Рішення № 138773342, 23.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13234/26

Провадження 2/127/3728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/13234/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 20.04.2026 року і мотивований тим, що 10.09.2025 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики № 7267857, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальникові у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті ТОВ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики він вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «Моnto» на умовах повернення позики в кінці строку позики, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «СірокоФінанс» є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Всупереч умов договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості.

23.01.2026 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23012026, за яким позивач набув права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі.

Перехід права вимоги згідно п.1.2 відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 23.01.2026 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 14 191, 95 грн.

Зазначена сума складається з: 8 754, 25 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 437, 70 грн. заборгованості за відсотками, 5 000 грн. заборгованості за відсотками за понадстрокове користування.

Після відступлення права грошової вимоги до звернення до суду з позовом відповідач заборгованість не погашав. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивач не нараховував жодних штрафних санкцій.

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 7267857 від 10.09.2025 року в загальному розмірі 14 191, 95 грн., а також понесені судові витрати.

12.05.2026 року судом було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Представник позивача Кудіна А.В. в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві зазначила про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 07.07.2026 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, в сумі основного боргу. В решті вимог просив відмовити. Умови договору вважає несправедливими. Повідомив, що є військовослужбовцем, з 22.04.2026 року проходить військову службу під час мобілізації, просив застосувати ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.11.2025 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 квітня 2026 року призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період і зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.09.2025 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики № 7267857, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальникові у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6s84ХВ.

Сторонами погоджено, що даний договір прирівняний до укладеного в письмовій формі (п.22).

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті ТОВ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики він вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «Моnto» на умовах повернення позики в кінці строку позики, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «СірокоФінанс» є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

При укладенні договору позики сторонами, зокрема, погоджено (п. 2) параметри та умови позики, її повернення тощо: сума позики 10 000 грн. надана на строк 5 днів, із сплатою процентів 0, 01 % в день протягом строку договору, зі сплатою комісії 4, 46 % (446 грн.).

Згідно погодженої сторонами таблиці обчислення загальної вартості кредиту, дата надання позики 10.09.2025 року (до отримання відповідачем статусу військовослужбовця), дата повернення позики, погоджена сторонами у договорі 14.09.2025 року, денна процентна ставка 0, 90 % в день, сторонами погоджено нарахування процентів за понадсторокове користування позикою (залишком позики) - 5, 00 %, пеня 5% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 5450, 88%, орієнтовна загальна вартість позики 10 450, 00 грн. (станом на день повернення позики, погоджений сторонами 14.09.2025 року.

Сторонами погоджено, що договір укладений на взаємовигідних умовах (п. 25).

Згідно п. 9 позичальник має право в будь-який час достроково повністю або частково повернути позику. У разі дострокового повернення позики позичальник сплачує позикодавцю всі нараховані проценти за період фактичного користування коштами позики та комісію. У випадку часткового дострокового повернення позики у першу чергу сплачуються всі нараховані проценти за користування позикою за період фактичного користування коштами та комісія, залишок суми підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу.

Кредитні кошти 10 000 грн. надані відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку, реквізити якої надані при укладенні договору позики: НОМЕР_1 , що підтверджено квитанцією від 10.09.2025 року.

Всупереч умов договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно п.5.5 договору, позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором, позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання заборгованості або звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості.

23.01.2026 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23012026, за яким позивач набув права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі.

Перехід права вимоги згідно п.1.2 відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 23.01.2026 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 14 191, 95 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що за умовами договору позики від 10.09.2025 року, ОСОБА_1 надано позику 10 000 грн. Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 10.09.2025 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ОСОБА_1 договору позики № 7267857 та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 10 000 грн., переходу права вимоги до позивача за вказаним договором.

Відповідно до наданого розрахунку станом на 23.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором позики № 7267857 від 10.09.2025 року становить 14 191, 95 грн.

Зазначена сума складається з: 8 754, 25 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 437, 70 грн. заборгованості за відсотками, 5 000 грн. заборгованості за відсотками за понадстрокове користування.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в повному обсязі 14 191, 95 грн.

Заперечення відповідача щодо стягнення процентів суд вважає безпідставними, оскільки відповідач отримав кредит і погодив умови кредитного договору 10.09.2025 року, тобто до призову на військову службу, заборгованість нарахована станом на 23.01.2026 року, тому положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до даних правовідносин не застосовуються.

Сплата судового збору 2 662,40 грн. (із застосуванням коеф. 0, 8) підтверджена платіжною інструкцією від 10.04.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, інд.07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 7267857 від 10.09.2025 року в розмірі 14 191 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто одна) грн. 95 коп. та судові витрати судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 22 липня 2026 року.

Суддя: