Рішення № 138767852, 04.08.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/777/26

Провадження № 2/601/601/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/777/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненою поруки, визнання припиненим іпотечного договору та внесення відомостей до реєстру, скасування обтяження нерухомого майна, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Панькова О. П.,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненою поруки, визнання припиненим іпотечного договору, припинення обтяження нерухомого майна, внесення відповідних відомостей до державного реєстру та повернення оригіналів правовстановлюючих документів. Позов мотивовано тим, що 25.06.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 235283-CRED, виконання зобов`язань за яким було забезпечено договором поруки, укладеним цього ж дня з ОСОБА_1 , та договором іпотеки від 26.06.2008. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2011 з позичальника та поручителя солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 311 347,97 грн. У межах виконавчого провадження, відкритого 28.11.2023, зазначене рішення було виконано, а заборгованість повністю погашено. У 2025 році банк звернувся до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27.10.2025 у справі № 601/2307/25 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів 3 % річних і інфляційні втрати. Позивачка виконала й це рішення суду, сплативши присуджені суми у повному обсязі. Після повного виконання всіх судових рішень позивачка звернулася до банку із заявою про визнання припиненими поруки та іпотеки, припинення обтяження нерухомого майна, внесення відповідних змін до державного реєстру та повернення оригіналів правовстановлюючих документів. У відповідь банк повідомив, що питання перебуває на стадії погодження перерахунку угоди після виконання рішення суду, однак заявлені вимоги не задовольнив, що й стало підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.06.2026 року представником відповідача подано до суду письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що відповідач позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити. У письмових поясненнях зазначив, що саме по собі виконання рішення суду про стягнення заборгованості не свідчить про повне припинення всіх правовідносин між сторонами кредитного договору. На думку банку, кредитор не позбавлений права заявляти інші вимоги, передбачені законом, а тому відсутні правові підстави для припинення забезпечувальних зобов`язань та скасування обтяження нерухомого майна.

23.06.2026 року представником позивача подано заперечення на подані відповідачем письмові пояснення. У поданих запереченнях представник позивача зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Вказав, що забезпечене порукою та іпотекою основне зобов`язання припинилося у зв`язку з його повним виконанням, що підтверджується виконанням судових рішень та сплатою присуджених сум. Позивач звернув увагу, що порука та іпотека мають акцесорний характер, а тому припиняються одночасно з припиненням основного зобов`язання. Посилання відповідача на можливість виникнення у майбутньому інших вимог, зокрема на підставі статті 625 ЦК України, не є підставою для подальшого існування забезпечувальних зобов`язань, оскільки такі вимоги не свідчать про наявність невиконаного основного зобов`язання, забезпеченого договором поруки та іпотеки. Також представник позивача зазначив, що подальше збереження записів про іпотеку та обтяження після повного виконання забезпеченого зобов`язання безпідставно обмежує право власності позивача. У зв`язку з цим просив відхилити доводи відповідача, врахувати заперечення під час вирішення спору та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просить залишити їх без задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.06.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №235283-CRED, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 22.05.2014 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому договором.

25.06.2008 з метою забезпечення зобов`язання позивача за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 25.06.2008 № 235283-CRED.

26.06.2008 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед АТКБ «ПриватБанк» за кредитним договором №235283-CRED між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано належне позивачу нерухоме майно.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

05.05.2011 рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №21828/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №235283-CRED у розмірі 311 347,97 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2011 у справі №21828/2011, яке набрало законної сили, позов банку було задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №235283-CRED у розмірі 311 347,97 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015, апеляційну скаргу позичальника ОСОБА_3 у справі №2-1828/2011 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2011 - без змін. Таким чином, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-1828/2011 від 05.05.2011 набрало законної сили 21.01.2015.

28.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Русланом Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73458939 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1828/11, виданого 01.08.2016 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Боржником зазначено ОСОБА_1 .

23.01.2025 приватним виконавцем Кондратюком Русланом Вікторовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73458939 та встановлено, що заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі та залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 гривня (UAH).

У серпні 2025 року банк знову звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у вигляді трьох процентів різних у розмірі 75766,49 грн. та інфляційні витрати у розмірі 336602,48 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27.10.2025 у справі № 601/2307/25, позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання задовольнити частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 45 755, 36 грн. та інфляційні витрати в розмірі 150 979, 96 грн.

28.11.2025 ОСОБА_1 , здійснено оплату в сумі 150 000 грн та 01.12.2025 в сумі 46 736 грн на виконання рішення суду від 27.10.2025, що стверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.4646519188.1 від 28.11.2025 та квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.4649546921.1 від 01.12.2025 відповідно.

09.12.2025 ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням зобов`язання, звернулася до банку із письмовою заявою, у якій просила визнати припиненими договір поруки та іпотечний договір, забезпечити припинення державної реєстрації іпотеки та обтяження, а також повернути оригінали правовстановлюючих документів, переданих банку при укладенні договору іпотеки.

Листом від 02.01.2026 року №20.1.0.0.0/7-251219/47454 АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні зазначених вимог відмовлено та вказано, що на даний час справа перебуває на етапі погодження перерахунку угоди після виконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту вказаного листа, банк не заперечує факту виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження, однак вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо припинення поруки та іпотеки передчасними.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо факту укладення кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості та його виконання. Предметом спору є виключно питання про те, чи припинилися після повного виконання рішення суду забезпечувальні зобов`язання у вигляді поруки та іпотеки, а також чи існують правові підстави для подальшого збереження записів про іпотеку та інші обтяження нерухомого майна.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

За змістом ст.ст. 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

За змістом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом, а виконання, проведене належним чином, є підставою припинення зобов`язання.

Отже, після належного виконання боржником або іншою особою обов`язку, покладеного рішенням суду, відповідне грошове зобов`язання припиняється.

Відповідно до статті 546 ЦК України порука є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Правова природа забезпечувальних зобов`язань є акцесорною, тобто вони існують лише доти, доки існує основне зобов`язання.

Цей принцип закріплений також у статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість, визначена судовим рішенням, погашена у повному обсязі, а виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Отже, забезпечене порукою та іпотекою зобов`язання припинилося належним виконанням.

На час розгляду справи судом відсутні докази існування будь-якого іншого невиконаного грошового зобов`язання, забезпеченого договором поруки чи іпотечним договором.

Можливість виникнення у майбутньому нового спору не може бути правовою підставою для безстрокового збереження обмежень права власності позивача.

Суд також враховує, що відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право приватної власності є непорушним, а будь-які його обмеження допускаються виключно на підставах та у спосіб, визначених законом.

Збереження іпотеки після припинення забезпеченого нею зобов`язання фактично означало б подальше обмеження права власності особи без існування передбаченої законом правової підстави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодного належного та допустимого доказу існування невиконаного забезпеченого зобов`язання відповідач суду не надав.

Оскільки банк після припинення основного зобов`язання відмовився визнати припинення поруки та іпотеки, продовжив зберігати записи про обтяження нерухомого майна та утримувати оригінали правовстановлюючих документів, між сторонами виник реальний спір щодо цивільного права.

За таких обставин звернення до суду з вимогами про визнання припиненими договору поруки та іпотечного договору, скасування обтяження і зобов`язання повернути документи є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Такий спосіб захисту повністю відповідає статті 16 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд має забезпечити поновлення порушеного права особи у найбільш ефективний спосіб.

За змістом статей 3 та 17 Закону України «Про іпотеку» припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація повинна відображати актуальний юридичний стан речових прав.

Після припинення іпотеки відсутні законні підстави для подальшого існування запису про її державну реєстрацію.

Збереження такого запису без чинної правової підстави створює необґрунтовані перешкоди у реалізації власником прав щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Тому вимога про внесення відомостей щодо припинення іпотеки та скасування запису про обтяження є похідною від вимоги про припинення іпотечного договору та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що оригінали документів були передані банку виключно у зв`язку з укладенням іпотечного договору та забезпеченням виконання кредитного зобов`язання. Після припинення іпотеки відповідач втрачає будь-які законні підстави для їх подальшого утримання.

Відтак вимога про їх повернення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 4259,84 грн, що підтверджується квитанціями про сплату.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 надані укладений із адвокатом Кавійчик В. П. Договір про надання правової допомоги від 06.08.2025 року, Додаток № 2 від 08.12.2025 до Договору від 06.08.2025 року, Акт наданих послуг від 22.06.2026.

Відповідно до наданих документів вартість витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 складає 20 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат та про їх неспівмірність з позовними вимогами.

Тому, зважаючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 509, 526, 546, 553559, 593, 598, 599 Цивільного кодексу України, Законои України «Про іпотеку», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненою поруки, визнання припиненим іпотечного договору, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування обтяження нерухомого майна та зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів задовольнити повністю.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за Договором поруки № 235283-CRED від 25.06.2008 року, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Визнати припиненим та внести в Державний реєстр іпотек відомості про припинення Іпотечного договору від 26 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковтунович Оксаною Петрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 1059, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 предметом якої є нежитлова будівля (будинок побуту), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2091147, реєстраційний номер обтяження 7465982.

Скасувати (припинити) обтяження нерухомого майна, а саме на нежитлову будівлю, будинок побуту, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2091147, накладене на підставі іпотечного договору №1059 від 26.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Ковтунович Оксаною Петрівною, що зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26.06.2008 року, реєстраційний номер обтяження 7465874.

Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, що були передані Банку при укладенні договору іпотеки.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 4259 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 84 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ вул. Грушевського, 1Д., код ЄДРПОУ 14360570.

Головуючий: