Рішення № 138769290, 05.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/792/26

Номер провадження 2/167/748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26213 грн.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 13 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5423716 (далі договір № 5423716), за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 7000 грн. і зобов`язалася повернути його, а також сплатити комісію за обслуговування кредиту.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору

ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 26213 грн., з яких:

6993 грн. тіло кредиту, 10220 грн. комісія за обслуговування кредиту, 9000 грн. неустойка. 24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24042026, згідно з яким право вимоги за договором № 5423716 перейшло до позивача.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа), в судове засідання не з`явився. В позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідач ОСОБА_1 , якій у встановленому порядку надсилався виклик до суду, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомляла, відзиву на позов не подала. Місцеперебування відповідача суду невідоме і надійшли відомості щодо виклику ОСОБА_1 у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК), за зареєстрованим місцем проживання (ч. 10 ст. 130 ЦПК).

Процесуальні дії у справі

1 липня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13 жовтня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 882415) уклали договір

№ 5423716, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн. (пункти 1.1, 1.2), строком на 360 днів з 13 жовтня 2025 року (п. 1.3), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі (арк. спр. 6-11).

Відповідно до п. 1.5.2 договору № 5423716 комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування 22484 грн., що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Графіком платежів доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, кількість днів у розрахунковому періоді, суми платежів за розрахунковий період та комісію за обслуговування кредиту (арк. спр. 12).

ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 7000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчить платіжне доручення

від 13 жовтня 2025 року № 164048993 (арк. спр. 18).

Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 у платіжному дорученні ТОВ «Мілоан» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними

у п. 2.1 договору № 5423716.

Згідно з поданою ТОВ «Мілоан» відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором № 5423716 станом на 24 квітня 2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 26213 грн., з яких: 6993 грн. тіло кредиту,

10220 грн. комісія за обслуговування кредиту (арк. спр. 19).

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (п. 3.2.6).

24 квітня 2026 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (арк. спр. 20-24). Про що також був складений акт прийому-передачі реєстру божників від 24 квітня 2026 року №1 (арк. спр. 26).

Згідно з платіжною інструкцією від 28 квітня 2026 року № 85 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору факторингу від 24 квітня

2026 року № 24042026 (арк. спр. 27).

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу від 24 квітня

2026 року № 24042026 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5423716 на загальну суму 26213 грн. (арк. спр. 28).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора

до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором № 5423716.

Стосовно стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір № 5423716 в електронній формі, який підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти в сумі 7000 грн. строком на 360 днів, а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити комісію за обслуговування кредиту, розмір якої визначений договором.

13 жовтня 2025 року кредитні кошти перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем договорі № 5423716 визначена сума кредиту, комісія за обслуговування кредиту, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5423716.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти, не сплатила комісію за обслуговування кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 5423716: 6993 грн. за тілом кредиту, 10220 грн. за комісією за обслуговування кредиту.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростувала, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надала.

Отже, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором № 5423716 за тілом кредиту та комісією за обслуговування кредиту.

Щодо заявлених ТОВ «ФК «ЄАПБ» вимог про стягнення

з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 9000 грн. суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, виходячи із цих приписів, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 9000 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 1748,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 65,67%.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит від 13 жовтня 2025 року

№ 5423716: 6993 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні тіла кредиту,

10220 (десять тисяч двісті двадцять) гривень комісії, а також 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: В.Б. Требик