Рішення № 138770547, 04.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7378/26

Провадження №2-о/524/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

представника заявника Пінчук Ю. В.,

заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Мірошкіна Яна Володимирівна, Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_2 (далі заявник, ОСОБА_2 ), в інтересах якої діє представник адвокат Пінчук Ю. В., звернулася до суду з заявою, у якій просила встановити факт постійного проживання разом із чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування вимог заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . На день своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за вищевказаною адресою один, проте фактично там проживав разом із нею. ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 у квартирі, яка належить їхній спільній доньці ОСОБА_1 . Після смерті чоловіка заявник звернулася до приватного нотаріуса з заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала відмову у зв`язку з пропущенням нею строку для прийняття спадщини після померлого чоловіка та не надала доказів спільного проживання з ним на день його смерті. З метою реалізації своїх спадкових прав змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою від 29 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука прийняв до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та призначив судове засідання для її розгляду.

Представник заявника у судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення заяви, а також була допитана як свідок у цій справі.

Інші заінтересовані особи у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, звернулись з клопотаннями про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд установив, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 09 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дмитровського міського управління юстиції у Донецькій обласьі (а. с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 722 та Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дмитровського міського управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 8).

Померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 травня 1990 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О. О. (а. с. 11-12).

ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 травня 2026 року, виданої приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Мірошкіною Яною Володимирівною, убачається, що ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , приватний нотаріус виходив із того, що ОСОБА_2 пропущено строк для прийняття спадщини, а також не надано доказів постійного проживання зі спадкодавцем (а. с. 13).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За правилами статті другої Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

У заяві про встановлення факту та в судовому засіданні заявник стверджує, що проживала з померлим ОСОБА_3 протягом усього подружнього життя, вони разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, однак вона була зареєстрована за іншою адресою у квартирі їхньої спільної доньки ОСОБА_1 .

У судовому засіданні заінтересовану особу ОСОБА_1 було допитано в якості свідка. Остання повідомила, що є донькою заявниці та померлого ОСОБА_3 , а також підтвердила, що її батьки дійсно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, зазначила, що вона є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де разом із нею була зареєстрована її мати, однак проживала окремо.

Суд ураховує, що житловий будинок АДРЕСА_1 наразі перебуває на тимчасово окупованій території, (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією). Перебування відповідної території під окупацією / у зоні активних бойових дій об`єктивно унеможливлює отримання заявником додаткових письмових доказів (зокрема, довідок з місця проживання, актів про фактичне проживання, виписок з будинкових книг тощо) від органів місцевого самоврядування, підприємств з обслуговування житла чи уповноважених осіб.

Зі змісту статті 76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.

Частинами першоютретьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, зокрема, показань свідка у сукупності з наданими документами щодо права власності спадкодавця на житловий будинок та реєстрацію шлюбу між ними, приходить до висновку, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, а тому наявні підстави для задоволення його заяви про встановлення юридичного факту.

В силу вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Мірошкіна Яна Володимирівна, Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом із чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. М. Ковальчук