Рішення № 138773066, 27.07.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/600/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову посилається на те, що 03.11.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4137097 із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4137097 від 03.11.2020 року.

Таким чином, сума боргу перед ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 47110,00 грн., із яких заборгованість за тілом кредиту становить 7000,00 грн., заборгованість за відсотками становить 40110 грн.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що порушує права та інтереси позивача.

Тому змушені звернутися до суду з вказаним позовом і просять стягнути з відповідача 47110,00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 27.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. 12.06.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , що він є військовослужбовцем і проходить військову службу ще з 2017 року, має статус учасника бойових дій з 2018 року. З 30.11.2020 безперервно проходить військову службу за контрактом.

Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що сплив строк позовної давності.

Зокрема, відповідно до пункту 3.1 кредитного договору № 4137097 від 03.11.2020 кінцевою дата виконання договору встановлено 01.06.2021. Саме з цього моменту кредитор набув право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Отже, трирічний строк позовної давності сплив ще 01.06.2024. Разом з тим позивач звернувся до суду лише 22 квітня 2026 року, тобто майже через два роки після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони спору, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. На підставі наведеного заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності до всіх позовних вимог.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються.

Так як він проходить військову службу з 2017 року, а з 30.11.2020 безперервно військову службу за контрактом, тому нарахування процентів за кредитним договором у період проходження військової служби суперечить прямій законодавчій забороні.

Звертає увагу суду не те, що позивач просить стягнути 47 110 грн. заборгованості за кредитом, основна сума якого становила лише 7 000 грн., а переважну частину заявлених вимог складають проценти та інші нарахування.

Також вважає витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених позовних вимог та у задоволенні позову відмовити повністю.

У випадку незастосування наслідків спливу позовної давності відмовити у стягненні процентів, пені, штрафів та інших платежів, нарахованих у період проходження військової служби. Також просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

19.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ТОВ «ФК «Солвентіс», в якому зазначають, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжується) з 04.09.2025 та спливає 04.09.2028, якщо відсутні підстави для його переривання чи зупинення.

Тому не вбачають підстав у застосуванні пропущення строку позовної давності.

Щодо доводів відповідача про те, що сума до стягнення з відповідача витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги є явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи також не відповідають дійсності, оскільки позивачем на підтвердження розміру понесених витрат надано необхідні докази.

Представник позивача ТОВ «ФК «Солвентіс» в судове засідання не з`явився, у відповідді на відзив зазначають про здійснення розгляду справи за відсутнсоті представника у всіх судових засідання. Позовні вимоги просить задовольнити.

матеріалах позову міститься клопотання про розгляд справи за відсутністю представника. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 4137097 (а.с.16-18) та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн., що підтверджується довідкою (а.с.19).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту (а.с.20-21) відповідачу шляхом безготівково перерахування коштів надано кредит в розмірі 7 000,00 грн., строком за лояльними (покращеними) умовами кредитування 30 днів, за загальними умовами кредитування 210 днів, з яких базовий період 30 днів,спеціальний період 180 днів. Процентна ставка за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 03.12.2020 529,25 %, за загальними умовами кредитування до 03.12.2020 620,50 % річних, до 01.06.2021 до 1,095,00 річних.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу №29/10-2025т (а.с.22…) відповідно до умов якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним № 4137097 від 03.11.2020, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників (а.с.24).

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу №ДФ-31102025 (а.с.26…) відповідно до умов якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним № 4137097 від 03.11.2020, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників (а.с.22).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 47110,00 грн., із яких заборгованість за тілом кредиту становить 7000,00 грн., заборгованість за відсотками становить 40110 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості з 03.11.2020 по 01.06.2021 (а.с. 30-31). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, як вбачається із позову відповідачем умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, а також проценти за його користування. Дослідивши подане відповідачем ОСОБА_1 клопотання, щодо застосування ст. 267 ЦК України та норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд, зазначає наступне. Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжено на строк дії такого карантину. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Так судом встановлено, що право позивача на судовий захист було реалізовано своєчасно та в межах встановлених законом строків. Таким чином, за відсутності факту спливу позовної давності, а також з урахуванням дії спеціальних норм, що регулюють продовження таких строків, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі відсутні. Отже, позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому підстав для задоволення заяви відповідача про її застосування немає. Згідно частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон №2011-ХІІ), згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Разом із тим, ці положення внесені до Закону №2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024. Відповідачем на підтвердження того, що він є військовослужбовецм надано посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 (а.с.44), посвідчення НОМЕР_2 від 17.08.2018 (а.с.45) та довідку В/Ч НОМЕР_3 (а.с.46) згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом. Вказані докази ним надані для того, щоб суд відмовив у стягненні процентів в розмірі 40110,00 грн. Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено 03.11.2020, нарахування процентів за вказаним договором здійснювалось з 03.11.2020 по 01.06.2021. Як встановлено передбачені умовами кредитного договору № 4137097 від 03.11.2020 проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов`язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами. Крім того, відповідачу при укладенні договору було достеменно відомо про їх розмір, в разі невиконання своїх зобов`язань, оскільки ним підписано кредитний договір. Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону України № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається. З огляду на те, що відповідач являється військовослужбовцем, а зазначені зміни до Закону набрали чинності 18.05.2024, суд доходить висновку, що починаючи лише з 18.05.2024 на відповідача не поширюється обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Також, суду не надано будь-яких доказів щодо того, що позивачу відомо про статус відповідача, відповідних документів та звернень від відповідача не надходило, а тому суд вважає, що позивачем правомірно здійснювались нарахування процентів за кредитним договором № 4137097 від 03.11.2020 року, а тому нараховані проценти в розмірі 40 110,00 грн. підлягають стягненню в повному обсязі. Судом враховано письмові пояснення відповідача та досліджено надані докази, однак викладені у ньому доводи не спростовують встановлених судом обставин укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів, наявності заборгованості, а також не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону, у зв`язку з чим підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів, суд не вбачає. Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи те, що відповідач будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів у відзиві та на спростування позиції представника позивача до суду чи розрахунку не надав, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. За змістом ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Надаючи оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження витрат понесених на правничу допомогу, суд зазначає, що 6000,00 грн. на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній, а тому підлягають до стягнення з відповідача в повному розмірі.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 17.08.2018, а тому він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.526,527,530,610,617,1050,1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором № 4137097 від 03.11.2020 р. у розмірі 47 110,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн..

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.