Рішення № 138769569, 05.08.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3890/26

Номер рядка звіту 75

Провадження № 2/279/2661/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапт" про припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом про припинення трудових відносин, зазначивши, що 20.11.2023 року на підставі наказу №13 від 17.11.2023 її було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапт" на посаду завідувача складу, на займаній посаді працює офіційно по сьогоднішній день і як наслідок отримує заробітну плату. 12.05.2026 року засобами поштового зв`язку вона направила на адресу відповідача заяву від 11.05.2026 про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України та просила виплатити їй усі суми по заробітній платі, що належать їй від підприємства, також направити трудову книжку цінним листом з описом на поштову адресу зазначену в заяві. Заяву відповідач отримав 28.05.2026, однак наказ про звільнення на підставі її заяви вона не отримала, трудову книжку не повернули. Просить визнати припиненими трудові відносини між ТОВ "Крапт" та ОСОБА_1 з 11 червня 2026 року в зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну звяу в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки ТОВ «Крапт» заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням 28.11.2026 року не отримувало, про що свідчить витяг з Журналу вхідної кореспонденції за період з 07.02.2026 по 30.06.2026 р. Позивач будь- яких документів, повідомлень про отримання ТОВ «Крапт» даної заяви не надає. Відомості трекінгу про вручення листа вважаємо не можуть бути доказом отримання підприємством цінного листа, оскільки не свідчать, що лист було вручено саме особі підприємства, оскільки не містять інформацію про посадову особу підприємства, підпис та прізвище особи, якій вручено лист. 01.06.2026 р. ОСОБА_1 була на роботі та відпрацювала повний робочий день. Починаючи з 02.06.2026 року позивач не з`являється на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за червень 2026 р. Відповідно до службових записок та складених Актів про відсутність на роботі ОСОБА_1 зафіксовано відсутність на робочому місці працівника- завідувача складом в період з 2 по 30 червня 2026 року , а саме 2, 3 червня 2026 р., 4, 5 червня 2026 р., 8, 9 червня 2026 р, 10, 11 червня 2026 р., 12, 15, 16-30 червня 2026 р. Відповідно до складених Актів від 3 червня, 5 червня, 9 червня, 11 червня 2026 р., 15 червня 2026, 20 червня 2026 р, 30 червня 2026 р. працівниками підприємства було здійснено пошук в Електронному реєстрі листків непрацездатності, щодо наявності, створеного лікарем у закладі охорони здоров`я медичного висновку про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 що дає право на звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю. За результатами пошуку, відповідно до складених актів, висновків не знайдено. Спроби в телефонній розмові 08 червня 2026 р. директором ТОВ «Крапт» Васьківською Н.Г. з`ясувати причини відсутності на роботі, не надали результатів, на запитання директора щодо відсутності на роботі, ОСОБА_1 не надала жодних пояснень, про що складено відповідний Акт від 08 червня 2026 р. Спроби працівників підприємства з`ясувати причини відсутності позивача на роботі, шляхом відвідування за адресою проживання по АДРЕСА_1 12 червня 2026 р., не надали результатів, про що складено відповідний Акт від 12 червня 2026 р. Для з`ясування причин відсутності на роботі, працівнику Родіній було направлено 3 листа з проханням надати пояснення відсутності на роботі. А саме: лист від 10 червня 2026 р., лист від 11.06.2026 р., лист від 16.06.2026 р. на жоден лист підприємство не отримало відповідь з поясненнями працівника. Отже, в період з 2 по 30 червня 2026 р. ОСОБА_1 не з`являлась на роботу, причини відсутності на робочому місці станом на 30 червня 2026 р. не повідомлені, та не відомі. Всі звернення, що надсилались підприємством працівником проігноровані, будь яких відповідей не надано. 30 червня 2026 р. було видано Наказ № 38 про накладення дисциплінарного стягнення. Наказом №81 від 30 червня 2026 р. про звільнення 01 липня 2026 р., трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано уповноваженим органом підприємства в зв`язку з прогулом (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Отже, вимога працівника про визнання припиненими трудових відносин в звязку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 11 червня 2026 р. є необгрунтованою.

Позивачем відповідь на відзив не подано.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати визначену роботу, а роботодавець виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі та оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Разом із тим, трудовий договір вважається укладеним і у разі фактичного допуску працівника до роботи незалежно від видання відповідного наказу.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, 20.11.2023 року на підставі наказу №13 від 17.11.2023 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапт" на посаду завідувача складу.

12.05.2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила на адресу ТОВ "Крапт" заяву від 11.05.2026 про звільнення за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України (а.с.12-14).

З даних трекінгу поштового повідомлення слідує, що відповідачем вказану заяву було отримано 28.05.2026 року. При цьому, суд критично відноситься до доводів відповідача щодо відсутності реєстрації заяви позивача в журналі вхідної кореспонденції, так як саме у віданні відповідача перебуває ведення вказаного журналу.

Відповідачем не видано наказу про звільнення позивача за її заявою, не внесено відповідних записів до трудової книжки та не подано відомостей про припинення трудових відносин до відповідних державних органів і реєстрів з цих підстав.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо припинення трудових правовідносин, а саме реалізації позивачкою права на звільнення за власним бажанням та обов`язку роботодавця належним чином оформити припинення трудового договору відповідно до вимог трудового законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка реалізувала своє право на припинення трудових відносин та направила відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням засобами поштового зв`язку. Заперечення відповідача не спростовують належного виконання позивачкою обов`язку щодо повідомлення роботодавця про намір припинити трудові відносини.

Суд виходить із того, що реалізація працівником права на звільнення за власним бажанням не ставиться у залежність від волевиявлення роботодавця або фактичного отримання ним відповідної заяви, якщо працівник вжив усіх належних заходів для повідомлення роботодавця.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення зобов`язаний видати працівникові копію наказу про звільнення, провести остаточний розрахунок та внести належні записи до трудової книжки.

Правова позиція щодо можливості захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин у судовому порядку викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 201/1384/16-ц, у якій такий спосіб захисту визнано ефективним та таким, що відповідає вимогам закону.

Отже, трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.

Права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачем припиненими за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а право позивача на припинення трудового договору є порушеним. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачці в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин, на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненю відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,263-265,268,280,281 ЦПК України, ст.ст.36,38 КЗпП України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крапт" (код ЄДРПОУ 39966290) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 11 червня 2026 року в зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапт" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАПТ", адреса місця знаходження:11508,м.Коростень,вул.Гайдамацька, буд.3,Житомирська область, РНОКПП 39966290.

Суддя: Невмержицька О.А.