Рішення № 138772825, 03.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7417/26

н/п 2/953/4367/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне )

03 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Споживчий центр», звернувся у суд з позовом, шляхом подання через систему «Електронний суд» до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №16.01.2025-100002884 від 16.01.2025 у розмірі 22888,81 грн., а також судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що від 16.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 16.01.2025-100002884 , відповідно до умов якого позичальнику на банківський рахунок з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача на умовах строковості, платності і поворотності надано кредит у розмірі 10000 грн. За умовами договору кредит надано строком на 140 днів до 04.06.2025р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за один день користування . Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмірі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 22888.81 грн., що складається з: тіла кредиту 9229.36 грн., процентів - 9044, 77грн., неустойки 4614.68 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №16.01.2025-100002884 від 16.01.2025 у розмірі 22888,81 грн., та судові витрати.

Відповідач до судового засідання не з`явився, відзив на позов не надав, повідомлявся судом належним чином.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 16.01.2025-100002884 , який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), що сформовані на сайті Кредитодавця та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) E813, отриманого позичальником у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено: позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті); позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір;позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у пропозиції та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

У заявці кредитного договору №16.01.2025-100002884 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані такі умови кредитування: дата видачі кредиту 16.01.2025 року; сума кредиту 10000 грн; строк, на який надається кредит, 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 04.06.2025 року; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування не передбачена (п.п. 1-7 заявки) .

Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія не встановлена.

Пунктом 12 заявки передбачена неустойка у розмірі 90 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У пропозиції, заявці та відповіді позичальника про прийняття пропозиції вказані реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним договором: 4149-49XX-XXXX-1801 , а також погоджений канал комунікації смс-інформування на фінансовий номер 006914295.

Також договір містить ПІБ позичальника, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП відповідача.

Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) №№16.01.2025-100002884 шляхом підписання 12.03.2025р. Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається Кредит на строк 154 дні, дата повернення (виплати) кредиту 18.06.2025.

Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,65% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку .

Договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) K684, отриманого позичальником у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті.

Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 16.01.2025р. о 23:03:22 на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором №16.01.2025-100002884 через систему іPay (№ транзакції 626370664) підтверджується копією листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» №1843-0106 від 01.06.2026, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року .

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №16.01.2025-100002884 від 16.01.2025 заборгованість відповідача станом на 18.06.2025 за кредитним договором станови у розмірі 22888,81 грн. та складалась з тіла кредиту 9229.36 грн., процентів - 9044, 77грн., неустойки 4614.68 грн..

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору №16.01.2025-100002884 від 16.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір №16.01.2025-100002884 від 16.01.2025 містить ПІБ ОСОБА_1 , його РНОКПП, серію і номер паспорта, адресу, номер телефону НОМЕР_1 , вказаний як погоджений канал комунікації для смс-інформування. Доказів того, що такі дані товариством отримано не від ОСОБА_1 або вони йому не належать чи використані будь-якими іншими особами незаконно, суду не надано.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 , підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 , кредитних коштів у розмірі 10000 грн, які жодним чином не спростовані.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 16.01.2025 по 18.06.2025р., сплату процентної ставки у розмірі спочатку 1%, потім 0,65 % за 1 день користування кредитом, що відповідає вимогам закону, в тому числі ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже , розмір заборгованості за кредитним договором №16.01.2025-100002884 в розмірі 18274,13 грн. , яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 9229,36 грн., із заборгованості за процентами в сумі 9044,77грн., є доведений та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення неустойки у сумі 4614,68 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

У позовній заяві позивач посилається на пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а тому вважає, що за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язань.

Суд не може погодитися з такими доводами, оскільки за змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц.

З системного аналізу як приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається позивач, так і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), відповідно до якого дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань незалежно від дати їх виникнення.

Оскільки строк повернення кредиту за договором № 16.01.2025-100002884 визначено 18.06. 2025 року, тобто прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання відбулося у період дії в Україні воєнного стану, неустойка, нарахована за таке прострочення, підлягає списанню кредитодавцем на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому вимога про її стягнення в сумі 4614,68 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 18274,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9229,36 грн та проценти за користування кредитом 9044,77 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, які складається із судового збору та інших витрат пов`язаних із розглядом справи, зокрема відправку поштової кореспонденції, підлягають стягнення в сумі 2224,48 грн. (79,84%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265, 284, 285 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: інд. 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133-А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.01.2025-100002884 в розмірі 18274 грн 13 коп. та судові витрати в сумі 2224 грн. 48 коп.

В іншій частині, в задоволені позову відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна