Ухвала суду № 138767042, 05.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 757/10446/22-ц

Провадження № 2-ві/461/10/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про відвід

05.08.2026 Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., за участю секретаря судових засідань Сороки П. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Президента України (гарант Конституції України), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування, -

в с т а н о в и в :

у провадженні судді Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н. Б. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Президента України (гарант Конституції України), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування.

03.08.2026 від Позивача у цій справі - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід від розгляду вказаної справи судді Зубачик Н. Б.

В обґрунтування заяви зазначає, що 30.07.2026 головуюча суддя відмовилась роз`яснити юридично недосвідченному громадянину-позивачу держави Україна його права, у чому полягає судочинство, завдання та обов`язки суду (у тому числі, згідно зі ст.55 Конституції України, ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України), обґрунтувавши своє рішення тим, що позивачу надано пам`ятку та суд роз`яснює права виключно у межах пам`ятки. Таким чином, суддя умисно відмовилась виконувати свої процесуальні обов`язки за відповідними нормами ст.ст. 1, 3, 8, 19, 129 Конституції України, хоча увагу суду на його обов`язок дотримуватись верховенства права у вигляді вимог норм Конституції України було привернуто ще у позовній заяві. Вказує, що суддя умисно порушила п.6 ст.43, ч.2 ст.214, ч.1 ст.221 ЦПК України та верховенство права, так як незнання юридично недосвідченним громадянином-позивачем своїх прав унеможливлює для нього їхнє використання. Те, що суддя запропонувала громадянину-позивачу реалізувати його права на безкоштовну правову допомогу, використання юристів, адвокатів не є виконанням суддею її наведеного обов`язку, а є лише її доброчинним побажанням. Далі суддя намагалась вчинити розгляд справи за допомогою порушення права юридично-недосвідченного громадянина-позивача на розгляд судом справи на підставі ч.1 ст.13 ЦПК України. Так, суддя була зобов`язана забезпечити склад учасників справи відповідно до позовної заяви (ч.1 ст.13 ЦПК України), але відмовилась це робити. При цьому, увагу судді було привернуто на те, що треті особи мають конституційний обов`язок брати участь у розгляді справи. Тобто, юридично недосвідченний громадянин-позивач на підставі наведеного має конституційне право на обов`язкову участь їх у судовому захисті своїх конституційних (цивільних) прав (див. конституційні права громадянина-позивача за відповідними нормами ст.ст. 1, 3, 8, 19, 101, 102 Конституції України), а головуючий суддя зобов`язаций йому це конституційне право забезпечити. При цьому, у суду є достатньо повноважень для забезпечення реалізації наведеного конституційного права громадянину-позивачу (наприклад, ухвала про обов`язкову участь, окрема ухвала про організацію притягнення до відповідальності)- згідно відповідних норм ст.126, 129 Конституції України суддя є незалежним, вплив на нього заборонений та карається законом, керується не страхом перед іншими органами державної влади, а верховенством права. Далі, суддя, без перевірки повноважності посадових осіб відповідачів на відповідність вимогам до повноважних представників відовідачів, надала їм процесуальні права відповідачів у справі, якими вони умисно та протиправно скористались. А це є черговою умисною відмовою судді виконувати верховенство права та умисне порушення нею права юридично-недосвідченного громадянина-позивача на встановлене нормами Конституції України та втіленням її норм у цивільному судочинстві у вигляді ЦПК України судочинство у вигляді забезпечення та захисту прав громадянина. Наведені відомості свідчать як про умисне нестворення головуючою суддею відповідного до закону суду так і про умисне порушення суддею верховенства права за допомогою умисного порушення прав юридично недосвідченного громадянина держави Україна на протиправну користь органів державної влади. У зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити та відвести суддю Зубачик Н. Б. Від розгляду вказаної справи.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н. Б. ухвалою від 03.08.2026 дійшла до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді та передала таку до канцелярії суду для визначення судді у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Після проведення автоматизованого розподілу судової справи, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, справа передана судді Галицького районного суду м. Львова Павлюк Ользі Василівні для розгляду заяви про відвід.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з ч.7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

У частині 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У зв`язку з наведеним, вважаю за можливе розглянути заяву у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 757/10446/22-ц, та надавши оцінку аргументам заявника, наведеним у відповідній заяві, приходжу до висновку, що доводи останнього щодо обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді вказаної цивільної справи слід відхилити, з огляду на таке.

Відповідно до ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.ст.126,129 Конституції України).

Згідно зі зазначеними положеннями Конституції України, рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», зазначено таке. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Аналіз доводів заяви про відвід свідчить, що фактично вони зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями головуючого судді під час підготовчого судового засідання, а саме щодо обсягу роз`яснення йому процесуальних прав, проведення підготовчого судового засідання за відсутності третіх осіб, яких заявник вважає обов`язковими учасниками такого засідання, а також перевірки повноважень представників відповідачів.

Водночас, наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, визначених статтею 36 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Доводи заявника щодо неможливості проведення підготовчого судового засідання за відсутності третіх осіб фактично стосуються правильності застосування судом норм процесуального права при вирішенні питання про можливість проведення судового засідання. Такі доводи є вираженням незгоди із процесуальними діями головуючого судді та не свідчать про його упередженість чи необ`єктивність.

Аналогічно твердження заявника щодо недостатнього, на його думку, роз`яснення процесуальних прав та неналежної перевірки повноважень представників відповідачів стосуються виключно процесуальної діяльності суду під час розгляду справи і не підтверджують існування обставин, які б об`єктивно викликали сумнів у неупередженості судді.

Заявник не навів жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ст. 36 ЦПК України, або об`єктивно підтверджували упередженість чи необ`єктивність судді. Наведені у заяві доводи ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці заявником процесуальних дій головуючого судді та не можуть бути підставою для відводу.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Суд не вбачає підстав для відводу судді Зубачик Н. Б., визначених ст.36 ЦПК України, оскільки заявник не довів обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Викладені у заяві обставини не є об`єктивно обґрунтованими та фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями судді. Будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності, заявник не зазначив, як і не подав належних доказів з цього приводу.

Підсумовуючи викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 36-40, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Президента України (гарант Конституції України), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування , - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ольга ПАВЛЮК