Ухвала суду № 138766244, 04.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15928/25

Провадження № 6/727/442/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебувала цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє його представник Ляр Д.Ю., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2026 року по вищевказаній цивільній справі №727/15928/25 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 11 листопада 2020 року в загальному розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3607,43 грн. заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

07 липня 2026 року заявниця ОСОБА_1 (відповідачка по вищевказаній цивільній справі) звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про розстрочення виконання вищезазначеного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2026 року у справі №727/15928/25 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вищевказаної заяви ОСОБА_1 зазначає, що на даний час вона не має можливості одночасно виконати вищезазначене рішення суду у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Вказує, що вона не працює, інших доходів та майна не має, а єдиним джерелом її доходу є соціальна допомога на третю дитину в розмірі 2100,00 грн. на місяць.

Зазначає, що вона являється матір`ю трьох неповнолітніх дітей, яких виховує самостійно без підтримки колишнього чоловіка, при цьому одна з її дочок має розлад аутистичного спектра та потребує постійного цілодобового догляду, що позбавляє її можливості працевлаштуватися.

Вказує, що вона з 2022 року у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України вимушено проживає за межами України разом із трьома дітьми.

Зазначає, що одночасне виконання вищевказаного рішення суду є для неї неможливим та може призвести до порушення прав дітей на належне харчування, лікування й освіту.

З огляду на викладене заявниця ОСОБА_1 просить суд розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості щомісячними платежами в розмірі 1000,00 грн. до повного її погашення, але не більше ніж на п`ять років.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 липня 2026 року було задоволено клопотання заявниці ОСОБА_1 та представника стягувача АТ КБ «ПриватБанк» Багмет Д.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по вищевказаній справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.

Заявниця ОСОБА_1 (відповідачка по справі) в судове засідання не з`явилась, однак спрямувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність; вимоги вищевказаної спрямованої до суду заяви про розстрочку виконання вищевказаного рішення суду підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» - Мартиненко І.Ю. в судове засідання не з`явилась, однак спрямувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність; вимоги вищевказаної спрямованої до суду заяви про розстрочку виконання вищевказаного рішення не визнає та просить суд відмовити у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи здійснення розгляду справи за їх відсутності фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, дійшов таких висновків.

Так, згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищевикладене, а також оцінюючи наведені заявницею ОСОБА_1 доводи та долучені до заяви докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявницею не доведено наявності обставин виняткового характеру, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Так, долучені ОСОБА_1 до заяви актові записи про народження (т.2 а.с.136, 137, 138) підтверджують наявність у неї трьох неповнолітніх дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , однак заявницею не надано суду належних та допустимих доказів розірвання шлюбу з останнім, стягнення з нього аліментів, відкриття виконавчого провадження щодо їх примусового стягнення, наявності заборгованості зі сплати аліментів чи інших обставин, які б підтверджували його ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей та здійснення їх матеріального забезпечення виключно заявницею.

При цьому надані суду заявницею ОСОБА_1 скріншоти листування у месенджері «WhatsApp» (т.2 а.с.173-176), на переконання суду, не підтверджують доводів заявниці про повну відсутність матеріальної та особистої участі батька в утриманні дітей, оскільки містять лише назву контакту «Отец Детей», що не дає можливості достовірно ідентифікувати автора відповідних повідомлень.

Крім цього, зі змісту вищевказаного листування вбачається, що між сторонами обговорювалися питання подальшої оплати житла та комунальних послуг, переоформлення договору оренди житла, а також участі батька у догляді за дітьми протягом 50 відсотків часу, що свідчить про його намір надалі брати участь у забезпеченні житлових потреб, утриманні та вихованні дітей, а не про повне усунення від виконання відповідних батьківських обов`язків (т.2 а.с.173-176).

При цьому, посилання ОСОБА_1 на стан здоров`я її доньки ОСОБА_3 , на переконання суду, не підтверджені належними та актуальними медичними доказами, оскільки долучений до заяви психологічний висновок Центру психологічної діагностики і реабілітації «Нейрофлекс» складено ще 12 грудня 2020 року за результатами обстеження, проведеного 08 грудня 2020 року, коли дитині було один рік і сім місяців, та підготовлено дитячим психологом, а не лікарем-психіатром чи лікарською комісією (т.2 а.с.139-143).

Більше того з моменту його складання пройшло більше шести років.

Водночас, зі змісту вказаного висновку вбачається, що за результатами проведених досліджень у дитини виявлено симптоми, характерні для розладів аутистичного спектра, однак рекомендовано консультацію лікаря-психіатра та проведення повторного обстеження за методикою ADOS-2 після досягнення нею віку 31 місяця (т.2 а.с.139-143).

При цьому, заявницею так і не було надано суду актуального медичного висновку лікаря-психіатра чи лікарсько-консультативної комісії, документа про встановлення дитині інвалідності, індивідуальної програми реабілітації або висновку про потребу в постійному цілодобовому сторонньому догляді, а також доказів того, що стан здоров`я доньки об`єктивно унеможливлює працевлаштування ОСОБА_1 , у зв`язку із чим психологічний висновок від 12 грудня 2020 року сам по собі не є достатнім доказом існування на час розгляду заяви обставин, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 435 ЦПК України.

Водночас, спрямовані до суду заявницею банківські виписки підтверджують лише надходження заявниці соціальних виплат на одну банківську картку протягом обмеженого періоду (т.2 а.с.141-145).

Разом із тим, зазначені виписки (т.2 а.с.141-145), на переконання суду, не підтверджують відсутності у заявниці інших рахунків, доходів, майна чи інших джерел фінансування.

При цьому, сам по собі факт проживання ОСОБА_1 із дітьми за межами України (т.2 а.с.146-147), на переконання суду, також не свідчить про неможливість виконання судового рішення, оскільки заявницею не підтверджено розміру витрат на проживання та утримання дітей, джерел їх фінансування, правового статусу за кордоном і відсутності можливості отримувати дохід або соціальну допомогу за місцем фактичного проживання.

Крім того, долучений ОСОБА_1 план стоматологічного лікування, складений клінікою «Antlara Dental», містить перелік запланованих процедур та цінову пропозицію на загальну суму 2200 доларів США, однак має попередній розрахунковий характер і сам по собі не підтверджує фактичного проведення лікування, здійснення заявницею оплати чи понесення відповідних витрат, оскільки квитанцій, платіжних документів, медичного висновку щодо необхідності та невідкладності такого лікування або інших належних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано, а тому цей документ не свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Водночас у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявницею не доведено наявності передбачених статтею 435 ЦПК України підстав для розстрочення виконання рішення суду, а наведені нею обставини характеризують її сімейне та матеріальне становище, проте самі по собі не є достатньою підставою для застосування такого виняткового процесуального заходу.

При цьому, суд ураховує, що під час розгляду цивільної справи по суті ОСОБА_1 уже заявляла клопотання про розстрочення виконання рішення з посиланням на ті самі обставини, а саме скрутне матеріальне становище, проживання за межами України з трьома дітьми, неможливість працевлаштування та стан здоров`я однієї з дочок, які були досліджені й оцінені судом у вищевказаному рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2026 року, яким у наданні розстрочення виконання рішення було відмовлено.

Крім цього, суд зауважує, що запропонований заявницею порядок виконання рішення шляхом сплати по 1000,00 грн. щомісячно протягом строку до п`яти років суперечить частині 5 статті 435 ЦПК України, відповідно до якої розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а запропонований нею порядок погашення заборгованості не відповідає встановленому частиною п`ятою статті 435 ЦПК України граничному строку розстрочення, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2026 року.

За таких обставин суд вважає, що заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: