Ухвала суду № 138774526, 05.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Житомир

справа № 240/35215/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горовенко А.В.,

суддів: Приходько О. Г. та Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати частини пенсії, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 13 грудня 2019 року по 15 березня включно 2021 року в сумі 317554,20грн;

- зобов`язати Державу Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити неотриману частину пенсії, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 13 грудня 2019 року по 15 березня 2021 року в сумі 317554,20грн.

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини пенсії, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, що визнані неконституційними, за період з 13 грудня 2019 року по 15 березня 2021 року в сумі 317554,20грн, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на його користь.

Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Від ОСОБА_1 09 липня 2026 року, через підсистему "Електронний суд", до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №240/35215/23 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументуючи підстави звернення до суду з вказаною заявою зазначає, що 24 червня 2026 року Другим сенатом Конституційного Суду України ухвалено Рішення №5-р(ІІ)/2026 у справі №3-92/2023(177/23), у якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування закону ретроактивно є істотним та беззаперечним порушенням конституційних принципів добропорядного врядування, юридичної визначеності та правовладдя (ст. 3, 8, 46, 57, 58, 94 Конституції України), та чітко зазначив, що у разі змін законодавчого регулювання, яке може спричинити зменшення розміру пенсійних виплат, застосовним є загальне правило частини першої статті 58 Конституції України - закони не мають зворотної дії в часі.

Заявник вказує, що оскільки під час ухвалення рішення у справі №240/35215/23 судом прямо чи опосередковано застосовувалися норми законодавства, що регулювали обмеження пенсійних виплат колишнім працівникам прокуратури та визначали ретроактивні часові межі (механізми застосування закону в часі), а Рішення КСУ від 24.06.2026 суттєво змінює правове поле та підтверджує незаконність обмеження прав на соціальний захист через зворотну дію закону, то наявні підстави для перегляду рішення суду за виключними обставинами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами передано на розгляд колегії суддів: головуючої судді Горовенко А.В суддів: Приходько О.Г. та Токаревої М.С.

Відповідно до ухвали суду від 15.07.2026 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29 липня 2026 року о 14 год 30 хв.

У визначений день та час, 29.07.2026, заявник (позивач) та представник відповідача у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом доставляння повістки про виклик до суду в особистий електронний кабінет.

Згідно з протоколом судового засідання від 29.07.2026 (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу), у зв`язку із неявкою сторін, колегія суддів ухвалила перейти до подальшого розгляду заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.1 ст.368 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до заяви позивача від 17.09.2019, його переведено на пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", та згідно із заяви від 04.01.2021 - переведено на пенсію відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати частини пенсії, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 13 грудня 2019 року по 15 березня 2021 року включно в сумі розміром 317554,20 грн, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду за захистом свого права.

Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі №240/35215/23 вказано, що позивач в період з 17.09.2019 по 04.01.2021 згідно з власним волевиявленням отримував пенсійні виплати у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" і не перебував у жодних правовідносинах з відповідачем щодо нарахування та виплати пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Посилання на рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, суд відхилив, оскільки вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення заявник посилається на прийняття Конституційним Судом України 24.06.2026 Рішення у справі №5-р(II)/2026 (справа №3-92/2023(177/23)).

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року №5-р(II)/2026 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№49-51, ст. 376) у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., №40-41, ст. 383), дійшов висновку, що окремий припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону №1058 у редакції Закону №2148, а саме „з 1 жовтня 2017 року, суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині першій статті 46, статті 57, частині першій статті 58, частині п`ятій статті 94 Конституції України, тому оспорюваний припис Закону №1058 у редакції Закону №2148 не може бути застосований для регулювання суспільних відносин раніше дня, наступного за днем опублікування Закону №2148.

Колегія суддів зазначає, що предметом конституційного контролю був виключно окремий припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме слова "з 1 жовтня 2017 року", які були визнані неконституційними у зв`язку з їх ретроактивним застосуванням.

Водночас, Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року №5-р(ІІ)/2026 не стосується правового регулювання, яке було застосоване судом під час вирішення спору у адміністративній справі №240/35215/23.

Таким чином, доводи заявника щодо врахування правової позиції Другого сенату Конституційного Суду України, що міститься в Рішенні №5-р(II)/2026 від 24 червня 2026 року не впливають на висновки суду викладені у справі №240/35215/23.

Частиною 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).

Відповідно до частини 1 статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Згідно з частиною 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною 6 статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Приймаючи до уваги, що пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що окремий припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а саме „з 1 жовтня 2017 року, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Спірні правовідносини між сторонами виникли задовго до зазначеної дати.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року №5-р(II)/2026 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, яке не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Крім цього, питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема об`єднана палата Касаційного адміністративного суду розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з цієї нормативної підстави.

У постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з цього приводу висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з цієї нормативної підстави. У тій самій постанові зазначено також, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення суду першої інстанції положення норми були чинними та підлягали застосуванню.

Аналогічну позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підтримала в ухвалі від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19, в ухвалі від 22 грудня 2022 року у справі №805/1312/16-а та в постанові від 7 липня 2023 року у справі №818/1793/18.

Аналогічний підхід до перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, можна простежити також у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (приміром у постановах від 27 серпня 2021 року у справі №910/15151/17, від 5 жовтня 2021 року №910/6790/18) та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (приміром, у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №591/4399/19).

Крім того, колегія суддів враховує, що частиною першою ст.2 КАС України регламентовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи приписи пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, суд дійшов висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У даному випадку, спірне рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18, від 22 грудня 2021 року справа №806/4915/15.

Також варто додати також, що припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII, а саме „з 1 жовтня 2017 року втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення 24 червня 2026 року №5-р(ІІ)/2026 і має значення для вирішення наступних (майбутніх) справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №240/35215/23, та відмову у її задоволенні.

Керуючись статтями 33, 243, 248, 256, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

ухвалив:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №240/35215/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

2. Залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №240/35215/23.

3. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддями.

4. Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя А.В. Горовенко

Судді О.Г. Приходько

М.С. Токарева