Рішення № 138769619, 04.08.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/88/26

Провадження № 2/935/661/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі судді Щербаченко І.В., з секретарем судового засідання Кумечко С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда Ф» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

До Коростишівського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда Ф», в інтересах якого діє представник Бачинський О.М., до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, підписаний та акцептований відповідачем шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача у вигляді коду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов Договору на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. строком 10 днів.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту належним чином не виконала.

22.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі і до відповідача за договором № 1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року.

В подальшому, 21.10.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №20241021/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», в тому числі і до відповідача за вказаним договором.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року в розмірі 11 596,14 грн.. Одночасно просить стягнути понесені судові витрати по справі у розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу. Розгляд справи проводити у відсутність представника за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явивсь, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявсь належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

01.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження умов кредитування.

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Лінеура Україна» на умовах строковості, зворотності, платності надало відповідачу кредит у розмірі 3500 гривень, строком на 10 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором.

Укладаючи договір сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, застосування зниженої процентною ставки 1,90% в день, яка застосовується відповідно до умов Договору, а також узгодили порядок продовження строку користування кредитом та автопролонгації договору (розділ 4 Договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів. У випадку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в додатковому договорі та відображається клієнту в особистому кабінеті (п.5.1. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.

Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про успішний перерахунок коштів на платіжну картку клієнта, згідно якої вбачається, що дійсно на картку, зазначену відповідачем в договорі (п.2.1 Договору), маска картки № НОМЕР_1 , були зараховані кошти в сумі 3500 грн., через платіжний сервіс IPay.ua (номер транзакції - 70976079).

11.11.2020, 21.11.2020 та 02.12.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір №б/н до договору №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року. Зазначений договір підписано сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладанням додаткового договору відповідач ініціювала продовження користування кредитом строком до 13.12.2020, зі стандартною процентною ставкою 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування. Дата повернення та сплата процентів за користування кредитом 13.12.2020 року, підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження умов кредитування.

22.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №015-220221 за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна», а ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників, за зобов`язаннями, що визначені в реєстрі прав грошових вимог за формою згідно з додатком №2.

Відповідно до п.7.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє один календарний рік до 22 лютого 2022 року, але в будь якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань сторонами.

В межах строку дії цього договору згідно досягнутих домовленостей сторін ТОВ «Лінеура Україна» може отримувати за плату фінансування із відступленням прав грошових вимог більш ніж за одним реєстром відповідно до укладених сторонами додаткових угод про погодження суми фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог за формою згідно додатком №1, при цьому кожне наступне погодження та реєстр доповнюють, а не змінюють попередній.

19.05.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали додаткову угоду №02 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021 року, згідно з якою на виконання п.п.1.3, 1.4. та інших положень договору факторингу погодили умови щодо фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог. На виконання умов щодо відступлення прав грошових вимог, ТОВ «Лінеура Україна», в день укладання цієї додаткової угоди передало ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошових вимог за сформованим реєстром №015-220221/02.

Згідно витягу з реєстру прав вимог №015-220221/02 від 19.05.2021 року до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1205062 у сумі 10 150,00 грн., з яких: 3500 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 6 650,00 грн. - залишок заборгованості по процентах за користування;

Таким чином, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року.

21.10.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20241021/1, за умовами якого ТОВ «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору перехід від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «Артеміда-Ф» прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно реєстру прав вимоги №20241021/2 ТОВ «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором №1205062про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року.

Таким чином, ТОВ «Артеміда-Ф» є належним позивачем у справі.

Позивач, до якого за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, суму заборгованості, що була визначена первісним кредитором (кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна») не змінював.

Факт укладення договору №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року, додаткових угод №б/н від 11.11.2020,21.11.2020,02.12.2020 року та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн. відповідачем не заперечується. Правильність нарахувань розміру заборгованості на час розгляду справи відповідачем не оспорена та не спростована. Відповідач також не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за договором.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договорів, їх форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Підписанням договору відповідач підтвердила,що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобовязанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його субєктивний склад у частині кредитора.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями частини 1 статті 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пунктів 5,6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).

За правилом часини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов`язання за укладеним договором сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Відповідач кредитні кошти отримав, скористався ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов`язань за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1205062 від 01.11.2020 року не виконав та не сплатив грошові кошти для погашення заборгованості за договором. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не подав.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов укладеного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена останім добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1205062 від 01.11.2020 року є правомірною.

При визначенні розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року, судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1205062 від 01.11.2020 року був погоджений сторонами та становив 10 днів, тобто до 11.11.2020 року.

11.11.2020, 21.11.2020, 02.12.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додаткову угоду №б/н до договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1205062 від 01.11.2020 року, якою продовжено строк кредитування, на строк що дорівнює строку, встановленому в п.1.3 Договору №1205062 від 01.11.2020 року. Дата повернення та сплата процентів за користування кредитом 13.12.2020 року.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту після 13.12.2020 року, матеріали справи не містять.

Право на пролонгацію строку дії договору за ініціативою ТОВ "Лінеура Україна" вказаний договір не містить.

Наданий розрахунок заборгованості, який виконаний позивачем як правонаступником первісного кредитора, не є і не може бути належним доказом, який доводить обґрунтованість вимог, безспірність заборгованості та її розміру, доказом ініціювання пролонгації, оскільки не містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами угоди, не містить відображення проведених оплат, тощо.

Вказуючи про нарахування відсотків на суму 6650,00 грн. позивач фактично виходить за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 43 днів, та продовженого на той самий строк.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, позивач ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: "надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання".

Враховуючи викладене, розмір процентів відповідно до умов Договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2 859,50 грн. за період з 01.11.2020 по 13.12.2020 року, виходячи з розрахунку: 3500 грн. (тіло кредиту) х 1,90% (відсоткова ставка) х 43 днів (строк кредиту).

Відповідно до наданих розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем сплачено проценти за користування 1995, 00 грн. а тому розмір заборгованості за відсотками становить 864,50 грн.( 2 859,50 грн. 1995,00 грн.)

У зв`язку зі зменшенням розміру основної заборгованості, від якої здійснюється нарахування інфляційних втрат, підлягає відповідному зменшенню і розмір інфляційного збільшення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитом, розмір суми індексу інфляції за період прострочення розмір інфляційних нарахувань становить 621,84 грн., який розрахований відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписів Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., і Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 року, за формулою:

4 364,50 грн.(загальна сума заборгованості) *1.14247719 % (сукупний індекс інфляції за період грудень 2020 по лютий 2022 року) / 100% - 4 364,50 грн. (загальна сума заборгованості)=621,84 [Інфляційні нарахування].

З урахуванням вищевикладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4 986,34 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500 грн., заборгованість за відсотками 864,50 грн., інфляційні втрати 621,84 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 211100257 про надання правової допомоги від 12.01.2026 року, розрахунок суми судових витрат, рахунок №1 від 12.01.2026, платіжна інструкція від 14.01.2026 № 2441, акт №1 приймання передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 211100257 від 12.01.2026,

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 2 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 859,80 грн. (2 000,00 грн. х 42,99%).

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 42,99% від заявлених вимог у силу ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 1 144,56 грн.

Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда - Ф", заборгованість за договором №1205062 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.11.2020 року у сумі 4 986,34 грн. яка складається з заборгованості за тілом кредиту 3500 грн., за відсотками 864,50 грн., інфляційні втрати 621,84 грн., судовий збір в розмірі 1 144,56 грн. та 859,80 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 6 990 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 70 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф", місце знаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54, код ЄДРПОУ: 42655697;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.В. Щербаченко