Ухвала суду № 138772066, 05.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/3909/26

Номер провадження 2-з/711/31/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у забезпеченні позову

05 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Петренка О.В., розглянувши у письмовому провадженні, без повідомлення (виклику) сторін, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради та ОСОБА_2 про бездіяльність служби у справах дітей,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд надати ОСОБА_2 можливість та можливість службі у справах дітей в 5-ти денний строк добровільно надати дозволи на продаж квартири з одночасною купівлею двох рівноцінних без розгляду в судовому засіданні; визнати дії служби у справах дітей Черкаської міської ради протиправними та дозволити реалізацію квартири, що належить позивачу; зобов`язати осіб, що перешкоджають проживанню дитини, відшкодувати моральну та матеріальну шкоду за недопуск до житла у сумі середнього розміру оренди однокімнатної квартири в м. Черкаси у сумі 12 000,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради про бездіяльність служби у справах дітей направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції, в якій вказати: 1) ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомості про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету; 2) відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову; 3) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивачу також слід було надати суду: 1) докази сплати судового збору в сумі 3993,60 грн (квитанції, платіжної інструкції тощо) або належним чином засвідчених документів, що надають право позивачу бути звільненим від сплати судового збору, перелік яких викладений у ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»; 2) копію позовної заяви, в тому числі і в новій редакції, та копії всіх документів, що додані до неї, для їх направлення стороні відповідача.

20 квітня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подана заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 20.04.2026 за вхідним №16889, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, а також квитанція про сплату судового збору і долучені до позовної заяви копії документів з метою їх направлення відповідачу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради про бездіяльність служби у справах дітей; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі №712/3909/26 призначено о 09 год 30 хв 21 травня 2025 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2026 прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко О.О., про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради про бездіяльність служби у справах дітей (вхідний №21904 від 21.05.2026); розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради про бездіяльність служби у справах дітей вирішено здійснювати з врахуванням заяви позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко О.О., про зміну предмету позову від 20.05.2026 (вхідний №21904 від 21.05.2026); залучено ОСОБА_2 як співвідповідача до розгляду цивільної справи №712/3909/26 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради про бездіяльність служби у справах дітей.

У зв`язку з цим наразі позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 викладені у наступній редакції:

1)визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Черкаської міської ради щодо ненадання дозволу ОСОБА_1 на реалізацію трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору- купівлі продажу та одночасну купівлю ним двох рівноцінних ( чи по площі, чи по грошовій цінності) однокімнатних квартир, задля забезпечення всіх дітей правом на житло та надати дозвіл ОСОБА_1 на реалізацію трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору- купівлі продажу та одночасну купівлю мною двох рівноцінних ( чи поплощі, чи по грошовій цінності) однокімнатних квартир, задля забезпечення всіх дітей правом на житло;

2) зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житлом малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, квартирою АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати ОСОБА_2 , відшкодувати моральну та матеріальну шкоду за недопуск до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту подання цієї заяви в сумі середнього розміру оренди однокімнатної квартири в м. Черкаси в розмірі 12 000, 00 грн, що визначений даними dim.ria.com.

03 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом тимчасового вселення на час розгляду справи малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його законних представників до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , а також зобов`язати ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 не чинити перешкод дитині ОСОБА_3 у користуванні вказаним житловим приміщенням, зокрема забезпечити безперешкодний доступ та надати ключі законному представнику дитини від всіх дверей та коди від охоронної сигналізації (вхідний №33741/26 від 04.08.2026).

Заява обгрунтована тим, що наразі триває судовий розгляд і рішення по суті ще не ухвалено, однак відповідач ОСОБА_2 продовжує чинити протиправні перешкоди: змінила замки у вхідних дверях, встановила тамбурну решітку, відеонагляд та заключила незаконно (без погодження з власником) договір з охоронною компанією, не надає позивачу ключі та код від охоронної сигналізації. Не допускає позивача та дитину до житла, де дитина має законне право проживати, а саме є зареєстрована, оскільки житло є одноосібною власністю позивача. Тим більше, оскільки відповідач ОСОБА_2 має у власності дві квартири, питання про вселення неповнолітнього ОСОБА_3 , до житла має вирішуватись негайно

Також позивач зазначає про те, що через дії відповідача дитина позбавлена доступу до свого постійного місця проживання та умов для нормального навчання і розвитку. Позивач з дитиною змушені проживати в будинку без опалення, газопостачання, гарячої води, водовідведення та можливості для приготування їжі, особливо навесні, взимку та восени, оскільки майже відсутнє електропостачання, що завдає дитині значних моральних та фізичних страждань та порушує її базові права. У цьому контексті позивач зазначає про те, що у зв`язку з відсутністю світла та опалення дитина тривалий час (близько 60 днів) хворіла, про що було також повідомлено Службі в справах дітей.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 04 серпня 2026 року, що проведений відповідальним працівником суду о 08 год 24 хв 33 сек, означеній заяві присвоєно номер провадження 2-з/711/31/26 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.

Пунктом 12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання, зокрема заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Оскільки заява про забезпечення позову стосується прав малолітнього ОСОБА_3 , інтереси якого представляє позивач ОСОБА_1 як законний представник, тому суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу позивачем заяви про забезпечення позову справлянню не підлягає.

Ураховуючи положення частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частинами 1,2 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.149, 150 ЦПК України викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 214/2673/24 (провадження № 61-17501св24).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, ч. 10 ст. 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Ураховуючи те, що предметом позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради та ОСОБА_2 про бездіяльність служби у справах дітей в редакції заяви про зміну предмету позову, є зокрема вимога немайнового характеру про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житлом малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, квартирою АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про процесуальну заборону вжиття тотожних позовній вимозі, що викладена у п.2 прохальної частини заяви про зміну предмету позову (вхідний №21904 від 21.05.2026), заходів забезпечення позову, які просить позивач вжити в заяві про забезпечення позову, з призми того, що на даному етапі цивільного процесу суд не вирішує спір по суті, що узгоджується із положеннями ч.10 ст.150 ЦПК України.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 759/119/18 (провадження №61-48726св18), зазначено, що згідно з ч. 10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених ЦПК України, що є неприпустимим.

Означений правовий висновок щодо застосування положень означеної норми процесуального права суд застосовує з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб (зобов`язання ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 не чинити перешкод дитині ОСОБА_3 у користуванні вказаним житловим приміщенням) є фактично вирішенням справи по суті, що суперечить положенням ч.10 ст.150 ЦПК України, а відповідно і свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в даній справі.

Водночас, забезпечення позову шляхом тимчасового вселення на час розгляду справи фактично є тотожним задоволенню самої позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житлом малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, квартирою АДРЕСА_1 , ще до розгляду справи по суті.

Крім того, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте позивачем не надано суду обґрунтування та доказів об`єктивних обставин, що невжиття означеного заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.

Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Частиною 7 ст.153 ЦПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ч.13 ст.7, ст.149, 150, 153, 258-261, 263, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради та ОСОБА_2 про бездіяльність служби у справах дітей.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 05 серпня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко