Рішення № 138765535, 05.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/11732/25

Провадження № 2/727/1223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Берник Ю. Д.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Явіца В. Й.,

розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місце знаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133А; код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовують заявлені позовні вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.04.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 03.04.2025-1000000223. Вказують на те, що відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 18 000 грн. Зазначають, що строк, на який надається кредит 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 17.09.2025 р.; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Посилаються на те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 44 010 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18 000 грн., по процентам в розмірі 16 380 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 900 грн., неустойки 8 730 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.04.2025-1000000223 від 03.04.2025 року у розмірі 44 010 грн., а також судові витратив рахунок відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощено позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання. Відповідачу надано термін для подання відзиву на позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.02.2026 року здійснено перехід зі спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

05.03.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Явіц В.Й., скеровано до суду відзив на позовну заяву. Обґрунтовує свою позицію тим, що відповідач частково визнає позовні вимоги. Представник відповідача підтверджує, що він дійсно уклав з позивачем вказаний кредитний договір №03.04.2025-1000000223 від 03.04.2025 року, за яким отримав кошти у сумі 18 000 грн. Вказує на те, що 15.04.2025 року ОСОБА_1 сплачено на користь позивача 3420 грн., 30.04.2025 року сплачено 3420 грн., та 15.05.2025 року сплачено 3690 грн., тобто всього погашено суму наданого кредиту на 10 530 грн., а залишок боргу становить 7470 грн. Зазначає, що відповідач наразі проходить військову службу в Збройних силах України, разом з цим не вбачає потреби в зупиненні провадження по справі. Посилається на те, що на відповідача як на військовослужбовця, який проходить військову службу під час мобілізації поширюються пільги, передбачені п. 15, ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користуванням кредитом на весь час його призову. Щодо стягнення додаткової комісії у сумі 900 грн. вказує на те, що оскільки така умова кредитного договору є нікчемною через те, що не зрозуміло, які саме послуги надавалися відповідачу, як часто проводилися консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.04.2026 року закрито підготовче провадження по справі.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А., у позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр».

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Явіц В.Й., у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме визнав в розмірі суми тіла кредиту, з підстав викладених у відзиві на позов, просив задовольнити позов частково з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню часьклвл, зважаючи на наступне.

Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що 03.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 03.04.2025-100000223 (а.с.18-24).

Відповідно до умов кредитного договору № 03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 03.04.2025. Сума Кредиту: 18000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 17.09.2025; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У відповідності до умов Договору відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 18000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 26.11.2025 про видачу коштів за договором кредиту №03.04.2025-100000223 (а.с. 10).

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 44010 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000 грн., по процентам в розмірі 16380 грн., комісії за обслуговування 900 грн., неустойки 8730,00 грн. Проценти по кредиту нараховані з 03.04.2025 р. по 17.09.2025 р. (а.с.11, 14-15).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Згідно з п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4505.

Згідно з п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору (оферти) № 03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року та квитанції про перерахунок коштів позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 18000 грн. Відповідачем ОСОБА_1 03.04.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 18000 грн., що свідчить про те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Проте, відповідач ОСОБА_1 у свою чергу свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 44010 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд звертає увагу на те, що відповідач своїм підписом на договорі підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Так, правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частино третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами».

Як встановлено судом, позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Тобто, під час ідентифікації відповідача з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підтвердив факт укладення вказаного кредитного договору у відзиві на позов.

Відтак, відповідач ознайомившись з правилами кредитування, зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

Таким чином, сума заборгованості відповідача, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року становить 44010 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000 грн., по процентам в розмірі 16380 грн., комісії за обслуговування 900 грн., неустойки 8730,00 грн. Проценти по кредиту нараховані з 03.04.2025 р. по 17.09.2025 р.

Разом з цим, відповідач не визнає суму нарахованої заборгованості, посилаючись на те, що є військовослужбовцем і має пільги щодо нарахування процентів за користування кредитом та на погашення штрафних санкцій, пені.

Разом з тим, соціальний захист військовослужбовців врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ.

Із положень статті 3 Закону № 2011-ХІІ слідує, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з копією довідки від 15.01.2025 ВЧ НОМЕР_2 ЗСУ МОУ, молодий сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_2 (а.с.63).

Згідно з довідкою № 642/70/5917 від 08.11.2025 року, наданою ВЧ НОМЕР_2 ЗСУ МОУ ОСОБА_1 дійсно в період з 05.09.2023 по 31.08.2024, з 14.09.2024 по 13.12.2024, з 05.04.2025 по 11.04.2025, з 03.07.2025 по 30.10.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, покровський район, Марїнська міська ТГр, Донецька область, Волноваський район, Великоновосілківська селищна ТГр, Донецька область, Покровський район, Добропільська міська ТГр. (а.с.64).

Згідно з довідкою № 642/69 від 12.01.2026 р., наданою Командиром (начальником) військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одержав вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення верхньої губи (а.с. 65).

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19 зазначено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142.

Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Верховний Суд зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників.

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на момент ухвалення судом рішення, відповідач не надав суду вищезазначених доказів, а отже на нього не поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Отож, вище вказані доводи відповідача є не доведеними та не підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованої позивачем суми заборгованості за кредитом, виходячи з наступного.

Відповідно до положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказаним вище пунктом звільнено позичальника у період дії в Україні воєнного стану (та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування) від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувалась комісія в сумі 900,00 грн. за обслуговування та неустойка в сумі 8730 грн..

За наведених обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача комісії в сумі 900,00 грн. та неустойки в сумі 8730 грн..

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При визначенні розміру заборгованості відповідача суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку довідку-розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (Див. висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року справа №760/11927/16, від 09.08.2023 року справа №201/6750/16).

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

У справі, яка переглядається, договір було укладено 03.04.2025 року, строком до 17.09.2025 року (168 дні).

Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п.17 його Прикінцевих та Перехідних положень.

З довідки позивача вбачається, що заборгованість за процентами становить 16380 грн.

Враховуючи, що договір про надання грошових коштів у позику укладено між сторонами 30 квітня 2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

З 03 квітня 2025 року по 17 вересня 2025 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що складає 18000 х 1% х 168 днів = 30240 грн.

Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає заборгованість за процентами в розмірі 10530 грн., з яких відповідачем сплачено 10530 грн., то сума заборгованості за процентами по кредиту дорівнює 19710 грн. (30240-10530), що більше за заявлені позовні вимоги позивача.

За вказаних вище обставин, оскільки загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів становитиме 34380 грн., де 18000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 16380 грн. заборгованість за відсотками, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п.п.29-30).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата судового збору підтверджено платіжною інструкцією №СЦ00057255 від 27.11.2025 року (а.с.31).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ст. 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту» відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору незалежно від статусу позивача чи відповідача у справі, таких висновків дійшов ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №752/3051/25.

На підставі та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 03.04.2025-100000223 від 03.04.2025 року у розмірі 34380 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 05.08.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.