Рішення № 138769055, 05.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/822/26

Провадження № 2/156/622/26

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М. О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/822/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Лисенко Олена Сергіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи:

представник позивача Лисенко О.С. - не з`явилася,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилася,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи

07.07.2026 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.01.2026 року уклали Кредитний договір (оферти) № 06.01.2026-100001900. Відповідно до умов кредитного договору № 06.01.2026-100001900 від 06.01.2026 року позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 06/01/2026; 2. Сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.05.2026; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн. 00 коп. Кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-0294.

ОСОБА_1 06.01.2026 отримала кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн., однак свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 18000,00 грн., що складається з: тіла кредиту - 5000,00 грн., процентів - 7000,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1000,00 грн., відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України - 5000,00 грн.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 06.01.2026-100001900 в розмір 18000,00 грн., судовий збір 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 120,18 грн.

Відповідач скористалася своїм правом та через свого представника подала відзив на позов в якому частково визнала позов, не заперечила щодо позовних вимог позивача окрім заборгованості по відсоткам за ст. 625 ЦК України, а також просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків по ст.625 ЦК України зазначила, що враховуючи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, стягнення заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 5 000,00 грн. за договором №06.01.2026-100001900 про надання кредиту від 06.01.2026 року у період дії воєнного стану є безпідставним, а тому в цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення правничої допомоги з відповідача, зазначає, що позивачем було зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом даної справи складає 6 000,00 та витрати пов`язані з відправкою стороні відповідача позовної заяви у розмірі 150,00 гривень. З сумою коштів пов`язаних з правничою допомогою відповідач повністю не погоджується і вважає її надто завищеною та неспівмірною з розглядом даної справи. Стороні відповідача не зрозуміло, ким та коли позивачу була надана правнича допомога. Позивачем не долучено орієнтовного розрахунку судових витрат, які останній очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді, тому не зрозуміло, що входить у суму 6 000,00 гривень правничої допомоги. Вважає, що співмірною сумою витрат на правничу допомогу є сума у розмірі 2 000,00 гривень. Крім того, у відзиві зазначає, що її інтереси по даній справі представляє адвокат АО «ВАШ НАДІЙНИЙ АДВОКАТ» Колодійчук Н.В. З метою надання адвокатом правничої допомоги між АО «ВАШ НАДІЙНИЙ АДВОКАТ» та нею (відповідачем) було підписано відповідний договір №212 від 28.07.2026 року про надання правової допомоги. На підтвердження виконання роботи Адвокатським об`єднанням відповідачу були підготовлені та надані Акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 29 липня 2026 року (копія Акту додається в додатках). Також ОСОБА_1 28.07.2026 року оплатила адвокату суму коштів у розмірі 4 000,00 гривень, даний факт підтверджується копією Квитанції до прибуткового касового ордера №28/07 від 28 липня 2026 року. У зв`язку з наведеним відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

31.07.2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив в якому викладені мотиви щодо нарахування денної процентної ставки та процентів за кредитним договором. Також зазначено, що відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо розміру витрат відповідача на правничу допомогу, зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Враховуючи незначну складність даної категорії справи, вважає, що витрати на правничу допомогу сторони відповідача є необґрунтованими та значно завищеними, непропорційним до предмета та ціни позову, враховуючи малозначність справи. У разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу з вищезазначених підстав, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явилася, однак у відзиві на позов просила суд здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ «Споживчий Центр».

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, 04.08.2026 року адвокат Колодійчук Н.В. на адресу суду подала клопотання про проведення розгляду справи без їх участі. Просила врахувати пояснення у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 08.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 05.08.2026 року сторони не прибули.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.01.2026 року уклали Кредитний договір (оферти) № 06.01.2026-100001900. Відповідно до умов кредитного договору № 06.01.2026-100001900 від 06.01.2026 року: дата надання/видачі кредиту - 06.01.2026; сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 25.05.2026; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн. 00 коп. Кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-0294.

Відповідач отримала грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. 06.01.2026 року о 17:22 год. на номер картки 4149-60XX-XXXX-0294, номер транзакції в системі iPay.ua - 971144670, призначення платежу: видача за договором кредиту №06.01.2026-100001900, про що свідчить повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №1-1804 від 18.04.2026 року.

ОСОБА_1 було ідентифіковано позивачем, про що свідчить Інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 06.01.2026-100001900 від 06.01.2026 року, станом на 01.07.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 18000,00 грн., яка складається з основного боргу 5 000.00 грн., залишку відсотків - 7 000.00 грн., залишку відсотків за ст. 625 ЦК України, як вказує сам позивач, зокрема у позові - 5 000.00 грн. та залишку комісій - 1 000.00 грн.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення 06.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем кредитного договору № 06.01.2026-100001900, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто неналежне виконання відповідачем умов, укладеного договору в електронній формі, у зв`язку з чим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що і визнається самим відповідачем.

Що стосується нарахування позивачем відсотків по ст.625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що відсотки за ст.625 ЦК України за кредитним договром нараховані під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) відсотки за ст. 625 ЦК України, за таке прострочення на період воєнного стану.

Відсотки за статтею 625 ЦК України, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім нараховано відсотки за ст. 625 ЦК України, за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 06.01.2026-100001900 від 06.01.2021 року в розмірі 5000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами сторони відповідача та враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що викладені у відповіді на відзиві у якій вказано, що жодних нарахувань в порядку передбаченому ст.625 ЦК України позивачем не здійснювалося, а позовні вимоги не заявлялися, оскільки як вбачається з тексту позову, а саме на ст.7-9 саме позивачем обгрунтовується правомірність нарахування відсотків відповідно до ст.625 ЦК України на підставі ЗУ "Про споживче кредитування", вважаючи, що це є спеціальною нормою та має перевагу над Цивільним кодексом України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором № 06.01.2026-100001900 від 06.01.2026 року в розмірі 13000,00 грн. (5000,00 грн. + 7000,00 грн. + 1000,00 грн.).

VI. Судові витрати

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів відповідачу підлягають до стягнення із відповідача.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00121562 від 06.07.2026 позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

При цьому, по справі позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 18000,00 грн. з яких задоволено на загальну суму 13000,00 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову (72,22%) на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1922,79 грн. судового збору та 86,79 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме надсилання стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

У прохальній частині позову, позивач зазначив, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, таким чином, доводи представника відповідача Колодійчук Н.В. про зменшення витрат на правничу допомогу є передчасними.

Що стосується витрат відповідача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., відповідач надала копію договору про надання правничої допомоги від 28.07.2026 року, копію додатку №1 до договору від 28.07.2026 року про послуги адвоката, копію попереднього розрахунку судових витрат, квитанцію до прибуткового касового ордера №28/07 від 28.07.2026 року на суму 4000,00 грн., копію ордеру серії ВІ №1416303 від 28.07.2026 року.

Водночас сторона позивача вважає, що такі витрати в сумі 4 000 грн, заявлені відповідачем, є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 2 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Лисенко Олена Сергіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.01.2026-100001900 від 06.01.2026 року в сумі 13000,00 грн., яка складається з тіла кредиту - 5000,00 грн., процентів - 7000,00 грн. та комісії - 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 1922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 79 копійки та витрати пов"язані з розглядом справи в сумі 86 (вісімдесят шість) гривень 79 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ (37356833) місцезнаходження: 01032, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.

Представник позивача Лисенко Олена Сергіївна, адреса: 01032, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Колодійчук Наталія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Київ, ел адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повний текст рішення суду складено та підписано 05 серпня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко