Рішення № 138765062, 20.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2745/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Крегул М.М.,

з участю секретаря судового засідання - Бєлікова К.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гончарова В.В.,

представника третьої особи - Богут М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Ужгород, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовною заявою адвоката Косаревої-Козлової Людмили Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав, визнання позивача єдиним законним представником неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Косарева-Козлова Л.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав, визнання позивача єдиним законним представником неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги мотивує тим, що від шлюбу між ним та відповідачкою ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2019 року сімейні відносини між подружжям погіршилися. У день початку повномасштабної військової агресії РФ проти України, відповідачка разом із донькою виїхала за кордон до Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). Позивач фізично та юридично позбавлений був можливості виїхати за кордон у зв`язку із введенням воєнного стану та обмеженнями щодо виїзду чоловіків призовного віку. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023 року у справі № 308/13446/23 шлюб між сторонами розірвано.

Згодом позивачу стало відомо, що судовим рішенням у ФРН відповідачку припинено у батьківських правах, а неповнолітню доньку відібрали та помістили до закладу для дітей. У зв`язку з цим позивач 10.10.2025 року звернувся до Служби у справах дітей Закарпатської ОДА із заявою про вжиття заходів щодо повернення дитини в Україну.

Згідно з листом Національної соціальної сервісної служби України № 0000-03.1-5/К/40-2026/486 від 14.01.2026 року та інформацією від Служби у справах молоді Федерального відомства юстиції ФРН № 406-3630-007815 від 23.12.2025 року, рішенням міського суду м. Ельце (ФРН) від 09.07.2025 року у справі № 8F 124/25 EASO припинено батьківську опіку над дитиною ОСОБА_3 з боку позивача (оскільки відповідачка повідомила німецьким органам неправдиву інформацію про його смерть) та частково позбавлено батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 , а опікуном призначено службу у справах молоді округу Гільдесгайм.

За інформацією компетентних органів ФРН, відповідачка ОСОБА_2 систематично та злісно зловживала алкогольними напоями, нехтувала виконанням своїх батьківських обов`язків, допускала залишення дитини без догляду та неналежні санітарно-побутові умови проживання, неодноразово притягувалася до уваги поліції та служб охорони дитинства, перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння (зокрема з показниками 2,77 та 3,75 проміле). У будинку відповідачки в присутності дитини стався випадок сексуального зловживання. У зв`язку із загрозою для життя та здоров`я дитини, ОСОБА_3 було вилучено та з 29.08.2025 року розміщено в стаціонарній житловій групі організації St. Ansgar у м. Гільдесгайм. Відповідачка дитину в закладі не відвідує.

Позивач вказує, що відповідачка свідомо, умисно та злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання доньки з причин хронічного зловживання алкоголем, що спричинило опинення неповнолітньої дитини у складних життєвих обставинах за кордоном. Позбавлення відповідачки батьківських прав є необхідним заходом для захисту інтересів дитини.

Крім того, позивач зазначає, що спілкується з донькою телефонним зв`язком. Дитина висловлює категоричне бажання повернутися в Україну та проживати разом із батьком. З 25 грудня 2025 року позивача мобілізовано на військову службу. Позивач забезпечений житлом за адресою: АДРЕСА_1 , де родина проживала до виїзду відповідачки за кордон.

З огляду на те, що між сторонами відсутні будь-які контакти та згода щодо місця проживання дитини, а також з метою юридичного захисту інтересів доньки та її повернення в Україну, позивач вважає за необхідне визначити місце проживання дитини разом із ним та визнати його єдиним законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 .

З огляду на викладене у позові, позивач просить суд: Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 єдиним законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року у справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Гончаров В.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав та мотивів виклеєних в позовній заяві. Зазначив, що в матеріалах справи є достатньо доказів для встановлення неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та підстав для позбавлення її батьківських прав. Вказав, що позивач здатен забезпечити належні умови для проживання дитини, її належний розвиток та матеріальне забезпечення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав пояснення свого представника, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей Ужгородської міської ради Богут М.І. у судовому засіданні вважала за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав, зазначила, що за місцем проживання позивача було проведено перевірку та встановлені належні умови для проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , про що було складено відповідний акт та зроблено висновок.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень від відповідача до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи, дійшов до наступного висновку.

21.09.2002 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023 року справа № 308/13446/23, розірвано, рішення набрало законної сили 20.11.2023 року.

Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 20.01.2026 року серія НОМЕР_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Окрім цього встановлено, що в день початку повномасштабної військової агресії рф проти України, мати дитини, гр. ОСОБА_2 виїхала з донькою за кордон у Федеративну Республіку Німеччина (ФРН).

Згідно з наданої копії повідомлення Департаменту державного контролю за дотриманням прав дітей Національної соціальної Сервісної служби України №0000-03.1-5/К/40-2026/486 від 14.01.2026 року слідує, що від центрального органу Федеративної Республіки Німеччина з питань виконання Конвенції надійшла інформація щодо малолітньої ОСОБА_3 про те, що остання проживає в груповому будинку з 29.08.2025 року. Мати не дала згоди на її розміщення. Мати дитини - ОСОБА_2 , була тимчасово позбавлена частини своїх батьківських прав, а клопотання про призупинення батьківських прав батька було задоволено.

Дитина ОСОБА_3 проживала разом з матір`ю до травня 2025 р., однак, з березня 2024 року по травень 2025 року було кілька повідомлень про створення небезпеки для дитини. Мати зловживала алкоголем, і дівчинка була залишена сама на себе. Протягом року ОСОБА_3 також була взята під опіку, але повернулася додому до матері. Коли її взяли під опіку в травні 2025 року, рівень алкоголю в крові матері становив 3,75 на милю, а квартира була в занедбаному стані.

Згідно з наданих копій рішенням міського суду м.Ельце, ФРН від 09.07.2025р., копія якого з перекладом на українську мову долучено до матеріалів справи:

1. Припиняється батьківська опіка над дитиною ОСОБА_3 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2, з боку біологічного батька та чоловіка матері дитини.

2.Матері надається право визначати місце проживання, право на охорону здоров`я, право регулювання шкільних питань, право подавати заяви про допомогу у вихованні для дитини, якої це стосується ОСОБА_3 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 та частково позбавлена батьківських прав.

3.Починається опіка. Попереднім опікуном призначається служба у справах молоді округу Пльдесгайм - опікунство.

З долученої копії листа Служби у справах молоді - допомоги у вихованні Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччини № 406-3630-007815 від 23.12.2025р. Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччини надана наступна інформація:

До 22.05.2025 р. ОСОБА_3 проживала в орендованому домі своєї матері. Адреса проживання: АДРЕСА_2 . Попередня адреса в Гарбсені невідома.

З 20.11.2024 року по 03.12.2024рік ОСОБА_3 перебувала під опікою в прийомній сім`ї. 03.12.2024року ОСОБА_3 була повернута до материнської сім`ї.

22.05.2025 року ОСОБА_3 була знову взята під опіку місцевим управлінням у справах молоді та того ж дня розміщена в центрі тимчасового утримання для дітей та підлітків. ОСОБА_3 перебувала там до 29.08.2025 року. Адреса закладу: Peiner LandstraBe 219А, 31135 Пльдесгайм.

Сім`я стала відома службі охорони дитинства в Гарбсені завдяки двом повідомленням. На той час сім`я ще проживала в Гарбсені . За даними служби охорони дитинства в Гарбсені , це було приблизно в березні 2024 року. У той час мати дитини мала проблеми з алкоголем, через що вона дуже нехтувала своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 . Після кількох візитів додому з боку служби охорони дитинства в Гарбсені стало очевидно, що сім`я потребує допомоги, тому було організовано соціально-педагогічну допомогу сім`ї. Мати дитини мала помітні труднощі з інтеграцією сім`ї в Німеччині та мала помітні проблеми з розумінням системи в Німеччині. Крім того, існував мовний бар`єр. У Німеччині сім`я не мала жодних ресурсів. Щодо батька дитини, мати дитини повідомила, що він помер.

До служби охорони дитинства в Гарбсені надійшли різні повідомлення про загрозу благополуччю дитини. Серед них було, зокрема, повідомлення про надмірне вживання алкоголю матір`ю дитини. Крім того, надійшло повідомлення про загрозу благополуччю дитини, оскільки мати дитини, ОСОБА_3 , відпустила її на шкільну екскурсію, не забезпечивши її відповідним та достатнім одягом і речами. 12.04.2024 року служба охорони дитинства в Гарбсені взяла ОСОБА_3 під опіку її старшої сестри, оскільки ОСОБА_3 перебувала сама в тодішньому домі в Гарбсені, а мати дитини в подальшому вечорі була сильно алкоголізована, не орієнтувалася в часі та просторі. Служба допомоги сім`ям неодноразово зустрічала матір дитини в стані сильного алкогольного сп`яніння. Мати дитини визнавала, що вживає алкоголь, але не хотіла звертатися до клініки або консультаційного центру з цього приводу. У подальшому процесі надання допомоги мати дитини була змушена покинути квартиру в Гарбсені . У липні 2024 року та в серпні 2024 року мати дитини була змушена двічі лягати в лікарню. У цей час ОСОБА_3 опікувалася бабуся.

З листопада 2024 року сім`я проживає в Бантельні. 20.11.2024 року сім`я стала відома завдяки виклику служби екстреної допомоги молодіжного відомства Гільдесгайма. Поліція повідомила, що в будинку матері дитини сталося сексуальне зловживання. ОСОБА_3 відкрила чоловікові двері, думаючи, що це друг матері дитини. ОСОБА_3 була в квартирі під час інциденту. Через тяжкість злочину матір дитини довелося госпіталізувати для подальшого обстеження. Крім того, у матері дитини було виміряно рівень алкоголю в крові 2,77 проміле. Однак мати дитини заперечила, що вживала алкоголь. Під час розмови мати дитини не виглядала п`яною, а була тверезою, без хитань при ходьбі - незважаючи на високий рівень алкоголю в крові. Тому поліцейські припустили, що мати дитини регулярно вживає алкоголь. Мати дитини заявила, що ОСОБА_3 може залишитися в домі. Оскільки ОСОБА_3 є неповнолітньою, це було неможливо. Мати дитини погодилася на взяття під опіку службою у справах молоді. ОСОБА_3 сама повідомила, що перебуває в Німеччині приблизно три роки. Разом зі своєю сестрою та матір`ю вона проживає в Бантельні вже два тижні. Раніше сім`я мешкала в Гарбсені . Бабуся перебуває в Німеччині приблизно шість місяців і проживає в притулку для біженців. За словами ОСОБА_3 , батько дитини живе в Україні і не помер, як повідомляла мати дитини. З 20.11.2024 по 03.12 2024 ОСОБА_3 перебувала під опікою в прийомній сім`ї. Під час розмови поліцейських із ОСОБА_3 з`ясувалося, що ОСОБА_3 повернулася додому після школи, але мати дитини не відчинила їй двері, коли вона дзвонила І стукала, тому ОСОБА_3 знову вийшла з будинку і деякий час чекала на вокзалі. Під час розмови ОСОБА_3 здається дуже замкнутою. ОСОБА_3 заявляє, що готує собі їжу самостійно, коли голодна. Крім того, мати дитини іноді дає їй гроші в школу, щоб вона могла купити собі щось поїсти.

На підставі описаних фактів та з огляду на те, що сім`я не мала жодних соціальних ресурсів у Німеччині, де ОСОБА_3 можна було б розмістити, місцеве управління у справах молоді вирішило знову взяти ОСОБА_3 під опіку, оскільки її безпека в такому стані більше не могла бути гарантована матір`ю дитини. Пані ОСОБА_2 не погодилася на опіку, тому підписантка оголосила про негайне виконання рішення і склала звіт для сімейного суду в Ельце . Там підписантка подала клопотання про тимчасовий захід через загрозу благополуччю дитини відповідно до §1666 Цивільного кодексу Німеччини, а також про встановлення опіки в рамках права на опіку над ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 змогла переїхати до житлової групи лише 29.08.2025 року. З 29.08.2025 року ОСОБА_3 перебуває в стаціонарній житловій групі організації St. Ansgar. Адреса поточного місця перебування ОСОБА_3 : АДРЕСА_3. Тривалість перебування ОСОБА_3 в житловій групі залежить від різних умов.

Щодо умов повернення дитини батькові зазначено, що необхідно обговорити та повідомити в письмовій формі: ОСОБА_3 буде жити? З бабусею чи з батьком дитини? Які умови життя батька дитини (місце проживання та перевірка побуту)? Чи бере батько дитини активну участь у війні? Чи можна встановити батьківські компетенції батька дитини? Які стосунки між ОСОБА_3 та батьком дитини, чи є у неї брати чи сестри? Які стосунки між ними? Як мати дитини ставиться до повернення ОСОБА_3 до батька дитини? Чи може ОСОБА_3 уявити собі повернення і чи хоче вона повернутися до батька дитини? Крім того, батько дитини повинен подати до суду заяву про відновлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 . Наразі батьківські права батька дитини призупинені.

До матеріалів справи також долучено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 461/17/01-20 від 17.04.2026 року, згідно якого орган опіки вважає доцільним і таким, що відповідає найкращим інтересам дитини - позбавлення громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Такого висновку орган опіки дійшов виходячи з того, що мати дитини систематично та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає алкоголем, неналежно доглядала за дитиною, залишала її без нагляду, їжі та належного одягу. Німецькі органи у справах молоді змушені були неодноразово забирати ОСОБА_3 під опіку та зрештою помістили її до закладу соціального захисту дітей.

Крім того зазначено, що у телефонних розмовах неповнолітня ОСОБА_3 висловлює бажання повернутися в Україну та жити разом із батьком. При цьому, за результатами обстеження житлових умов батька в Ужгороді з`ясовано, що у будинку створено добрі умови, облаштовано окрему кімнату для дівчинки, а рідні - батько та бабуся готові піклуватися про неї.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.06.2024 по справі 722/225/23 зазначено, що при вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи дану справу, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дитини доньк ОСОБА_3 , як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки, зміст зазначеного висновку фактично ґрунтується на документах, отриманих від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, та поясненнях позивача, тоді як сам орган опіки , не мав можливості безпосередньо дослідити поведінку відповідача, встановити її нинішній спосіб життя, перевірити обставини, які стали підставою для часткового обмеження її батьківських прав компетентним судом ФРН, а також з`ясувати, чи змінилися ці обставини станом на момент розгляду справи.

Крім того, висновок органу опіки містить рекомендацію щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, однак , не містить належного аналізу питання, чи є такий захід пропорційним, чи існують менш суворі способи захисту прав дитини ОСОБА_3 та чи є неможливим відновлення відповідачем матір`ю ОСОБА_2 належного виконання своїх батьківських обов`язків у майбутньому.

За таких обставин суд вважає, що наведений висновок не може бути безумовною підставою для застосування до відповідача крайнього заходу сімейно-правової відповідальності.

Суд бере до уваги інформацію компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та погоджується, що наведені відомості свідчать про існування серйозних проблем у виконанні ОСОБА_2 батьківських функцій.

Разом з тим, наведені вище обставини вже стали предметом реагування компетентних органів іноземної держави, які тимчасово обмежили здійснення відповідачем ОСОБА_2 окремих батьківських прав та забезпечили безпеку дитини шляхом її влаштування під опіку відповідного органу.

При цьому, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 остаточно втратила можливість змінити свою поведінку, пройти відповідне лікування, усунути причини, які стали підставою для втручання органів влади ФРН, або що застосування менш суворих заходів захисту прав дитини є неможливим.

Сам факт неналежного виконання батьківських обов`язків, навіть якщо він підтверджується матеріалами справи, не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав матері відносо її дитини , оскільки , такий захід має виключний характер та застосовується лише тоді, коли зміна поведінки матері є об`єктивно неможливою.

Суд також враховує, що позивач ОСОБА_1 з грудня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується матеріалами справи. В умовах дії правового режиму воєнного стану виконання ним військового обов`язку є конституційним обов`язком громадянина України, однак об`єктивно пов`язане з можливістю тривалої відсутності за місцем проживання, виконанням завдань у районах ведення бойових дій та неможливістю забезпечувати постійний особистий догляд за малолітньою дитиною.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що рішенням компетентного суду Федеративної Республіки Німеччина батьківські права позивача наразі призупинені, а питання можливості повернення дитини до України поставлено у залежність від проходження відповідних процедур та перевірки компетентними органами умов проживання, батьківських компетенцій позивача та інших обставин.

За таких умов , позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав на даний час саме по собі не забезпечить досягнення мети захисту прав дитини ОСОБА_3 , не змінить її фактичного правового становища та не призведе до негайного повернення дитини до України чи передачі її на виховання батькові.

Суд виходить із того, що основною метою розгляду цієї категорії справ є не покарання одного з батьків, а забезпечення найкращих інтересів дитини. На час розгляду справи , позбавлення відповідачки матері ОСОБА_2 батьківських прав не сприятиме відновленню сімейних зв`язків, не вирішить питання повернення дитини в Україну та не матиме безпосереднього позитивного впливу на забезпечення її прав та законних інтересів. За таких наведених вище обставин , суд не вбачає достатніх правових підстав для застосування до відповідачки ОСОБА_2 , такого виключного заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивач та його представник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері її батьківських прав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, не забезпечуватиме інтересів дитини, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовної заяви адвоката Косаревої-Козлової Людмили Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав, визнання позивача єдиним законним представником неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача : (адвокат Гончаров Валентин Вікторович, адреса: м.Ужгород вул.Р.Шухевича 14-А/18, НОМЕР_3 , ордер на надання правничої допомоги серія АО №123077 від 08.05.2026р. ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 42858487, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Поштова, 3, Закарпатської області).

Час та дата виготовлення повного тексту рішення 30.07.2026 року о 15 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул