Ухвала суду № 138769910, 29.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17307/25

1-кп/357/281/26

У Х В А Л А

29.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши під час судового засідання, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду об`єднане кримінальне провадження № 12025111030002088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінальне провадження № 12025111030002300, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження № 12025111030002088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального провадження № 12025111030002300, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання, а саме: останній скоїв злочин, який відноситься до тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, представника потерпілого та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи вимоги ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Із обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, відповідно до вимог ст.12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Водночас оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Щодо ризиків у цьому кримінальному провадженні, то вони заслуговують на увагу.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що обвинувачений може:

- переховуватися від суду;

- незаконно впливи на свідків, потерпілого та представника потерпілого;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, неодружений, наркозалежний, не має стабільного джерела доходу, тобто не обтяжений міцними соціальними зв`язками. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, та представника потерпілого.

При цьому ризик незаконного впливу на потерпілого, представника потерпілого та свідків обгрунтовується, тим що обвинувачений ОСОБА_3 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об`єктивної картини вчиненого може впливати на останніх оскільки йому відомі адреси проживання свідків та потерпілих, зокрема шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого.

Ризик незаконного впливу осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що він знайшов своє підтвердження під час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_3 будучи неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, вчинив нові умисні злочини проти власності, що свідчить про відсутність будь яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки.

Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, адже ці заходи пов`язані з вільним пересуванням обвинуваченого, що не забезпечить нівелювання ризику переховуватися від суду, впливати на свідків/потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.

Дослідивши характер інкримінованого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, а також враховуючи вимоги ч. 3 ст. 95 КПК України щодо обґрунтування висновків суду лише на безпосередньо отриманих у судовому засіданні показах, суд вважає доведеним існування ризиків та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, які є підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень за ч. 4 ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, сторонами кримінального провадження суду не надавалися.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладені вимоги, суд вважає, що слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та має бути призначена у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави передбачений вимогами ст. 182 КПК України є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст.178,182, 183 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 376, 392-395 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , за ознаками вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 26 вересня 2026 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5) утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 вересня 2026 року включно.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Судове засідання по кримінальному провадженню відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , за ознаками вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України відкласти на 02 вересня 2026 року до 14 години 00 хвилин.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 ..

Копію ухвали вручити під розписку обвинуваченому, скерувати захиснику та прокурору.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надіслати до державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 03.08.2026 року в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: м. Біла Церква, вулиця Павла Скоропадського, 4а.

СуддяОСОБА_7