Рішення № 138774466, 05.08.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2841/26

Провадження № 2-а/488/74/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Центральний відділ ДВС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України, в особі державного виконавця Педь Альони Іванівни, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 480/2025 від 21.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення і проходженням ним військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 480/2025 від 21.07.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на відсутність правових та фактичних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав статус особи, яка до внесення змін до законодавства була визнана обмежено придатною до військової служби, а відтак на нього не поширювався обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду.

Крім того, позивач зазначав, що на момент винесення оскаржуваної постанови він проходив військову службу, у зв`язку з чим, на його думку, провадження у справі підлягало закриттю.

Також позивач посилався на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, участі у розгляді справи не брав, протокол про адміністративне правопорушення та копію постанови не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості реалізувати права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому зазначав, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише після відкриття виконавчого провадження.

Окрім цього, позивач зазначав, що відповідачем не зібрано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не містить посилань на такі докази, а також не доведено відсутності можливості отримання необхідних відомостей про нього шляхом інформаційної взаємодії з державними реєстрами.

З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрито провадження у вказаній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, копію ухвали надіслано сторонам по справі. Одночасно встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не звертався.

Проте скористувався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вбачає необхідним позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи ухвалені (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що 21.07.2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та була винесена постанова № 480/2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З наявної в матеріалах справи копії вбачається, що 14 липня 2025 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні Миколаївського обласного об`єднаного центру мобілізації під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: будучи особою, яка була визнаною обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і була зобов`язана до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», зазначений медичний огляд не пройшла.

У постанові вказано, що відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.

За такого, відповідач вважав, що гр. ОСОБА_1 , діючи всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені ст. 210 та 210-1 цього Кодексу, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З аналізу норми ч. 7 ст. 38 КУпАП випливає, що встановлений законом річний строк з дня вчинення адміністративного правопорушення є граничним, має преклюзивний характер і не підлягає поновленню, зупиненню чи продовженню, незалежно від моменту виявлення правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке, на думку відповідача, полягало у непроходженні до 05 червня 2025 року повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби після визнання його до набрання чинності відповідними змінами законодавства обмежено придатним до військової служби.

Згідно положень ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно- правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 р., дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ зазначеного Положення медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-лікарською комісією.

Разом із тим Законом України від 21 березня 2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було виключено категорію «обмежено придатний до військової служби» та встановлено обов`язок проходження повторного медичного огляду особами, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними.

Законом України від 12 лютого 2025 року №4235-ІХ внесено зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-ІХ, відповідно до яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності зазначеним Законом, зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію та пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Отже, необхідною передумовою виникнення такого обов`язку є належне підтвердження того, що особа до набрання чинності Законом №3621-ІХ була визнана обмежено придатною до військової служби.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган чи посадова особа встановлюють наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП під час розгляду справи посадова особа зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та чи підтверджуються зазначені обставини належними доказами.

Як встановлено судом, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП стало твердження відповідача про те, що позивач до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-ІХ був визнаний обмежено придатним до військової служби, у зв`язку із чим на нього поширювався обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року.

При цьому, як вже зазначалося судом, саме факт визнання особи обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України №3621-ІХ є юридично значущою обставиною у даній категорії справ, оскільки саме з цією обставиною законодавець пов`язує виникнення обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду.

Разом з тим, дослідженням матеріалів адміністративної справи встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач до набрання чинності Законом України №3621-ІХ був визнаний саме обмежено придатним до військової служби.

Зокрема, матеріали справи не містять постанови військово-лікарської комісії, довідки ВЛК, витягу з протоколу засідання ВЛК чи іншого медичного документа, який би підтверджував встановлення позивачу відповідної категорії придатності до військової служби.

Саме по собі посилання у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові на те, що позивач був обмежено придатним до військової служби, не може вважатися належним доказом такої обставини, оскільки зазначені документи лише відображають висновок посадової особи відповідача та не підтверджують фактичного існування відповідного рішення військово-лікарської комісії.

Крім того, суд враховує доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач зазначав, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не отримував протоколу про адміністративне правопорушення та копії постанови, а тому був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного є, зокрема, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки чи ознайомлення з її змістом або відеозапис відмови від її отримання.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача, вручення йому повістки, протоколу чи повідомлення про розгляд справи, а відповідач таких доказів суду не надав. Отже, доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи відповідачем не спростовані.

Разом з тим, позивачем на підтвердження своїх доводів до суду було надано копію військового квитка та довідку військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 року №209, які суд оцінює у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 252 КУпАП.

Так, з довідки військової частини НОМЕР_1 №209 від 03.02.2026 року вбачається, що матрос ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Вказана довідка видана командуванням військової частини та підтверджує факт проходження позивачем військової служби.

Крім того, із копії військового квитка позивача вбачається наявність записів щодо проходження ним військово-лікарських комісій.

Так, у пункті 29 військового квитка міститься запис про рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.1996 року. Разом з тим, зазначений запис не містить відомостей щодо визнання позивача обмежено придатним до військової служби, а також не містить посилання на встановлення такої категорії придатності, яка б відповідала правовому статусу «обмежено придатний до військової служби» у розумінні законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України №3621-ІХ.

Також пунктом 30 військового квитка підтверджується, що 13.07.2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, підрозділах забезпечення, зв`язку та охорони за графою ІІ статті 39-б Розкладу хвороб.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач у липні 2025 року пройшов військово-лікарський огляд та за його результатами був визнаний придатним до військової служби.

Водночас зазначений висновок військово-лікарської комісії від 13.07.2025 року не може підтверджувати факт наявності у позивача статусу обмежено придатного до військової служби у попередній період, оскільки він прийнятий після закінчення встановленого законом строку для проходження повторного медичного огляду та визначає стан придатності особи саме на момент проведення відповідного медичного огляду.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт проходження ним військово-лікарського огляду та проходження військової служби, однак не спростовують лише те, що відповідач не довів належними доказами ключову обставину, яка є необхідною для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме факт визнання позивача обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України №3621-ІХ.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Сторона відповідача доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала та оскаржувана позивачем постанова їх не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова № 480/2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 21.07.2025 р, винесена виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., без належних доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат, які підлягали б розподілу відповідно до статті 139 КАС України, матеріали справи не містять, а тому підстави для вирішення питання щодо їх розподілу відсутні.

Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Центральний відділ ДВС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України, в особі державного виконавця Педь Альони Іванівни, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.

Постанову № 480/2025 по справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Третя особа: Центральний відділ ДВС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України, в особі державного виконавця Педь Альони Іванівни, код ЄДРПОУ: 35065742, адреса: м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18, оф. 5

Суддя Я.А. Чернявська