11031805000 від 23.08.2006 року, з ПАТ «Дельта Банк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Не дивлячись на те, що судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідач ТОВ «ФК «ЄАПБ», достовірно знаючи про вищевказане судове рішення, діючи недобросовісно, 15 вересня 2021 року направило до Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі заяву про відкриття виконавчого провадження. До даної заяви відповідач додав оригінал виконавчого листа № 715/1256/14 від 09 березня 2021 року та оригінал ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області про заміну стягувача. Однак, копія ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області, якою відмовлено відповідачу у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, зумисно не додано до заяви про відкриття виконавчого провадження. 26 травня 2025 року в рамках виконавчого провадження № 70365172 старшим державним виконавцем Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Дабикою В.П винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , на підставі якої з нього стягнуто грошові кошти в сумі 474 464 грн 13 коп., а також виконавчий збір у розмірі 47 446 грн 41 коп. Кошти були фактично перераховані саме ТОВ «ФК «ЄАПБ», а не залишилися на депозитному рахунку органу ДВС, що підтверджується платіжною інструкцією. Враховуючи вище викладене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 474 464 (чотириста сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 13 копійок.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Гуцуляк С.Т., в судовому засіданні підтвердила обставини викладені в позові, Також пояснила суду, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ, в той час коли з нього безпідставно в примусовому порядку стягувалися кошти з його заробітної плати, він перебував на передових позиціях на фронті, у зв`язку з чим на той час не мав можливості захищати свої права. Про порушення своїх прав і їх причини позивач дізнався, коли прибув у відпустку за місцем свого проживання. За цей час з його заробітку безпідставно у примусовому порядку стягнули 474 464,13 грн. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу згідно наданого суду розрахунку.

Представник відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 23 серпня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк», та громадянином ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11031805000, відповідно до якого останній отримав кредит на суму 37 366 доларів США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 22 серпня 2013 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом. 08 грудня 2011 року ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 40 424 долари 49 цнт., що згідно курсу НБУ станом на 13.05.2014 року є еквівалентом 470 810 грн 13 коп., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3 654 грн.

24 липня 2020 року між AT «Дельта Банк» та ТзОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір №2295/К відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі №715/1256/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11031805000 від 23.08.2006 року, з ПАТ «Дельта Банк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Не дивлячись на те, що судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідач ТОВ «ФК «ЄАПБ», достовірно знаючи про вищевказане судове рішення, діючи недобросовісно, 15 вересня 2021 року направило до Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі заяву про відкриття виконавчого провадження. До даної заяви відповідач додав оригінал виконавчого листа № 715/1256/14 від 09 березня 2021 року та оригінал ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області про заміну стягувача. Однак, копія ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області, якою відмовлено відповідачу у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не додано до заяви про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений та не поновлений судом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ у такому випадку підлягає поверненню без прийняття до виконання.

Незважаючи на це, державним виконавцем Букачук Н.І. безпідставно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67023047 від 05 жовтня 2021 року, чим допущено порушення вимог закону.

03 травня 2022 року державним виконавцем Букачук Н.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з відсутністю у боржника майна.

В подальшому, 18 листопада 2022 року старшим державним виконавцем Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Дабикою В.П., без перевірки дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та всупереч наявній ухвалі суду від 23 червня 2021 року, повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70365172.

26 травня 2025 року в рамках виконавчого провадження № 70365172 старшим державним виконавцем Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Дабикою В.П винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , на підставі якої з нього стягнуто грошові кошти в сумі 474 464 грн 13 коп., а також виконавчий збір у розмірі 47 446 грн 41 коп.

Кошти були фактично перераховані саме ТОВ «ФК «ЄАПБ», а не залишилися на депозитному рахунку органу ДВС, що підтверджується платіжною інструкцією.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи задоволено частково та:

визнано неправомірними дії державного виконавця Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букачук Н.І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 67023047 від 05 жовтня 2021 року.

скасовано постанову державного виконавця Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букачук Н.І. про відкриття виконавчого провадження № 67023047 від 05 жовтня 2021 року.

визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дабики В.П. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 70365172 від 18 листопада 2022 року.

скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 70365172 від 18 листопада 2022 року. Вказана ухвала суду набрала законної сили.

Таким чином, з громадянина ОСОБА_1 безпідставно у примусовому порядку стягнуто державним виконавцем кошти на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 474 464 грн 13 коп.

Представником громадянина ОСОБА_1 адвокатом Гуцуляк С.Т., відповідачу направлені адвокатські запити із проханням надати інформацію про підстави направлення виконавчого листа до виконання за наявності чинної ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2021 року у справі № 715/1256/14, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» про поновлення строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Однак, запитуваної інформації не надано. Натомість відповідач вказав, що проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

У відповідача була відсутня правова підстава для примусового стягнення з позивача коштів, оскільки ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання було відмовлено.

Також у зв`язку з тим, що ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року задоволено вимогу позивача про скасування постанов державних виконавців, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні у вказаних виконавчих провадженнях, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, також відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У Постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 202/4756/15 Верховний Суд зауважує, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

У Постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду зазначив, що характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Крім того, в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів прийнято враховувати засади справедливості, добросовісності та розумності.

У Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє обґрунтування при розгляді справи.

Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «ФК «ЄАПБ» судових витрат на рахунок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У Постанові Верховного Суду № 200/7763/19 суд звертає увагу, що керуючись принципами справедливості та верховенства права, при вирішенні питання про стягнення судових витрат суд має право стягувати не всі витрати, а тільки справедливу їх частину.

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Гуцуляк С.Т. здійснював представництво ОСОБА_1 та надавала йому правничу допомогу, що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_2 подала до суду детальний опис наданих послуг правничої допомоги від 08 липня 2026 року на загальну суму 81 752,00 грн.

Дослідивши надані представницею позивача документи, судом встановлено, що в них наведено обґрунтований розрахунок витраченого адвокатом часу щодо надання кожного виду послуг, зазначено конкретний обсяг наданих послуг; зазначено вартість кожного виду послуг окремо.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, з урахуванням принципу розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) справедливості, обґрунтованості, фактичності, верховенства права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу частково в сумі 60 000,00 грн.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, на користь громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , безпідставно набуті кошти в сумі 474 464 (чотириста сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні, 13 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, на користь громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, судовий збір в розмірі 4 744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) гривні, 64 копійки на рахунок спеціального фонду державного бюджету України.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 серпня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя