Рішення № 138773414, 29.07.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3061/26

Провадження № 2/484/2196/26

Рішення

іменем України

29.07.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А

за участю секретаря судових засідань Завірюха В.Ю.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

представник позивача звернувся до суду з позовом, за яким просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 у розмірі 18591,03 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 12.04.2025 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №363587183, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 6100,00 гривень на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , на строк 1826 днів (до 12.05.2030) зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 357,70% річних або 0,98% в день, в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору. На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останій своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 18591,03 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

07.07.2026 від відповідача надійшов відзив, за яким було визнано позовні вимоги частково. Оскільки, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, таким чином, відповідач визнає розмір заборгованості в сумі 12345,07 грн., з якого: 6099,10 грн. заборгованість за тілом кредиту, та 6245,97 грн. заборгованість за процентами. В іншій частині позову просив відмовити та зменшити розмір витрат за надання професійної правничої допомоги, оскільки сума 7000 грн. в даній малозначній справі не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, просить суд зменшити розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, з 7 000 грн. до 2000 грн.

16.07.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, за якою просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в тому числі судові витрати та витрати на правничу допомогу в розмірах, що вказані у позовні заяві.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.04.2025 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №363587183, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 6100,00 гривень на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , на строк 1826 днів (до 12.05.2030) зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 357,70% річних або 0,98% в день, в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору..

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується інформацією ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" №363587183 від 12.04.2025 року, проте останній своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 21460,58 грн., в тому числі 6099,10 грн. основного боргу, 12491,93 грн. заборгованості за відсотками та 3049,55 грн. заборгованості за штрафними санкціями, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року та розрахунками заборгованості.

Відповідно договору факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 року, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" право вимоги за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 на суму 12854,39 грн. відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (копія договору, копія акту приймання-передачі Реєстру № б/н, витяг з Реєстру прав вимог № б/н).

Відповідно договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 на суму 21640,58 грн. відступило ТОВ «Юніт Капітал» (копія договору а.с. 7-11, копія акту приймання-передачі Реєстру № 2, витяг з Реєстру прав вимог № 2).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом договору кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором SQTQ.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.1 - 3.3, 8.3 Договору кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року відповідачу надано кредитні кошти в сумі 6100,00 грн. на строк до 1826 днів, тобто до 12.05.2030 (дисконтний період (0,01% в день) 20 днів з можливістю продовження та поновлення). Базова процента ставка становить 0,98% в день, що становить 357,70 відсотків річних та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 7.3 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в п. 3.1-3.4. Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Таким чином, розмір процентів відповідно до п. 3.1. Договору в межах дисконтного періоду, становить 12,20 грн. (6100 грн. (тіло кредиту) х 0,01% (знижена процентна ставка в день) х 20 днів), а з урахуванням сплати 312,00 грн. (07.05.2025) після закінчення дисконтного періоду і не виконання зобов`язань за договором в подальшому розмір процентів нараховується за базовою процентною ставкою 0,98% за день користування кредитними коштами (п. 8.3 Договору) в межах строку договору, передбаченого п. 7.2.2, 9.1.1.7 Договору (до 03.12.2025), що становить, 12491,03 грн. (6099,10 грн. (тіло кредиту) х 0,98% (стандартна процентна ставка в день) х 213 днів) 239,08 грн. (штрафи).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Крім того, відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX танабрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи зазанчене, відсотки в розмірі 6245,97 грн. в переважному нараховані не первісним кредитором, а його правонаступником ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" в порушення умов договору факторингу є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість у розмірі 12345,07 грн., з яких: 6099,10 грн. - заборгованість за кредитом; 6245,97 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладений між ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та адвокатом адвокатського об`єднання "ТИМОШЕНКО І ПАРТНЕРИ" Тимошенко О.О. та додаткову угоду №25771509115 від 21.01.2026 до вказаного договору, предметом якого є надання послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта, в тому числі у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором №363587183 від 12.04.2025 року, укладеним між клієнтом та ОСОБА_1 .

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 №20/01/26-02, складеного 20.03.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" прийняло послуги, надані адвокатом Тимошенко О.О., в сумі 7000 грн., що відповідає п. 3.3 договору.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен брати до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд повинен керуватися тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п`ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Так, представником позивача ставилось питання про стягнення з мене на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідачем по справі заявлено клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу, а суд повинен перевірити, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Розгляд справи представник позивача просить провести без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Як видно із Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, позивачу надано наступні послуги: - складання позовної заяви (2 години 5000 грн.); - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року (2 години 1000 грн.); - підготовка та подання адвокатського запиту про отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року на рахунок позичальника ОСОБА_1 (1 година 500 грн.); - підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року на рахунок позичальника ОСОБА_1 (1 година 500 грн.), усього витрачено часу 6 год. на загальну суму 7000 грн.

Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року, підготовка адвокатських запитів та клопотання про витребування доказів охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Квитанція про оплату послуг адвоката в розмірі 7000,00 грн. до матеріалів позову не додано.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично за чотири години було вивчено матеріали справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року, підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів, а за дві години складено позовну заяву, вважаю, що розмір гонорару в 7000,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі 7000,00 грн. є неспівмірним зі стягнуої з відповідача суми заборгованості в розмірі 12345,07 грн.

Звертаю увагу суду та наголошую, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи, що дану справу позивач вважає малозначною, просить у позовній заяві проводити її розгляд за відсутності представника, тим самим ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та його представник підтверджують відсутність необхідності у наданні професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн. в даній малозначній справі не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважаю, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. слід зменшити до 2000 грн., і стягненню з відповідача ці витрати підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1328,00 грн. (2000,00 грн. х 66,40% = 1328,00 грн.).

Щодо стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №41067 від 22 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 66,40%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1767 грн. 83 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України

ухвалив

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Договором кредитної лінії №363587183 від 12.04.2025 року в розмірі 12345 (дванадцять тисяч триста сорок п`ять) гривень 07 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" судовий збір у розмірі 1767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грвиень 83 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя: