Рішення № 138769052, 05.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 154/1994/26

Провадження № 2/156/558/26

рядок статзвіту 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 154/1994/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

учасники справи - не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Короткий виклад обставин справи

10 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74181354 . Договір був підписаний Відповідачем в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора . За умовами договору Відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти у безготівковій формі на рахунок платіжної картки Відповідача. Примірник електронного договору був розміщений в особистому кабінеті позичальника. Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Ухилення від сплати заборгованості Позивач вважає порушенням умов зобов`язання.

Станом на дату подання позову (09.03.2026) за Відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 15 145,20 грн, що включає: 3 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10 195,20 грн прострочена заборгованість за відсотками; 450,00 грн комісія за видачу кредиту; 1 500,00 грн штрафні санкції.

Позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, надіславши Відповідачу письмову претензію від 02.03.2026, проте заборгованість погашена не була.

У зв`язку з порушенням прав, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму основної заборгованості (15 145,20 грн), а також судові витрати: судовий збір (2 662,40 грн) та витрати на професійну правничу допомогу (8 000,00 грн).

ІІ. Позиції учасників

В судове засідання представник позивача не з`явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендорваним повідомленням про вручення 30.06.2026 судовоі повітски особисто ОСОБА_1 . Причин неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторона позивача скористалася наданим їй правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку. Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи та не подав до суду будь-яких заяв чи клопотань, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про такі причини, не подав відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, 05.08.2026 року судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 10 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74181354 в електронній формі (п. 6.1, 6.2 договору). Договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора IokDW84b.

Згідно з умовами договору, відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн (п. 1.2 договору) строком на 360 днів з 10.01.2025 до 05.01.2026 (п. 1.3, 1.4 договору). Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 05.01.2026.

Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 10 674,00 гривень в грошовому виразі та 2654.66 відсотків річних у процентному виразі. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 13 674,00 гривень. Денна процентна ставка становить 0.99 %

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0.8 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п.2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 450,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору.

Комісія за надання кредиту дорівнює 15% та розраховується в процентах з використанням наступної формули: Комісія = ЗРК х %; де ЗРК - загальний розмір кредиту; % - розмір відсотків зазначений у п. 1.5.2. Договору.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування та з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. База для нарахування процентів: 3000.

Кошти були надані у безготівковій формі на банківську картку № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

За користуванням Кредитом нараховуються проценти згідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду (30 календарних днів з 10.01.2025 по 09.02.2025); стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (330 календарних днів з 10.02.2025 по 05.01.2026).

Метою надання коштів є задоволення потреб позичальника.

Згідно з п. 4.7 кредитного договору у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на один (один) календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 4.7.1 у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» свої зобов`язання за Кредитним договором № 74181354 від 10.01.2025 року виконало належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (EasyPay) про успішне перерахування кредитних коштів Відповідачу за № Транзакції: 1539681822, Сума: 3000.00 грн; Дата виконання платіжної операції: 10.01.2025 04:42; Статус: Виконано; Платник: ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" (ЄДРПОУ 43561909); Призначення платежу: «Видача кредитних коштів». Дана операція також відображена у витязі з бухгалтерського обліку Позивача (Відомість про щоденні нарахування та погашення), де зафіксовано «Переказ коштів клієнту» на суму 3 000,00 грн від 10.01.2025 року.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилась заборгованість у розмірі 15 145,20 грн, що складається з: тіла кредиту 3 000,00 грн; процентів 10 195,20 грн; комісії за видачу кредиту 450,00 грн; штрафів 1 500,00 грн.

У зв`язку з такими обставинами представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 74181354 від 10.01.2025 у розмірі 15 145,20 грн, а також судові витрати на сплату позивачем судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві чи контррозрахунку від відповідача не надходило. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором або контррозрахунок, відповідачем не надано. Також на час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

ІV. Застосоване судом законодавство

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

V. Висновки суду

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак в обумовлений договором строк його не повернув, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000,00 грн підлягає до задоволення.

Суд перевірив розрахунок позивача в частині нарахованих процентів, та враховуючи розмір процентної ставки, строк кредитування та інші умови договору виснував, що вимоги про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 10 195,20 грн також підлягають до задоволення.

Щодо нарахованої суми 450,00 грн комісії за надання кредита, суд зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до п. 1.10.2 кредитного договору комісія за надання кредита становить 450,00 грн та погоджена сторонами. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів. Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. Отже, за умовами договору необхідно вважати, що позивачем заявлено до стягнення комісію у розмірі 450,00 грн не як штрафну санкцію, а як складову кредитного договору. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 450,00 грн угоджена сторонами комісія за надання кредита.

Щодо заборгованості за штрафами суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

У зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з позичальника штрафів в розмірі 1 500,00 грн. нарахованих кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача на підставі кредитного договору необхідно стягнути 13 645,20 грн, що включає: 3 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10 195,20 грн прострочена заборгованість за відсотками; 450,00 грн комісія за видачу кредиту.

VI. Судові витрати

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі; судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 2 662,40 гривень.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково (90,10%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 398,82 гривень.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., на підтвердження яких, долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та АО «АПОЛОГЕТ», ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1412829 від 04.11.2025 року, що підтверджує повноваження адвоката Усенка Михайла Ігоровича, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012 року на ім`я ОСОБА_2 , акта наданих послуг № 1559 від 09.03.2026 року, підписаного сторонами, в якому зафіксовано факт надання послуг на суму 8 000,00 грн, детального опису наданих послуг до Акта № 1559, де перелічено конкретні види виконаних робіт (консультація, ознайомлення з матеріалами, складання та подання позовної заяви) та витрачений час загалом 6 годин 30 хвилин, виписки з Єдиного державного реєстру щодо адвокатського об`єднання «АПОЛОГЕТ» (код ЄДРПОУ 41557199).

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133,141, 187, 211, 247, 263-265, 267, 273, 274, 353-355, 435 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс»суму заборгованості за кредитним договором № 74181354 від 10.01.2025 в розмірі 13 645 (тринадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 20 коп., з яких: 3 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10 195,20 грн прострочена заборгованість за відсотками; 450,00 грн комісія за видачу кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) гривень 82 коп. та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти частини вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, м. Львів, Львівська обл., 79000;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська