Рішення № 138771669, 05.08.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2664/26

05 серпня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Ковальська А.А.

представника позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/2663/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір позики №75323455 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений договір укладено дистанційно в електронній формі, з отриманням одноразового ідентифікатора, Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики №75323455 на суму 11000 грн.

Після укладення договору кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу суму позики на банківську картку, проте останній належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 30342,25 грн.

03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги до відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу №034-030723.

17.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу №17/12/25-01.

На підставі наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики №75323455 від 11.08.2021 у розмірі 30342,25 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 381,74 грн.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити, проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України, судова повістка, а з нею і копія позовної заяви з додатками, надсилалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Згідно з матеріалами справи, повернутий на адресу суду поштовий конверт містить відмітку оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначена процесуальна норма узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 березня 2023 року у справі №760/17314/17, від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, а також у довідкових узагальненнях Касаційного цивільного суду.

Верховний Суд наголошує, що неотримання стороною судової кореспонденції, яка направлялася за належною (офіційно зареєстрованою) адресою, є особистим процесуальним ризиком цієї сторони. Належне функціонування та перевірка поштової скриньки за місцем реєстрації є обов`язком самого громадянина.

Сам по собі факт фізичного неотримання відповідачем судових повісток у зв`язку з його відсутністю за місцем реєстрації не спростовує факту належного інформування та не є безумовною поважною причиною для неявки у судове засідання, оскільки держава виконала свій обов`язок щодо забезпечення доступу до правосуддя, здійснивши відправлення на офіційну адресу учасника справи.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

З огляду на викладене, оскільки суд вжив усіх передбачених законом заходів для сповіщення відповідача, а останній не скористався своїм правом на подання відзиву чи участь у засіданні, суд визнає відповідача належним чином повідомленим та вбачає законні підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив.

Так, 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №75323455 суму 11000 грн., строк договору 30 днів, кінцева дата повернення позики 10.09.2021 року, процентна ставка: знижена 0,60% в день; процентна ставка за понадстрокове користування 2,70% в день; річна 642,22%.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики №75323455 заборгованість останнього становить 30342,25 грн., з яких: 9839,88 грн. неповернутий залишок тіла позики; 20502,37 грн. проценти за користування позикою.

Вказаний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора GDdGji7R7T.

03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги до відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу №034-030723 в сумі боргу 30342,25 грн за кредитним договором №75323455 від 11.08.2021.

17.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу №17/12/25-01 в сумі боргу 30342,25 грн за кредитним договором №75323455 від 11.08.2021.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ст.1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У частині 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

Судом встановлено, що відповідач своїх зобов`язань за договором позики №75323455 від 11.08.2021 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30342,25 грн., з яких: 9839,88 грн. неповернутий залишок тіла позики; 20502,37 грн. проценти за користування позикою.

При цьому до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу в загальній сумі боргу 30342,25 грн і матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитних ОСОБА_1 ні на користь первісного кредитора ні на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та необхідності стягнення наявної заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №1868 від 10.06.2026 року.

Враховуючи наведене та задоволення позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню у повному розмірі за рахунок відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються , у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачем зазначено у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 15000 грн та надано докази на підтвердження їх понесення, а саме: договір №ДО-20260202/001 про надання правової допомоги від 02 лютого 2026 року із адвокатом Богомоловим В.В.; заявка про надання правової допомоги №613 від 01.05.2026 на суму 15000 грн; Витяг акту №613 про надання юридичної допомоги від 01.05.2026 на суму 15000 грн; платіжна інструкція №1467 від 15.05.2026 на перерахування коштів на оплату правничої допомоги.

Вказані докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу є достатніми та належним, підстав для їх відхилення у суду немає, такі докази відповідачем не спростовані, а їх розмір останнім не оспорювався.

Враховуючи наведене та задоволення позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, то суд враховує, що до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у Постанові Касаційного господарського суду ВС від 21.06.2019 у справі №910/10126/18, направлення копій позову та додатків іншим учасникам справи це процесуальний обов`язок позивача. Тому витрати на оплату поштових послуг (марки, конверти, збори «Укрпошти» чи «Нової Пошти») прямо відносяться до судових витрат та підлягають стягненню з відповідача.

На підтвердження понесення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем надано Договір №ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30.10.2025; Додаток №3 до Договору №ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції на суму 381,74 грн, Акт надання послуг №193 від 25.05.2026; опис вкладення до відправлення від 20.06.2026.

Відтак, вказані витрати в сумі 381,74 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за договором позики №75323455 від 11.08.2021 у розмірі 30342 /тридцять тисяч триста сорок дві/ гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» витрати на судовий збір в сумі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн, витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 381,74 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районним судом Рівненської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: пр.Соборності 30А, приміщення 321, м.Київ, Код ЄДРПОУ: 43950742.

Відомості про відповідача: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 05 серпня 2026 року.

СуддяВ. В. Левчук