Рішення № 138774048, 05.08.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2652/25

Номер провадження 2/728/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА (вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.

І. Рух справи.

1. Ухвалою Бахмацького районного суду (далі також Суд) від 14.10.2025 № 728/2652/25 відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА (далі також Позивач, ПрАТ СК УНІКА), представництво інтересів якого здійснює адвокат Білий Віталій Сергійович, до ОСОБА_1 (далі також Відповідач), за змістом якого Позивач просить стягнути з Відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 791,90 грн, а також вирішити питання про стягнення понесених ним судових витрат у вигляді 3 028,00 грн судового збору та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

2. Сторони, протягом строків визначених ухвалою Суду від 14.10.2025 № 728/2652/25, з клопотанням про розгляд цієї справи з їх повідомленням (викликом) у судовому засіданні або ж із відповідною заявою проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не звернулися.

3. Відповідно до частини восьмої статті 178 та частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

4. Окрім того, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Позиції учасників справи.

5. За змістом позовної заяви Позивач вказує, що 19.09.2023 між ПрАТ СК УНІКА та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 011062/4605/0000424, яким застраховано транспортний засіб FORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до Закону України Про страхування.

6. У подальшому 12 серпня 2024 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі також ДТП) за участю автомобіля FORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував Відповідач, та автомобіля FORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , якому було завдано шкоду і, який був застрахований ПрАТ СК УНІКА за договором добровільного страхування наземного транспорту.

7. Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2024 № 761/31271/24 винним у ДТП визнано Відповідача.

8. Позивачем складено страховий акт (ПІ № 183216 від 23.08.2024) та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 20 635,58 грн, який дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначеного і перерахованого на підставі рахунків та ремонтної калькуляції ТОВ НІКО МЕГАПОЛІС.

9. Таким чином, до Позивача у порядку суброгації перейшло право вимоги на отримання від Відповідача компенсації в повному обсязі регламентної виплати, розмір якої становить 20 635 (двадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 58 коп.

10. Страховиком Відповідача 01.10.2024 здійснено часткове погашення вимог Позивача на суму 7 843,68 грн без врахування коефіцієнту фізичного зносу і франшизи.

11. Отже залишок непогашеної матеріальної шкоди становить 12 791,90 грн.

12. Як на правову підставу своїх вимог Позивач посилався на положення статей 22, 993, 1166, 1188, 1192 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), статтю 27 Закону України Про страхування від 07.03.1996 № 85/96-ВР та статті 12, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 01.07.2004 № 1961-IV у відповідності до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

13. Щодо позиції Відповідача, то Суд враховує, що останній відзив на позов не подав, правом надати Суду пояснення та докази не скористався.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.

14. Згідно з відомостями постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2024 № 761/31271/24 було встановлено, що 12 серпня 2024 року о 13 годині 37 хвилин ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Михайлівській, буд. 12, керуючи транспортним засобом FORD, державний номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог пункту 10.3 Правил дорожнього руху, при перелаштуванні у крайню праву смугу не надав перевагу в русі рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю FORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по цій смузі, на яку водій ОСОБА_1 мав намір перелаштуватись, в результаті чого сталося зіткнення.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

15. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп. (а.с. 27-28).

16. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу FORD, номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПРАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ, що підтверджується полісом ЕР222652045. Ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00 грн, франшиза 3 200,00 грн (а.с. 29).

17. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD KUGA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК УНІКА згідно з сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту КАСКО від 19.09.2023 № 011062/4605/0000412 (а.с. 15-16).

18. ОСОБА_2 15.08.2024 як власник транспортного засобу FORD KUGA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ СК УНІКА із повідомленням про ДТП, яка сталася 12.08.2024 (а.с. 12).

19. Відповідно до страхового акта № 21618642521 та за умовами договору страхування від 19.09.2023 № 011062/4605/0000412 була нарахована сума страхового відшкодування 20 635,58 (двадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 58 копійка) (а.с. 10).

20. Згідно з платіжною інструкцією від 23.08.2024 № 183216 вищевказані кошти перераховані отримувачу ТОВ НІКО МЕГАПОЛІС із зазначенням платежу: страхове відшкодування згідно договору 011062/4605/0000412 від 19.09.2023.

21. Відповідно до страхового висновку ПрАТ СК УНІКА поліс № 011062/4605/0000412/1 вартість відновлювального ремонту Свр (без Ез), калькулятор № 4666, 28/08/08р.грн транспортного засобу FORD KUGA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 20 635,58 грн (двадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 58 копійок) (а.с. 31).

22. Згідно з платіжною інструкцією від 01.10.2024 № 47143774 отримувачу ПрАТ СК УНІКА від ПрАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ перераховано 7 843,68 грн (сім тисяч вісімсот сорок три гривні 68 копійок) із зазначенням платежу: страхова виплата ПрАТ СК УНІКА, акт №109.01664324-1 від 26.09.2024, регрес №36181 від 05.09.2024.

ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.

23. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

24. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

25. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

26. Суд звертає увагу, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

28. Оцінюючи фактичні обставини справи з урахуванням вищезазначених підходів Суд враховує таке.

29. Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.05.2024 № 3720-IX набрав чинності 20.06.2024, а введений у дію з 01.01.2025.

30. У пункті 6 розділу VI (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) зазначеного Закону вказано, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Також вказано, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

31. Суд зауважує, що факт дорожньо-транспортної пригоди мав місце 12.08.2024, тому до спірних відносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів слід застосувати положення Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 № 1961-IV (далі також Закон № 1961-ІV).

32. Статтею 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

33. Згідно частиною першою статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

34. Відповідно до положень постанови Правління НБУ від 30.05.2022 № 109 розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить розмірі у 160 000 гривень на одного потерпілого.

35. Відповідно до статті 22.1 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

36. Також статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

37. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

38. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

39. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

40. Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 553/219/16-ц (провадження № 61-2350св18) зазначив, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди. Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

41. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання , оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження 4-95цс20) зазначено, що: «Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ)».

43. Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

44. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

45. Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

46. Суд нагадує, що згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

47. У відповідності до статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

48. Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

49. Також Відповідно до статті 108 Закону України Про страхування та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

50. Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

51. Такий перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України Про страхування слід вважати суброгацією тобто сингулярним правонаступництвом.

52. Оцінивши надані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності як кожен окремо, так і у сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач у порядку суброгації набув право вимоги до Відповідача у розмірі 20 635,58 грн, а саме як суму виплаченого ПрАТ СК УНІКА страхового відшкодування.

53. При цьому, з урахуванням часткової сплати страховиком Відповідача грошової компенсації завданої шкоди, її непогашений залишок дорівнює 12 791,90 грн.

54. Відповідно, Суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

55. Суд наголошує, що згідно положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

56. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.

57. При цьому Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

58. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

59. Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 01.01.2025 дорівнював 3 028,00 грн.

60. Згідно з платіжною інструкцією АТ РАЙФФАЙЗЕНБАНК від 03.10.2025 № 000697 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що є 1 відсоток ціни позову з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, застосованого на підставі частини третьої статті 4 Закону України Про судовий збір.

61. Також за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

62. На підтвердження понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою Позивачем долучено до матеріалів копію договору про надання правничої допомоги, заявку на надання юридичної допомоги та витяг з акта про надання юридичної допомоги.

63. Оцінюючи надані документи Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу він має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

64. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

65. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

66. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічні посилання мають постанови ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, додаткові постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19).

67. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема:

- час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;

- вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;

- тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому для Суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

68. Вирішуючи останнє, Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанови КГС ВС від 24.04.2024 у справі № 922/3850/23, 11.04.2024 у справі № 910/11136/23, постанови КЦС ВС від 22.11.2023 року у справі № 220/571/21, від 20.06.2024 у справі № 760/11612/23).

69. Підсумовуючи наведене, враховуючи малозначність цієї справи, наявність доволі сталої судової практики щодо розгляду аналогічних питань, розгляду справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання, Суд вважає, що заява про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.), а сплачений судовий збір має бути компенсовано Відповідачем у повному розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

70. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України Суд,

У Х В А Л И В:

1. Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА (вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533) в якості відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди грошові кошти у розмірі 12 791,90 грн (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто одна гривня 90 коп.).

3. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА (вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп.4, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) в якості відшкодування сплаченого судового збору та 1 000,00 грн (одну тисячу гривень 00 коп.) у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА, адреса місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп.4, м. Київ, індекс 04112, код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Є.М. Сороколіт