Ухвала суду № 138765597, 04.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8523/26 2/335/4354/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., ознайомившись із матеріалами позовної заяви позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 сформувала в системі «Електронний суд» вищевказану позовну заяву, яка зареєстрована канцелярією суду 31 липня 2026 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано головуючому судді Сиротенко В.К.

Суддею через систему «Електронний суд» отримано відповідь № 3116247 від 03.08.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу, відповідно до якої, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа з 23.12.2025 року і її фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_1 (діюча довідка ДСЗН ЗМР (Дніпровський район) в м. Запоріжжі, № 2303-5003921618 від 23.12.2025).

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю, що цивільну справу необхідно передати на розгляд іншому суду з таких підстав.

За загальним правилом згідно з частиною 1статті 27 ЦПК України-позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Статтями 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Місце перебування житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 зазначив, що за загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

З відповіді № 3116247 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа 23.12.2025 року взята на облік ДСЗН ЗМР (Дніпровськийр-н) та має статус діючої інформації, отже її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд враховує постанову Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22 та роз`яснення Верховного Суду від 02 вересня 2022 року, де зазначено, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася, як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Винятком є встановлення факту смерті.

Позивач ОСОБА_1 також підтвердила у позовній заяві і долучила довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 грудня 2025 року № 2303-5003921618 згідно з якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Коли учасник справи є громадянин фізична особа, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання (actor seguitur forum ref). В науці такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена в захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться сторона. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам заявника, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод заявника неприпустимо. Пред`явлення позову за місцем проживання сторони створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах, оскільки самим пред`явленням позову він поставлений у скрутніше становище.

Таким чином, місце проживання/перебування позивача ОСОБА_1 зареєстровано на території Дніпровського району міста Запоріжжя, що за територіальною підсудністю відноситься до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Отже, враховуючи, що оскільки місце реєстрації позивача, як ВПО у Дніпровському районі м. Запоріжжя, справа підлягає передачі до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить місце реєстрації позивача, як внутрішньо переміщеної особи.

Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За вказаних обставин, дана справа не підсудна Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, за територіальною юрисдикцією та підлягає передачі на розгляд до відповідного суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 259, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу №335/8523/26 (провадження №2/335/4354/2026) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Сиротенко