Рішення № 138772454, 15.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/923/25

пр.№ 2/464/986/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Леонової А.В.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 24», Львівської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу № 212, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на кооперативну квартиру,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_2 , до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 24» (далі ОСББ «Антонича 24») про визнання за позивачкою права власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 (позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що була членом Житлово-будівельного кооперативу № 212 (далі ЖБК № 212), а на теперішній час є членом ОСББ «Антонича 24», та квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., відповідно до ордеру серії № 5126, виданим виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів 10.10.1990. Пайовий внесок за квартиру сплачений повністю, що підтверджується відповідною довідкою. Стверджує, що весь період користувалася квартирою, своєчасно сплачувала комунальні послуги, а на даний час виникла необхідність в оформленні права власності на квартиру. Проте рішенням державного реєстратора їй відмовлено у реєстрації права власності на вказане майно зв`язку з тим, що у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Антонича 24» відсутня інформація щодо їх правонаступництва ЖБК № 212, неможливо встановити правомірність довідки виданої ОСББ «Антонича 24», а згідно інформації з державного реєстру прав щодо вказаної квартири зареєстровані обтяження.

Повідомляє також, що на виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у м. Львові перебувало виконавче провадження ВП № 25840302 з примусового виконання судового наказу Сихівського районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані МКП «Львівводоканал». Позивачкою ОСОБА_1 сплачено заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, 25.10.2024 державним виконавцем Грицай-Липською Н.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно інформаційної довідки № 401224686 від 28.10.2024 відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Враховуючи наведене та зважаючи, що саме на підставі ордеру на вселення позивачка ОСОБА_1 отримала від Виконавчого комітету місцевої ради право на користування спірною кооперативною квартирою, а у подальшому не отримала свідоцтва про право власності на це майно, існує спір щодо підтвердження права власності позивачки на вказану квартиру. Оскільки у позивачки існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами її права власності на кооперативну квартиру, набутого нею свого часу правомірно, вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 25.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

В ході розгляду справи суд залучив до участі у справі як відповідачів Львівську міську раду та Житлово-будівельний кооператив № 212, а також як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 05.11.2025 витребувано в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» інвентаризаційні та реєстраційні справи на спірну квартиру.

Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСББ «Антонича 24», Львівська міська рада та ЖБК № 212, будучи належним чином повідомлені про дату час, та місце розгляду справи, в судове засідання не забезпечили явку своїх представників.

При цьому, представник ОСББ «Антонича 24» Керкета М.Р. 11.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС скерувала заяву про розгляд справи без участі представника ОСББ «Антонича 24», щодо задоволення позовних вимог не заперечила.

Від представника ЖБК № 212 Бондаренко В. надійшла заява від 10.12.2025 про розгляд справи без участі представника відповідача, щодо задоволення позовних вимог представник не заперечила.

Представник Львівської міської ради Феник Л.М. 13.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС скерувала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій також зазначила, що оскільки позивачці, як члену ЖБК № 212, було надано спірну квартиру, вона сплатила пайові внески та проживає в квартирі разом із членами своєї сім`ї, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення такого.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2 та показання позивачки ОСОБА_1 , яку було допитано за її згодою як свідка з приведення до присяги та попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини спірних правовідносин та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів «Про заселення будинку житлово-будівельного кооперативу АДРЕСА_2 » від 18.10.1990 № 506, у зв`язку із закінченням будівництва 72-квартирного будинку Житлово-будівельного кооперативу АДРЕСА_2 , і прийняттям його в експлуатацію, вирішено, зокрема, затвердити рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу від 11.10.1990 про закріплення квартир за членами кооперативу згідно додатку, зобов`язати житлово-кооперативний відділ управління по обліку і розподілу житлової площі міськвиконкому оформити та видати ордери членам житлово-будівельного кооперативу № 212 для заселення в будинок, згідно затвердженого списку (т. 2, а.с. 196).

Відповідно до наданого Міським архівом Львівської міської ради архівного витягу від 24.06.2025 № 110003-вих-91596, згідно списку членів Житлово-будівельного кооперативу № 212, у квартирі АДРЕСА_1 , проживає п`ятеро осіб: ОСОБА_1 (основний наймач, місце праці Головний поштамп, оператор), та члени її сім`ї ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 197).

Згідно листа Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 13.05.2025, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів «Про заселення будинку житлово-будівельного кооперативу АДРЕСА_2 » від 18.10.1990 № 506 затверджено рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу від 11.10.1990 про закріплення квартир за членами кооперативу згідно додатку, а пунктом 61 означеного додатку квартиру АДРЕСА_1 закріплено за членом ЖБК № 212 ОСОБА_1 на склад сім`ї з п`яти осіб (т. 1, а.с. 66-68).

Судом встановлено також, що позивачці, як члену ЖБК № 212, на підставі вказаних рішень виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів видано ордер № 5126 на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу, згідно якого ОСОБА_1 із сім`єю із 5 осіб (чоловіка ОСОБА_8 , сина ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_4 ) надано житлове приміщення житловою площею 44,58 кв.м., а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 7, 8).

Згідно наданої позивачкою копії довідки, виданої ЖБК № 212 від 10.08.2023, ОСОБА_1 повністю сплатила ЖБК № 212 пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 148).

Як вбачається із відомостей із Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб від 01.05.2024 № 191173, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровано 6 осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 69).

Допитана як свідок позивачка ОСОБА_1 в судовому засідання пояснила, що вона із 1989 року була членом ЖБК № 212, який вже тривалий час фактично не функціонує. При цьому, будучи членом вказаного кооперативу ствердила про те, що в повному обсязі сплатила пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , всі роки користувалася квартирою, своєчасно сплачувала комунальні послуги та проживала там зі своєю сім`єю. Станом на даний час будинок АДРЕСА_3 був зданий в експлуатацію, обслуговується ОСББ «Антонича 24», проте у зв`язку із відсутністю в ЖБК № 212 ідентифікаційного коду та нездійснення ним своєї діяльності, позивачка не може без рішення суду зареєструвати право власності на вказану квартиру.

Із витребуваної ухвалою суду від 05.11.2025 інформації з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вбачається, що станом на 29.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в БТІ не реєструвалось, відтак окрема інвентаризаційна чи реєстраційна справа на вказане майно не обліковується (т. 2 а.с. 80).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремети М.М. № 68897689 від 16.08.2028, відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій за її заявою від 11.08.2023 у зв`язку із відсутністю у довідці ЖБК № 212 інформації про членство заявника та коду ЄДРПОУ видавника, що не дає ідентифікувати можливості особу, яка її видала (т. 1, а.с. 149).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Твердохвал Н.Ю. № 75410181 від 07.10.2024 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій за її заявою від 01.10.2024 у зв`язку із наявністю зареєстрованих обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 , а також відсутності у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Антонича 24» інформації щодо правонаступництва ЖБК № 212, що унеможливлює встановити правомірність видачі довідки ОСББ «Антонича 24» (т. 1, а.с. 12).

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2024 вбачається, на виконанні у старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Н.С. перебував судовий наказ № 2н-2436, виданий 18.10.2010, про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 1 042,15 грн. боргу та 30 грн. витрат на ІТЗ на користь МКП «Львівводоканал» (ВП № 25840302). Проте, у зв`язку із погашення заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, виконавче провадження № 25840302 з примусового виконання означеного судового наказу закінчено 25.10.2024 та припинено чинність арешту майна боржника (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до отриманої судом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.06.2026, відомості про реєстрацію права власності квартиру АДРЕСА_1 , чи будь-які інші речові права (обтяження) станом на момент розгляду справи судом відсутні (т. 2, а.с. 199-201).

При цьому, згідно деталізованої інформації про обтяження від 22.06.2012 № 57305636 (щодо квартири АДРЕСА_1 ), внесеного на підставі постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 22.06.2012, таке обтяження припинено 28.10.2024 (т. 2, а.с. 200-201).

Таким чином судом встановлено, що станом на момент розгляду справи судом право власності чи будь-які інші речові права на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Надаючи оцінку доводам позивачки щодо неможливості їй оформити право власності на спірну квартиру без рішення суду, суд відзначає, що із наданої копії статуту ЖБК № 212 вбачається прийняття (затвердження) такого 20.12.1989 на загальних зборах громадян, що вступають в кооператив, та його реєстрацію виконкомом Львівської міської ради народних депутатів 21.12.1989 за № 222 (т. 2, а.с. 1-30).

Згідно отриманої судом відповіді № 1677204 від 18.08.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про Житлово-будівельний кооператив № 212 в державному реєстрі не знайдено (т. 2, а.с. 78).

Відповідно до листа Головного управління статистики у Львівській області від 21.07.2025 № 03-13/849/10-25, Житлово-будівельний кооператив № 212 виконкому Львівської міської ради народних депутатів в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значиться (т. 1 а.с. 164). Відсутність такої інформації про реєстрацію ЖБК № 212 на даний час підтверджується і відповіддю Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 16.07.2025 № 2902-вих-104077 (т. 1, а.с. 166).

З наданих суду доказів (т. 1 а.с. 74-84), зокрема статуту ОСББ «Антонича 24», встановлено, що ОСББ «Антонича 24» (ідентифікаційний код 45439957) не є правонаступником ЖБК № 212, а створено співвласниками багатоквартирного будинку у відповідності до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до копії протоколу установчих зборів ОСББ «Антонича 24», що об`єднує співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , від 31.01.2024, уповноважено голову установчих зборів, власницю кв. АДРЕСА_4 , Керкеру М.Р. провести державну реєстрацію ОСББ «Антонича 24» (т. 1, а.с. 81зв.-83).

Згідно з виписки з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Антонича 24» було зареєстровано як юридичну особу 02.05.2024, а відповідно будинок АДРЕСА_3 , передано в управління ОСББ «Антонича 24» (т. 1, а.с. 83зв.-84).

В контексті означених обставин суд приходить до висновку, що Житлово-будівельний кооператив № 212 хоч і був створений та зареєстрований у 1989 виконкомом Львівської міської ради народних депутатів, проте на даний час відомості про таку юридичну особу в актуальному державному реєстрі відсутні, а відомостей про його реорганізацію чи припинення також не встановлено.

В ході розгляду справи за даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом про визнання за нею права власності на кооперативну квартиру.

Так, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03.02.2025 у справі № 464/7856/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа ОСББ «Антонича 24», відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на кооперативну квартиру у зв`язку із визначенням позивачкою неналежного відповідача у справі, яким має виступати ЖБК, а не визначене нею Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (т. 2, а.с. 192-194).

Враховуючи різний склад відповідачів у даній справі та справі № 464/7856/24, ухвалення Сихівським районним судом м. Львова вказаного рішення від 03.02.2025 не унеможливлює розгляд судом по суті цього спору та захист прав позивачки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином закон визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Враховуючи те, що позивачці ОСОБА_1 державним реєстратором було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру, вона позбавлена можливості реалізувати своє право на державну реєстрацію належного їй майна в позасудовому порядку. У зв`язку з цим позивачка змушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та законних інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України, оскільки на даний час право власності позивачки не може бути реалізоване та підтверджене в позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із договорів.

Статтею 384 ЦК України передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» (чинний станом на час виникнення спірних правовідносин до вступу в законну силу Цивільного кодексу України) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Крім того, ст. 392 цього Кодексу передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», згідно із ст. 15 Закону України «Про власність», передбачено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру вправі розпоряджатись нею на свій розсуд продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частку будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про кооперацію», стаття 384 ЦК України).

Суд звертає увагу, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності у 2004 році новим Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16.01.2003) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції від 16.01.2003) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2013) державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Враховуючи наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що на момент набуття ОСОБА_1 права власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , актуальним законодавством не передбачалося ані оформлення (видача) свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру чи обов`язкова державна реєстрація права власності на таке майно. Відтак відсутність у позивачки свідоцтва про право власності та запису про державну реєстрацію права власності не може свідчити про відсутність у неї права власності на спірну квартиру чи унеможливлювати визнання такого права.

Водночас станом на момент розгляду справи судом пунктом 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, встановлено, що разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

При встановлених судом фактичних обставинах відсутності реєстрації ЖБК № 212 в державному реєстрі та не присвоєння йому ідентифікаційного коду, позивачка об`єктивно позбавлена можливості надати державному реєстратору іншу довідку про сплату пайового внеску, а відповідно суд констатує очевидну неможливість здійснення заявницею реєстрації права власності на спірне майно в позасудовому порядку.

За означеного, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 , яка була членом ЖБК № 212 та повністю сплатила пайовий внесок за квартиру, набула право власності на спірне житло у встановленому законом порядку на момент сплати пайового внеску. Водночас через відсутність правовстановлюючих документів, оформлення яких на момент виникнення права власності законодавством не вимагалося, позивачка позбавлена можливості підтвердити своє право власності в позасудовому порядку на даний час.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Суд констатує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м.

Наведе узгоджується із висновками Верховного Суду, що міститься у постанові від 15.10.2025 у справі № 201/1512/22, які враховано судом при розгляді цієї справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Судовий збір на подання позовних заяв до суду сплачується у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 140 грн.

Пунктом 9 частини 1 стаття 176 ЦПК України визначено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, у разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

При подачі позову до суду позивачкою заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та сплачено судовий збір у розмірі 3 000 грн., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.02.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 10.02.2025.

Ухвалою судді від 12.02.2025 залишено позовну заяву без руху та зобов`язано позивачку, з метою усунення недоліків позовної заяви, доплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» у розмірі 3 798,29 грн., з урахуванням вже сплаченої суми в розмірі 3 000 грн., виходячи із заявленої позивачкою самостійно ціни позову в розмірі 849 786 грн.

На виконання ухвали від 12.02.2025, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 3 798,29 грн., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 19.02.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 20.02.2025.

При ухваленні рішення, з метою визначення реальної вартості спірного нерухомого майна, судом через веб-сайт Фонду державного майна України «Єдина база даних звітів про оцінку» сформовано довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05.06.2026 № 201-20260605-0011845291, з якої вбачається, що оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 4 881 472,90 грн. (т. 2 а.с. 206-208).

Враховуючи те, що стороною позивача не надано суду звіту про оцінку спірного нерухомого майна із реальною вартістю такого, судом береться до уваги вказана довідка від 05.06.2026.

Суд також враховує положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, враховуючи, те що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, яка була надана їй у користування ще в 1990 році, у зв`язку з неможливістю оформлення права на спірну квартиру на даний час внаслідок тривалого невжиття саме позивачкою заходів щодо оформлення права власності на таке майно, суд, відповідно до положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати у справі щодо сплати судового збору покласти на ОСОБА_1 .

При цьому, беручи до уваги встановлену судом дійсну вартість спірного нерухомого майна, яка становить 4 881 472,90 грн., та відсутність доказів про іншу вартість квартири, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивачки на користь держави недоплаченої суми судового збору за подання позовної заяви. Так, суд враховує, що позивачкою вже сплачено судовий збір у сумі 6 798,29 грн., позовну заяву було подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС (підлягає застосуванню понижувальний коефіцієнт 0,8), а відтак з позивачки підлягає стягненню недоплачена сума судового збору в розмірі 5 313,71 грн. (15 140 грн. * 0,8 6 798,29 грн. = 5 313,71 грн.)

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 89, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКОПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави суму недоплаченого судового збору у розмірі 5 313 (п`ять тисяч триста тринадцять) гривень 71 (сімдесят одна) копійка.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи, їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 24», код ЄДРПОУ 45439957, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Антонича, буд. 24.

Відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, адреса місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, буд. 1.

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив № 212, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Антонича, буд. 24.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя Володимир ЖИЛА