Рішення № 138773316, 21.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10418/26

Провадження 2/127/3100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/3100/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 30.03.2026 року і мотивований тим, що 21.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором (28344) згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір № 5401285.

ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредитні кошти 4 100 грн., в безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані ним первісному кредитору з метою отримання кредиту: НОМЕР_1 . Кредит наданий на строк 360 днів, з 21.03.2025 року по 16.03.2026 року, з умовою сплати відсотків згідно вимог договору згідно п.3.1, п.1.4.1 на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (метод факт/факт), стандартна процентна ставка 0, 95 % в день в межах строку кредиту. Періодичність сплати відсотків за користування кредитом - кожні 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» умови договору виконало, надала відповідачу кредитні кошти, який всупереч умов договору не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно п. 5.1.3 договору, ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта із обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5401285 від 21.03.2025 року в загальній сумі 15 284,80 грн., в т.ч. заборгованість по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованість по відсоткам 8 724, 80 грн., штрафні санкції 2 050 грн., комісії за надання кредиту 410 грн.

Оскільки станом на дату укладення договору факторингу 30.10.2025 року строк дії договору № 5401285 від 21.03.2025 року не закінчився, позивач за 137 календарних днів (з 31.10.2025 року по 16.03.2026 року) нарахував проценти за стандартною процентною ставкою в сумі 5 336, 15 грн. (4 100 грн. х 0, 95 % = 38, 95 грн. х 137 календ.днів) в межах дії договору, до 16.03.2026 року.

Отже, загалом проценти нараховані позивачем у межах погодженого строку кредиту 14 060, 95 грн. (8 724, 80 + 5 336, 15).

Загалом заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 5401285 від 21.03.2025 року становить 20 620,95 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованість по відсоткам, нарахованим первісним кредитором 8 724, 80 грн., відсотки, нараховані позивачем у межах строку дії кредитного договору за 137 календарних днів 5 336, 15 грн., штрафні санкції 2 050 грн., комісія 410 грн.

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5401285 від 21.03.2025 року в загальному розмірі 20 620, 95 грн., а також судові витрати: судовий збір 2 662, 40 грн. та витрати на правничу допомогу 10 000 грн.

Представник позивача Столітній М.М. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 12.05.2026 року зареєстровано відзив на позов, в якому відповідач позов визнав частково, просив відмовити у стягнення комісії за надання кредиту 410 грн. та штрафу 2 050 грн, розмір витрат на правничу допомогу просив зменшити до 2 000 грн.

18.05.2026 року судом зареєстровано додаткові пояснення (відповідь на відзив) представника позивача.

25.05.2026 року судом зареєстровано заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 21.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором (28344) згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5401285.

На умовах , встановлених договором ТОВ зобов`язалось надати клієнту ОСОБА_1 грошові кошти кредит в розмірі 4 100 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування договором та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2).

Сторонами договору погоджено, що кредит наданий на 360 днів, з періодичністю сплати кожні 30 днів згідно графіку платежів (п.1.3, 4.1).

Згідно п.1.4, комісія за надання кредиту становить 410 грн. разово, нараховується в дату надання кредиту.

За користування кредитом нараховуються відсотки стандартна процентна ставка (п.1.4.1) 0, 95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору. Денна процентна ставка 0, 9778%.

Розмір процентної ставки є незмінним (п.3.4).

Орієнтовна загальна вартість кредиту - включаючи суму кредиту, комісію, відсотки за стандартною ставкою 18 532 грн. (п. 1.6).

У разі затримання клієнтом сплати процентів, комісії та/або частини кредиту щонайменше на 1 календарний день, ТОВ має право вимагати повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав (п.4.4.).

Нарахування штрафу передбачено п. 6.3 договору.

Згідно п.9.3, зокрема, договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії, процентів за користування кредитом та неустойки (штрафу), що передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторонами погоджено графік платежів, що складається з 12 платежів. Останній платіж мав бути сплачений 15.03.2026 року згідно додатку № 1 до договору. Загальна вартість кредиту 18 532 грн., в т.ч. 4 100 грн. кредит, 14 022 грн. відсотки, 410 грн. комісія.

ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредитні кошти 4 100 грн., в безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані ним первісному кредитору з метою отримання кредиту: НОМЕР_1 , на підставі договору про організацію переказу грошових коштів від 21.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна», що підтверджено листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (код авторизації 745489, зарахування на картку 21.03.2025 року о 18.54 год.).

ТОВ «Лінеура Україна» умови договору виконало, надала відповідачу кредитні кошти, який всупереч умов договору не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно п. 5.1.3 договору, ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта із обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5401285 від 21.03.2025 року в загальній сумі 15 284, 80 грн., в т.ч. заборгованість по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованість по відсоткам 8 724, 80 грн., штрафні санкції 2 050 грн., комісії за надання кредиту 410 грн.

За період з 31.10.2025 року по 16.03.2026 року позивачем нараховані проценти за стандартною процентною ставкою в сумі 5 336,15 грн. (4 100 грн. ? 0, 95 % = 38, 95 грн. ? 137 календ.днів), в межах строку дії договору № 5401285 від 21.03.2025 року.

Отже, загалом проценти нараховані позивачем у межах погодженого строку кредитування в сумі 14 060, 95 грн. (8 724, 80 + 5 336, 15).

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 5401285 від 21.03.2025 року становить 20 620, 95 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованість по відсоткам, нарахованим первісним кредитором 8 724, 80 грн., відсотки, нараховані позивачем у межах строку дії кредитного договору за 137 календарних днів 5 336, 15 грн., штрафні санкції 2 050 грн., комісія 410 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 21.03.2025 року, кредит був наданий відповідачу ОСОБА_1 в загальній сумі 4 100 грн. Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 21.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 5401285 та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 4 100 грн., переходу права вимоги до позивача за вказаним кредитним договором.

В зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 5401285 від 21.03.2025 року, права позивача порушені і підлягають захисту.

Так, останній платіж за договором згідно графіка платежів мав бути здійснений відповідачем 15.03.2026 року, загальна вартість кредиту 18 532 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № 5401285 від 21.03.2025 року становить 20 620, 95 грн.

Дана сума складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованість по відсоткам, нарахованим первісним кредитором 8 724, 80 грн., відсотки, нараховані позивачем у межах строку дії кредитного договору 5 336, 15 грн., штрафні санкції 2 050 грн., комісія 410 грн.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 18 570, 95 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 4 100 грн., заборгованості по відсоткам - 8 724, 80 грн. та 5 336, 15 грн., комісії 410 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 410 грн., суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, комісія кредитодавця, пов`язана з наданням кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за надання кредиту становить 410 грн., нарахована на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту, погоджена з відповідачем при укладенні договору від 21.03.2025 року, нарахована кредитором та облікована в день видачі кредиту, вказана у кредитному договорі, тощо, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу 2 050 грн, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата судового збору 2 662,40 грн. (із застосуванням коеф. 0, 8) підтверджена платіжною інструкцією від 23.03.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (90, 06 %) в сумі 2 397, 76 грн.

Крім того, позивач заявив про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., надавши в підтвердження договір про надання правничої допомоги, укладений 10.12.2024 року із адвокатом Столітнім М.М., заявку на виконання доручення від 23.02.2026 року, акт виконаних робіт від 23.03.2026 року.

Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, складність справи та виконану адвокатом роботу, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову і особливості розгляду конкретної справи в спрощеному провадженні, заперечення відповідача, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ44559822, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, б. 27, приміщення 2) заборгованість за кредитним договором № 5401285 від 21.03.2025 року в розмірі 18 570 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 95 коп., а також судові витрати судовий збір в розмірі 2 397 (дві тисячі триста дев`яносто сім) грн. 76 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 21 липня 2026 року.

Суддя: