Ухвала суду № 138767127, 05.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2668/24

Провадження № 1-кп/442/45/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі клопотання Старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на час розгляду кримінального провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України.

встановив :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України.

Старшим прокурором групи прокурорів - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на час розгляду кримінального провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України, покликаючись на те, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують бути актуальними, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, раніше судимий, безробітний, а тому перебуваючи на волі може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просить продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 без визначення розміру застави, на строк 60 днів.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , вважає що ризики, які наводяться, є не обгрунтованими та такими, що не доводяться належними та допустимими доказами, тому просить відмовити у задоволенні клопотання та просить змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з електронним засобом контролю або застосувати альтернативний захід у виді застави.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд послідовно враховує положення ст.ст.177,178,183 КПК України, а також частини 2ст. 29 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк 60 днів, який неодноразово продовжувався.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Одночано, згідно приписів п.5 ч.2ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, який раніше судимий, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, яке є тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцять років з конфіскацією майна без альтернативи застосування більш м`якого покарання, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.

Щодо клопотання захисника про застосування альтернативного заходу у виді застави, то суд зазначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу (ч. 1 ст. 182 КПК України).

З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначені розміру застави слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких родичів; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Оскільки, ні стороною захисту, ні обвинуваченим не надно суду доказів, що застосування альтернативного заходу у виді застави забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, відтак в задоволенні клопотання сторони захисту, слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, визначеного ухвалою суду від 30.06.2026 року, суд приходить до висновку, що застосовуваний запобіжних захід у виді тримання під вартою, слід продовжити, так як такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,183,314,315, 331, 615 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 03.10.2026 року, без визначення розміру застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1