Ухвала суду № 138774689, 05.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2532/26

381/2824/25

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила визнати майно об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідача на її користь компенсацію у розмірі частини його вартості.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04 червня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання на 02.07.2025.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 30 липня 2025 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2025.

15.10.2025 позивач звернулася до суду із заявою про укладення мирової угоди, надала до суду мирову угоду у паперовому виді з підписами позивача та відповідача. Учасники справи та їхні представники підтримали умови мирової угоди та просили суд її задовольнити.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 20 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні зави сторін про затвердження мирової угоди. Продовжив судовий розгляд справи.

З урахуванням того, що відповідач повторно висловив свою повну згоду з вимогами позову та повідомив суду про нерозуміння підстав для звернення позивачки до суду, оскільки він не заперечував проти вирішення всіх питань стосовно всього спільного майна у позасудовому порядку, суд звернув увагу сторони позивача на те, що відсутність спору між сторонами є самостійною підставою для відмови у позові.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтував необхідністю підготовки до розгляду справи. Розгляд справи відкладений на 29.10.2025.

29.10.2025 представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду, яку обґрунтував тим, що право власності особи на нерухоме майно може бути оформлене на підставі цивільно-правової угоди, оформленої нотаріально, та не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням. У цій заяві зазначив, що її подання є диспозитивним правом позивача. Суд не перевіряє підстави подання такої заяви, оскільки подання такої заяви не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім цього, просив повернути позивачу сплачений судовий збір.

Також 29.10.2025 представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 29 жовтня 2025 року задовольнив частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича та залишив позов без розгляду, відмовив у задоволенні вимоги заяви про повернення сплаченого судового збору.

31.10.2025 представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомився з ними у цей же день.

07.11.2025 до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 року про залишення позову без розгляду.

Київський апеляційний суд постановою від 18 березня 2026 року скасував ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року та направив справу для продовження розгляду.

Фастівський міськрайонний суду Київської області ухвалою від 20 травня 2026 року прийняв справу до розгляду та призначив її до судового розгляду у судове засідання на 08 червня 2026 року.

Також суд визнав обов`язковою явку у судове засідання позивача ОСОБА_1 .

08.06.2026 позивач у судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача адвоката Олексієнко Олександр Олексійович у судовому засіданні підтримав подану ним заяву від 05.06.2026 про скасування вимоги щодо обов`язкової особистої явки позивача у судове засідання, а також надав суду копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким документована позивач, та просив суд визнати причини відсутності позивача у судовому засіданні поважними, оскільки наразі вона перебуває за кордоном та не має можливості прибути до суду.

Суд дослідив вказаний документ та встановив, що надана представником позивача копія паспорта не містить відомостей про перетин кордону позивачкою у зазначений її представником період. Остання відмітка на цьому документі датована 2023 роком.

Суд зобов`язав представника позивача надати повну інформацію щодо зазначених відомостей, розгляд справи та питання поважності причин неявки позивача у судове засідання відкладено на 06.07.2026.

06.07.2026 у судове засідання з`явилася позивач та підтримала клопотання її представника про визнання поважною причини її неявки у минуле судове засідання з причини її перебування за кордоном, надала суду паспорт громадянина України для виїзду за кордон, яким вона документована, а також його копію для долучення до матеріалів справи.

Суд дослідив вказаний документ та встановив, що паспорт не містить відомостей про перетин кордону позивачкою у зазначений нею період часу.

Вказане унеможливило перевірку судом цих обставин.

Позивач та представник позивача усунулись від обов`язку доказування вказаних обставин та повідомили суду про відсутність у них інших доказів на їх підтвердження.

Також учасники справи повідомили суду про те, що 07.07.2026 у справі № 381/1159/26 суд вирішуватиме питання про затвердження мирової угоди стосовно поділу іншого майна подружжя. Сторона відповідача повідомила, що під час затвердження цієї мирової угоди існує ймовірність, що сторони вирішать і питання щодо майна, яке є предметом позову у цій справі.

На запитання суду представник позивача повідомив, що спір у справі № 381/1159/26 стосується спору у цій справі і наполягав на відкладенні її розгляду.

Враховуючи вказане клопотання, а також з огляду на ненадання суду доказів причин неявки позивача у судове засідання та неможливість вирішення судом питання щодо наявності у неї поважних причин, суд відклав розгляд справи на 20 липня 2026.

Також Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 06 липня 2026 року витребував у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд за межі України та на в`їзд на територію України за 2025-2026 роки (із зазначенням дати та часу).

20.07.2026 позивач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Про вказані обставини суду не повідомив і представник позивача, не надав доказів поважності причин відсутності позивача у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено на 03 серпня 2026 року.

03.08.2026 позивач не з`явилася у судове засідання, причини неявки суду не повідомила.

Про вказані обставини суду не повідомив і представник позивача, не надав доказів поважності причин відсутності позивача у судовому засіданні.

На запитання суду зазначив, що всі докази про перебування позивача наразі за кордоном наявні у матеріалах справи.

Вважає, що вказану обставину щодо виїзду позивача за кордон у липні 2026 підтверджує надана ним у червні 2026 копія паспорта позивача, а також надана суду інформація від Державної прикордонної служби України.

Крім цього, представник позивача зазначив, що вважає ухвалу суду про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою такою, що зобов`язувала її з`явитись один раз у судове засідання. Оскільки вона прибула у судове засідання 06.07.2026, то вважається, що виконала вимоги суду.

Суд бере до уваги ці пояснення, а також враховує, що 06.07.2026 судове засідання по суті справи не відбулось і позивач не надавала суду пояснення стосовно предмету спору, оскільки за клопотанням учасників справи суд відклав розгляд справи на інший день.

Отже, судове рішення про особисту явку позивача у судове засідання діє, оскільки мета його ухвалення (надання позивачем особистих пояснень по суті справі) не досягнута.

З огляду на це суд констатує невиконання позивачем та її представником вимог рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

Отже, суд встановив, що позивач неодноразово не з`являється у судові засідання, не виконує рішення суду про обов`язковість її явки у судове засідання, не повідомляє суду про причини своєї неявки, не надає суду докази поважності причин неявки.

Представник позивача адвокат Олексієнко О.О. також не виконує обов`язок надання суду доказів поважності причин відсутності його клієнта у судовому засіданні та невиконання позивачем рішення суду, яким її явка у судове засідання визнана обов`язковою. Зазначаючи про неможливість з`явлення позивача у судове засідання, представник позивача не надає суду належні докази наявності у неї поважних причин, натомість надає документи, які не свідчать про обставини, які підлягають перевірці судом, усувається від обов`язку отримання у передбачений законом спосіб та надання суду доказів, повідомив суду про відсутність у нього об`єктивних поважних причин неможливості отримання цих доказів, у тому числі у позивача чи шляхом відповіді на адвокатський запит у Державної прикордонної служби України.

Представник позивача 05.06.2026 подав до суду заяву про вирішення питання участі позивача у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Проте вказана заява подана адвокатом з порушенням визначених процесуальним законом строків для її подання, у зв`язку із чим суд ухвалою від 05.06.2026 відмовив у її задоволенні.

У судове засідання 08.06.2026 представник позивача повторно подав заяву про вирішення питання участі позивача у судових засіданнях у режимі відеоконференції та клопотання про поновлення строків звернення з нею.

З підстав порушення представником позивача строку подання такої заяви та відсутність доказів наявності у нього об`єктивних непереборних причин звернення з цією заявою у строк, що передбачений ЦПК, суд ухвалою від 08.06.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні цієї заяви.

У наступні судові засідання представник позивача не звертався до суду з клопотанням про забезпечення участі позивача у судових засіданнях у режимі відеоконференції, та не надав суду пояснень, доказів неможливості цього.

Суд висновує, що представник позивача протягом усього часу перебування справи на розгляді у суді створював підстави для затягування та відкладення розгляду справи, подаючи заяви з порушенням визначеного строку для цього, а також не надаючи доказів, які мають значення для доведення обставин, якими він обґрунтовував подані до суду клопотання. Також у жодному судовому засіданні представник позивача не забезпечив виконання його клієнтом вимог ухвали суду про її обов`язкову явку у судове засідання та не надав суду доказів поважності причин її неявки. Натомість у кожному засіданні після запитання суду про докази, якими адвокат підтверджує зазначене у заяві чи клопотанні, він клопотав про відкладення розгляду справи з метою надання йому часу та можливості зібрати та подати до суду такі докази. Після задоволення судом таких клопотань та відкладення розгляду справи у наступному судовому засіданні адвокат Олексієнко О.О. надавав суду документи, які не містили відомостей про обставини, які підлягали доказуванню. На запитання суду відповідав, що якщо суду потрібно, то суд самостійно може витребувати ці докази.

Вказане призвело до неможливості розгляду справи у розумний строк.

Крім цього, позивач та її представник під час розгляду справи неодноразово висловлювали суперечливі позиції щодо наявності спору між сторонами, з огляду на послідовне твердження відповідача під час підготовчого розгляду та розгляду справи по суті про визнання ним позову, повідомлення про це позивачці та наявність у нього бажання вирішити всі питання у позасудовому порядку.

Натомість представник позивача послідовно та систематично вчиняв дії для затягування розгляду справи та збільшення кількості судових засідань.

Також позивач та її представник вчиняли дії, які свідчать про недобросовісність та непослідовність їхньої процесуальної поведінки і ці дії призвели до припинення розгляду справи за ініціативою представника позивача (подав заяву про залишення позову без розгляду). У подальшому позивач (всупереч позиції свого представника) подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, якою задоволено заяву її представника про залишення позову без розгляду.

Під час продовження розгляду справи у суді першої інстанції позивач неодноразово не з`являлась у судові засідання та не виконувала ухвалу суду про визнання її явки у судове засідання обов`язковою.

Водночас представник позивача заявляв клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення судом іншої справи, яка за предметом спору не пов`язана з цією справою, обґрунтовуючи таке клопотання тим, що існує ймовірність того, що під час затвердження судом мирової угоди між сторонами стосовно іншого майна, сторони вирішать у позасудовому порядку і спір у цій справі.

Отже, позивач та представник позивача не сприяли своєчасному розгляду справи судом та з`ясуванню дійсних обставин справи, не керувалися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також дії представника позивача та його клієнта не відповідали основним засадам (принципами) цивільного судочинства, зокрема принципам верховенства права; поваги до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальності сторін; обов`язковості судового рішення; розумності строків розгляду справи судом; неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Навпаки адвокат Олексієнко О.О. перед кожним судовим засіданням подавав до суду заяви та клопотання, письмові пояснення, які дублювали за змістом кілька попередніх його заяв/ клопотань, клопотань та усні клопотання адвоката. Водночас не надавав суду докази на підтвердження обставин, що мали значення для розгляду справи та для надання яких суд відкладав розгляд справи.

Тобто вчиняв дії, які свідчили про його процесуальну активність, водночас не сприяли виконанню завдань та не відповідали принципам цивільного судочинства.

Отже, представник позивача вчиняв дії та процесуальну бездіяльність, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. На запитання суду про причини та необхідність неодноразового дублювання заяв/клопотань повідомляв, що має право, тому так вчиняє, якщо суду потрібні інші докази, то суд має можливість їх витребувати самостійно або вчергове відкласти розгляд справи для збирання та надання представником позивача таких доказів.

Крім цього, позивач подала до суду заяву про відмову від позову справі у зв`язку з тим, що вони з відповідачем дійшли згоди щодо поділу майна, спір між ними на момент підписання цієї заяви відсутній. Відповідач сплатив їй грошові кошти за частку спільного майна подружжя, як рухомого так і нерухомого майна. Просить врахувати наявність укладеної та затвердженої судом мирової угоди у справі № 381/1159/26.

Представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі, до якої надав копію ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі № 381/1159/26, предмет спору у якій не стосується правовідносин, стосовно яких позивач подала до суду цей позов.

Представник позивача з посиланням на вказану ухвалу суду зазначив, що вона має значення для цієї справи, оскільки стосується поділу майна подружжя, незважаючи на те, що предмет спору у цих справах різний.

На запитання суду стосовно того, які обставини у цій справі представник позивача обґрунтовує, адвокат зазначив, що покладає це питання на розсуд суду і якщо суд не хоче, то може не враховувати цю мирову угоду.

Суд вважає, що покладання у вирішенні процесуальних питань на розсуд суду свідчить про усунення представника позивача від належного виконання обов`язків представництва.

Вказані обставини і така процесуальна поведінка позивача та її представника, зокрема й щодо відмови від позову та закриття провадження у справі з посиланням на укладення позивачем мирової угоди у непов`язаній справі з цією справою, свідчать про те, що цей позов є завідомо безпідставним, за відсутності спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Дії представника позивача завідома були спрямовані на затягування вирішення цієї справи та перешкоджання постановленню судового рішення до вирішення судом іншої справи, предмет спору у якій не пов`язаний із цією справою.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 03 серпня 2026 року визнав вказані обставини та процесуальну поведінку позивача та її представника такою, що свідчать, що цей позов є завідомо безпідставним, за відсутності спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, а також визнав їх зловживанням процесуальними правами.

Суд застосував до позивача та до її представника адвоката Олексієнка О.О. заходи процесуального примусу у виді штрафу.

Вказані обставини свідчать, що під час розгляду цієї справи суд встановив порушення адвокатом Олексієнком О.О. приписів чинного законодавства та неналежне здійснення своїх обов`язків представника, а також обставини, які свідчать про його недобросовісну, непослідовну процесуальну поведінку та/або зловживання процесуальними правами шляхом вчинення дій, які не відповідають завданням цивільного судочинства.

Також адвокат Олексієнко О.О. не забезпечив реалізацію прав і обов`язків клієнта в цивільному судочинстві, тобто неналежно виконував професійні обов`язки адвоката, оскільки не керувався завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Суд вважає, що такі дії адвоката Олексієнка О.О. та неналежне виконання ним покладених на нього обов`язків представництва не відповідають принципам та завданням адвокатури, підривають авторитет адвокатури, свідчать про порушення ним присяги адвоката та Правил адвокатської етики.

Крім зазначеного, під час розгляду цієї справи суд встановив таке.

07.11.2025 до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 року про залишення позову без розгляду.

Суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу на підставі поданої до суду 29.10.2025 адвокатом Олексієнком О.О. як представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що право власності особи на нерухоме майно може бути оформлене на підставі цивільно-правової угоди, оформленої нотаріально, та не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням. Також представник позивача зазначив, що подання цієї заяви є диспозитивним правом позивача. Суд не перевіряє підстави подання такої заяви, оскільки подання такої заяви не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім цього, просив повернути позивачу сплачений судовий збір.

Також 29.10.2025 представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 29 жовтня 2025 року задовольнив частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича та залишив позов без розгляду, відмовив у задоволенні вимоги заяви про повернення сплаченого судового збору.

31.10.2025 представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомився з ними у цей же день.

07.11.2025 позивач подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга датована 03.11.2025 та містить власноручний підпис у графі «позивач». Відтиск на поштовому конверті свідчить про її відправлення до суду апеляційної інстанції 03.11.2025, відправником вказано позивача, адресою листування адресу робочого місця її представника адвоката Олексієнка О.О.

Водночас, згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону ОСОБА_1 на виїзд за межі України та на в`їзд на територію України, остання виїхала з території України 22.10.2025 та в`їхала 04.07.2026.

У судовому засіданні 20.07.2026 представник позивача пояснив, що позивач надіслала йому апеляційну скаргу електронною поштою.

Після запитання суду стосовно технічної можливості надсилання документу електронною поштою з наявним на ньому підписом, вчиненим кульковою ручкою, представник позивача зазначив, що позивач надіслала йому скаргу засобами поштового зв`язку і конверт, у якому надійшла скарга, скоріше за все у нього зберігся. Просив суд оголосити перерву у судовому засіданні та надати йому можливість надати цей доказ суду.

У судове засідання 03.08.2026 представник позивача адвокат Олексієнко О.О. зазначений ним у попередньому засіданні доказ не подав. Натомість подав письмові пояснення про те, що позивач передала скаргу не засобами поштового зв`язку, а через приватного перевізника на адресу представника, тому конверт чи квитанції поштових операторів зв`язку відсутні і надати їх суду неможливо. Ці пояснення він озвучив та підтримав у судовому засіданні, просив суд їх врахувати. Зауважив, що суд апеляційної інстанції надав оцінку апеляційній скарзі та здійснив перегляд рішення суду в апеляційному порядку.

Вказані обставини у сукупності з суперечливими та непослідовними поясненнями адвоката Олексієнка О.О., а також стиль викладення тексту скарги, який повністю відповідає усім документам, які подавав до суду адвокат Олексієнко О.О., та почерк на поштовому конверті може свідчити про те, що представник позивача власноруч підготував та надіслав до суду апеляційної інстанції цю скаргу. Крім цього, самостійно підписав її замість позивачки, зазначивши біля підпису не своє, а її прізвище.

Інакше ці обставини можуть свідчити про те, що адвокат Олексієнко О.О. подав заяву про залишення позову без розгляду без погодження з клієнтом або його позиція як адвоката стосовно припинення судового розгляду не відповідала та/або суперечила позиції його клієнта.

Такі висновки ґрунтуються на приписах п. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно із якими адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону, Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно із абзацом другим ч. 1 ст. 28 означеного Закону, адвокату забороняється укладати договір про надання правничої допомоги і він зобов`язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, у разі, якщо доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката; результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики.

Крім цього, відповідно до Правил адвокатської етики, адвокат повинен дотримуватись принципів компетентності та добросовісності під час прийняття адвокатом доручення клієнта.

Згідно із ст. 17 Правил, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Відповідно до ст. 7 Правил, якою передбачено дотримання адвокатом принципу законності, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно зі ст. 8 Правил (пріоритет інтересів клієнта), а двокат має залишатися незалежним від свого клієнта. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядкам урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами. Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.

Статтею 11 Правил адвокатської етики визначено принципи адвокатської діяльності компетентність та добросовісність.

Згідно із цією статтею Правил, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Адвокат повинен забезпечувати обґрунтовано необхідний рівень компетентності своїх помічників, стажистів, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв`язку з виконанням доручення.

Згідно із принципом поваги до адвокатської професії (стаття 12 Правил), всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Відповідно до статті 12-1 Правил (принцип чесності та добропорядної репутації), а двокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки.

Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов`язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.

Встановлені судом під час розгляду справи дії та бездіяльність адвоката Олексієнка О.О. свідчать про недотримання ним вказаних принципів та норм законодавства, про зловживання процесуальними правами, використання їх не з метою виконання завдань цивільного судочинства, а також означена поведінка адвоката та його клієнта свідчить про непослідовність та/або невідповідність позиції адвоката позиції його клієнта та принципам цивільного судочинства, що підриває авторитет адвокатури, суду та руйнує довіру суспільства до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 262 ЦПК України, окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 у справі №826/3979/18 висловив правовий висновок щодо права суду на постановлення окремої ухвали у разі виявлення порушень законодавства під час розгляду та зазначив, що окрема ухвала це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц зазначив, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22).

Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

У порядку реагування на виявлені під час розгляду справи порушення закону суд зазначає про таке.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України.

Відповідно до пунктів 1, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Кожен адвокат, приймаючи рішення про укладення договору про надання правової допомоги з клієнтом щодо його захисту або представництва, повинен впевнитися, що відсутній конфлікт інтересів у розумінні відповідних норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики та що результати надання професійної правничої (правової) допомоги не будуть протиправними та відповідатимуть вимогам процесуального законодавства відповідного виду судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, четверта статті 12 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункти 1, 2 частини другої статті 43 ЦПК України).

Згідно з частиною третьої статті 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, або періодична зміна позиції щодо вже заявленого клопотання, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Тобто процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Саме в контексті забезпечення виконання завдання цивільного судочинства діючий ЦПК України надав суду правовий механізм запобігання учасниками справи зловживання процесуальними правами, з чим суд стикається при здійсненні судочинства.

Такі дії учасників процесу можна назвати недобросовісними.

При цьому принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (висновок Верховного Суду, постанова від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Отже, встановлена судом поведінка адвоката Олексієнка О.О. під час розгляду справи має ознаки того, що він або не обізнаний з основними засадами судочинства, а також з вимогами, які закон висуває до нього як до адвоката, або розуміє невідповідність своєї поведінки вимогам закону, але свідомо вчиняє зазначені дії задля затягування розгляду справи та всупереч принципам судочинства та адвокатури, що загрожує авторитету адвокатури та правосуддя.

З урахуванням наведеного, а також з метою припинення та запобігання допущенню порушень норм чинного законодавства України, у тому числі й у сфері представництва та діяльності адвокатури, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу стосовно адвоката Олексієнка О.О., який брав участь у розгляді справи як представник позивача на підставі відповідних договору та ордеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є, серед інших, порушення присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом (п. 1, 2, 5, 7 ч. 2 ст. 34 Закону).

Суд вважає, що встановлені судом обставини щодо поведінки (дій, бездіяльності) адвоката ОСОБА_3 під час розгляду цієї справи можуть свідчити про наявність у його діях ознак вказаних дисциплінарних проступків.

Враховуючи виявлене, суд постановляє окрему ухвалу, порушуючи питання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Статтею 33 Закону №5076-VI передбачені загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката.

Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до публічно доступних відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України https://erau.unba.org.ua/profile/75857 у профілі адвоката Олексієнка О.О. його робочою адресою зазначено АДРЕСА_1 . Аналогічна адреса зазначена у ордері № 1903649 від 23.05.2025 та договорі про надання професійної правничої допомоги № Ц/10/3/25* від 10.03.2025, які адвокат подав до матеріалів справи.

За таких обставин окрема ухвала підлягає направленню до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Згідно з Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120, до заяв (скарг) щодо поведінки адвоката віднесені, зокрема, ухвали судів.

Відповідно до пп. 3.3 п. 3 рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» суди, що звертаються із заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, в рамках наданих їм повноважень процесуальним законодавством України звільняються від плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно із частиною сьомою статті 262 ЦПК України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Суд надсилає цю ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області для здійснення перевірки виявлених судом під час розгляду справи порушень у діяльності вказаного адвоката та, у разі наявності для цього підстав, вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд вважає, що перевірка вказаних фактів та відповідне правове реагування на них дисциплінарним органом у межах своїх повноважень сприятиме підтриманню авторитету та поваги до держави, суду та адвокатури у суспільстві, вихованню суспільної думки у дусі законності, правопорядку та недопущення у майбутньому повторення протиправної поведінки певного кола осіб.

Керуючись ст. 262 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Надіслати окрему ухвалу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (вулиця Кирилівська, 15, Київ, 04080).

2. Довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про факти, викладені в мотивувальній частині окремої ухвали суду, щодо виявлених порушень у діях адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 8738/10, видане Радою адвокатів Київської області 07.02.2020) для здійснення перевірки виявлених судом порушень у діяльності адвоката, для запобіганню їх повторенню, а також для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

3. Разом з цією ухвалою надіслати на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області копію окремої ухвали (один примірник), копію договору про надання професійної правничої допомоги № Ц/10/3/25* від 10.03.2025 (два примірники), копію ордеру № 1903649 від 23.05.2025 (два примірники) у порядку виконання п. 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120.

4. Встановити Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області строк для повідомлення Фастівському міськрайонному суду Київської області про ухвалене за результатами виконання цієї окремої ухвали рішення, який відповідає строку, встановленому частиною першою статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для перевірки та розгляду поданої заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, а також прийняття рішення дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, щомісячно надаючи суду інформацію щодо стадії виконання окремої ухвали суду.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 18 ЦПК України, с удові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Окрема ухвала набирає законної сили негайно після складення її повного тексту та з моменту її підписання суддею.

Окрема ухвала може бути оскаржена особою, якої вона стосується, окремо від рішення суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (ч. 11 ст. 272 ЦПК України).

Повна ухвала складена та підписана 05.08.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК