Постанова № 138764996, 05.08.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/2923/26 Провадження 3/636/1575/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., за участю секретаря судового засідання Караулової О.М., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Ванжула Я.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовчищовичі, Львівської області, громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2026 серії ЕПР1 №615367 водій ОСОБА_1 15.03.2026 о 10:52 год. в с-щі Пролісне по вул. Миру керував транспортним засобом Nissan Pickup, н.з. НОМЕР_1 (на чорному фоні), з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер 6820 та в медичному закладі водій відмовився під відеозапис, чим порушено вимоги п.2.5 ПДР України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

19.06.2026 через систему «Електронний суд» від адвоката Халупко С.В. надійшли пояснення по справі, в яких зазначено наступне. Сторона захисту, ознайомившись із наданими матеріалами, вважає, що на цьому етапі вони не підтверджують поза розумним сумнівом ані подію адміністративного правопорушення, ані склад правопорушення, ані належність ОСОБА_1 до суб`єкта відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали містять істотні прогалини та суперечності, які не можуть тлумачитися проти особи, що притягається до відповідальності.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено причину зупинки транспортного засобу, у рапорті поліцейського також відсутнє посилання на конкретний пункт ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі якого було зупинено автомобіль. Крім того, у протоколі технічний засіб відеозапису зазначено як 181501256/19, тоді як у рапорті 256/19, що створює невизначеність щодо того, чи йдеться про один і той самий технічний засіб, чи про різні пристрої відеофіксації. Окремо зазначаю, що відеозаписи події стороні захисту для ознайомлення не надано. За відсутності таких відеозаписів неможливо перевірити весь ланцюг подій: момент початку руху транспортного засобу, факт керування саме ОСОБА_1 , момент та підставу зупинки, поведінку поліцейських, роз`яснення прав, наявність або відсутність законної вимоги пройти огляд, дотримання процедури огляду або фіксації відмови, а також обставини складення процесуальних документів.

Незаконність або недоведеність законності зупинки транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених». Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»: «Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті». Із наданих матеріалів не вбачається, що поліцейським було зазначено конкретну правову підставу зупинки автомобіля. У протоколі про адміністративне правопорушення описано вже подальші дії після контакту з особою, однак не вказано, з яких саме підстав транспортний засіб було зупинено, яке порушення ПДР нібито мало місце, хто саме його зафіксував, у який спосіб, на який технічний засіб, та яким доказом це підтверджується. Рапорт також не усуває цього недоліку, оскільки з нього не вбачається, відповідно до якого саме пункту ч. 1 або ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було здійснено зупинку транспортного засобу. Це має істотне значення, оскільки зупинка транспортного засобу є первинною поліцейською дією, з якої фактично починається весь подальший ланцюг процесуальних дій: спілкування з особою, вимога щодо проходження огляду, складання направлення, акту огляду та протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Якщо первинна зупинка не мала законної підстави або така підстава не доведена матеріалами справи, то подальші дії поліцейських не можуть автоматично вважатися законними, а отримані після такої зупинки відомості потребують особливо критичної оцінки суду. У цьому контексті сторона захисту звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 та від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17, згідно з якою поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР зупиняти автомобіль, перевіряти документи та вчиняти подальші дії щодо водія. Також у постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 у справі № 718/1824/22 суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу без передбачених законом підстав тягне недопустимість подальшого використання результатів такої зупинки для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже, за відсутності у матеріалах справи доказів законної підстави зупинки транспортного засобу, сторона захисту вважає, що обставини, які передували складанню протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишилися недоведеними.

Матеріали справи не підтверджують факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність не будь-якої особи, яка перебувала біля транспортного засобу або у транспортному засобі, а саме особи, яка керувала транспортним засобом та за наявності визначених законом умов перебувала у стані сп`яніння або відмовилася від проходження огляду у встановленому законом порядку. Тобто факт керування є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення. У наданих матеріалах відсутній належний та допустимий доказ, який би безпосередньо підтверджував, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким фіксується позиція посадової особи поліції, однак він не замінює доказів фактичного керування. Протокол має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, а не підміняти собою доказування обставин, які складають об`єктивну сторону правопорушення. Орган поліції зобов`язаний надати суду належні фактичні дані, які підтверджують не припущення, а конкретні обставини: хто керував, коли саме, яким транспортним засобом, за яких умов, чи був зафіксований рух автомобіля, чи було зафіксовано момент зупинки, чи видно особу водія за кермом до моменту зупинки. У цій справі таких матеріалів стороні захисту не надано. Відсутність відеозаписів позбавляє захист можливості перевірити, чи дійсно транспортний засіб перебував у русі, чи дійсно ОСОБА_1 виконував функції водія під час руху, чи не був він лише особою, яка перебувала поруч або в салоні транспортного засобу після фактичного припинення руху. За таких умов твердження про керування ґрунтується не на сукупності належних доказів, а фактично на викладеній у протоколі позиції поліцейського. Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Саме тому відсутність доказу фактичного керування не може бути компенсована припущеннями або формальним посиланням на протокол.

Ненадання відеозаписів стороні захисту унеможливлює перевірку законності всього ланцюга подій. У матеріалах справи зазначено про наявність відеозапису, однак стороні захисту відеозаписи події для ознайомлення не надано. Це є істотним порушенням права на захист, оскільки саме відеозаписи у справах цієї категорії зазвичай є ключовим доказом, який дозволяє встановити реальну послідовність подій, а не лише реконструкцію подій зі слів поліцейського. Відповідно до ст. 268 КУпАП: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак матеріали справи не містять відомостей про дотримання спеціальної процедури огляду. У протоколі про адміністративне правопорушення прямо зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Таким чином, цей факт був відомий поліцейському на момент складання процесуальних документів. Крім того, у протоколі зазначено, що транспортний засіб Nissan Pickup належить військовій частині НОМЕР_2 , що додатково підтверджує службовий контекст події та необхідність перевірки спеціального порядку дій уповноважених осіб. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП: «Військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції». Ця ж стаття встановлює спеціальний порядок проведення такого огляду уповноваженою посадовою особою із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів, а також передбачає, що огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що після встановлення статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця поліцейські вживали заходів для дотримання спеціальної процедури, передбаченої ст. 266-1 КУпАП. Не надано доказів залучення посадової особи, уповноваженої командиром військової частини або начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Не надано доказів повідомлення військової частини або ВСП. Не надано документів, які б підтверджували, що огляд або фіксація відмови від огляду здійснювалися в порядку, який відповідає спеціальним вимогам щодо військовослужбовців.

Таким чином, наявні матеріали не підтверджують, що у справі ОСОБА_1 було дотримано спеціальний порядок огляду військовослужбовця. Навпаки, з матеріалів вбачається, що поліцейському був відомий статус особи як військовослужбовця, однак відомостей про залучення уповноваженої особи ВСП або військової частини матеріали не містять. Це є самостійною підставою для визнання результатів огляду або фіксації відмови недопустимими доказами. На цей час матеріали справи не дають можливості виконати завдання провадження та обов`язки суду, визначені ст. 245 і ст. 280 КУпАП. У справі не доведено законність зупинки транспортного засобу, оскільки ані протокол, ані рапорт не містять конкретного пункту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі якого автомобіль було зупинено. Не доведено факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки стороні захисту не надано відеозапису, який би фіксував рух автомобіля та особу водія. Не усунуто суперечність щодо технічного засобу відеофіксації, оскільки в різних документах зазначені різні номери. Не підтверджено дотримання спеціальної процедури огляду військовослужбовця, попри те, що статус ОСОБА_1 як військовослужбовця прямо зазначений у протоколі. Усі ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, а їх відсутність або недоведеність не може бути перекладена на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обов`язок доведення покладається на орган, який склав адміністративні матеріали. Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо події правопорушення, складу правопорушення та вини особи повинні тлумачитися на її користь. З огляду на викладене, сторона захисту вважає, що надані матеріали не є належними, допустимими та достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» адвокат Халупко С.В. надав додаткові пояснення, в яких зазначив наступне. Після перегляду наданих відеоматеріалів сторона захисту встановила обставини, які не узгоджуються з формальним викладом протоколу та ставлять під обґрунтований сумнів законність усієї процедури. На початку спілкування працівники поліції не повідомляють ОСОБА_1 конкретної причини зупинки транспортного засобу. У матеріалах також відсутній окремий документ, постанова, протокол або інший об`єктивний доказ порушення Правил дорожнього руху, яке могло б утворювати законну підставу для зупинки. Натомість патрульні майже одразу з`ясовують, чи є водій військовослужбовцем. ОСОБА_1 чітко відповідає, що є військовим, та пояснює, що прямує на позицію. Отже, спеціальний статус особи та зв`язок поїздки з виконанням завдань військової служби були відомі поліцейським до початку процедури огляду. ОСОБА_1 послідовно та недвозначно заперечує вживання алкоголю. Він пояснює почервоніння очей тим, що перебував на чергуванні, а також повідомляє про проблеми зі шлунком, які могли впливати на запах із порожнини рота. Відеозапис не є технічним засобом, здатним підтвердити запах алкоголю, тому така ознака залишається суб`єктивним сприйняттям поліцейського. Саме почервоніння очей не доводить стану сп`яніння, особливо за наявності негайного та логічного пояснення про тривале чергування і втому. Поведінка ОСОБА_1 на відео не демонструє очевидної втрати орієнтації, координації або здатності розуміти зміст спілкування. При цьому поліцейські не перевіряють альтернативні пояснення, не залучають уповноважену особу Військової служби правопорядку або командира військової частини та не забезпечують спеціальну процедуру, передбачену статтею 266-1 КУпАП.

Сторона захисту не заперечує, що на відео звучать слова, які працівники поліції трактували як відмову. Однак юридичне значення має не саме слово, вирване з контексту, а те, чи була відмова добровільною, чіткою, усвідомленою та отриманою після належного роз`яснення законної процедури, прав, можливих способів огляду й наслідків рішення. До отримання відповіді поліцейський не пояснив ОСОБА_1 спеціальний порядок огляду військовослужбовця, не повідомив про необхідність участі уповноваженої посадової особи, не роз`яснив у доступній формі наслідки відмови та не забезпечив реального права на правову допомогу. За таких обставин матеріали не доводять поза розумним сумнівом ані належної законної вимоги, ані усвідомленої відмови від огляду у встановленому законом порядку.

Відсутність повідомленої та задокументованої причини зупинки. Частина третя статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює: «Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті». Ця вимога є не формальністю, а первинною гарантією від довільного втручання держави. Водій повинен розуміти, яка саме обставина стала підставою для обмеження його свободи пересування, а суд повинен мати можливість перевірити, чи належала така обставина до вичерпного переліку законних підстав. У справі ОСОБА_1 відеозапис не підтверджує повідомлення конкретної причини зупинки, а матеріали не містять належного документа, яким було б зафіксовано порушення Правил дорожнього руху або іншу підставу, передбачену статтею 35 Закону. Наслідком цього порушення є неможливість перевірити законність початку поліцейського втручання. Сам протокол за частиною першою статті 130 КУпАП не може одночасно замінювати доказ підстави зупинки, оскільки він складений уже після зупинки, спілкування, висунення вимоги щодо огляду та формування поліцейськими версії події. У протоколі серії ЕПР1 № 615367 відсутній опис конкретного порушення ПДР, за яке транспортний засіб було зупинено. Відсутня й постанова про інше дорожнє правопорушення. Отже, суду фактично пропонується припустити законність зупинки лише тому, що її здійснили працівники поліції. Такий підхід суперечить принципу законності, закріпленому статтею 7 КУпАП, за яким ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Сторона захисту звертає увагу, що незаконність первинної зупинки не зводиться до окремого технічного недоліку. Саме після цієї зупинки поліцейські отримали можливість спілкуватися з водієм, суб`єктивно сформулювали ознаки сп`яніння, висунули вимогу пройти огляд, зафіксували відповідь як відмову та склали протокол. Коли первинна дія не має підтвердженої законної підстави, усі похідні докази мають оцінюватися з особливою критичністю. Держава не може виправити відсутність законної підстави подальшим оформленням документів. За відсутності доказів законності зупинки суд не має права заповнювати прогалину припущенням, а всі сумніви щодо допустимості та достатності похідних доказів повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

Порушення спеціального порядку огляду військовослужбовця. Ключовою обставиною справи є те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Цей статус не був прихований і не став відомим поліції після завершення оформлення. Навпаки, патрульні майже одразу запитали, чи є він військовим, отримали ствердну відповідь і почули пояснення, що він прямує на позицію. Протокол також прямо зазначає місце роботи як військову службу, а автомобіль Nissan Pickup, номерний знак НОМЕР_1 , належить військовій частині НОМЕР_2 . Таким чином, на момент висунення вимоги щодо огляду працівники поліції знали про спеціальний правовий статус особи та про зв`язок поїздки з виконанням обов`язків військової служби. Стаття 266-1 КУпАП передбачає спеціальний порядок. Її релевантна частина встановлює: «Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів». Спеціальний порядок не був дотриманий. Поліцейські не з`ясували належним чином, до якої військової частини належить ОСОБА_1 , не зв`язалися з командуванням, не викликали уповноважену особу Військової служби правопорядку, не передали проведення огляду посадовій особі, визначеній статтею 266-1 КУпАП, і не роз`яснили водієві особливості цієї процедури. Натомість вони застосували загальну процедуру, запропонувавши огляд поліцейським на місці та направлення до цивільного закладу охорони здоров`я. За встановлених обставин така підміна спеціальної процедури загальною є істотною, оскільки закон визначив не лише спосіб огляду, а й спеціально уповноваженого суб`єкта його проведення. У справі ОСОБА_1 цей момент чітко зафіксований на відео до пропозиції пройти огляд. Тому поліцейські не могли ігнорувати відомий їм статус, а відповідь особи на пропозицію пройти огляд за неналежною процедурою не може автоматично визнаватися відмовою від законного огляду.

Недоведеність об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння. У протоколі зазначено три ознаки: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та млява мова. Проте доказування у справі про адміністративне правопорушення не може зводитися до механічного переписування формулювань із відомчого переліку. Суд зобов`язаний перевірити, коли саме кожна ознака була виявлена, яким способом, чи зафіксована вона до висунення вимоги про огляд, чи узгоджується з поведінкою особи на відео та чи виключені очевидні альтернативні причини. Сам протокол складений працівником поліції після події і не має наперед встановленої сили. Запах алкоголю є суто суб`єктивною ознакою. Відеозапис не може передати запах, спеціальний технічний засіб для його об`єктивної перевірки не застосовувався, а незалежні свідки не залучалися. ОСОБА_1 одразу пояснив, що алкоголь не вживав і має проблеми зі шлунком. Захист не стверджує, що будь-яке захворювання автоматично виключає запах, однак таке пояснення створює альтернативну версію, яку поліція була зобов`язана перевірити, а не ігнорувати. За відсутності медичного дослідження та належного огляду уповноваженою особою твердження про запах не доводить стану сп`яніння і навіть не може бути перевірене судом безпосередньо. Почервоніння очей також не є специфічною ознакою вживання алкоголю. На відео ОСОБА_1 пояснює, що перебував на чергуванні. Тривала відсутність сну, втома, пил, вітер, подразнення або інші фізіологічні чинники можуть спричиняти почервоніння. Важливо, що пояснення про чергування відповідає військовому статусу ОСОБА_1 та його повідомленню, що він прямує на позицію. Поліцейські не ставлять уточнювальних запитань, не перевіряють тривалість чергування, не з`ясовують стан здоров`я і не фіксують інших об`єктивних ознак, які в сукупності могли б усунути сумніви. Щодо твердження про мляву мову, відео має оцінюватися судом безпосередньо, а не через суб`єктивний опис у протоколі. ОСОБА_1 розуміє запитання, відповідає на них, повідомляє свій статус, напрямок руху, факт чергування, заперечує вживання алкоголю та пояснює стан здоров`я. Саме по собі спокійне або втомлене мовлення не тотожне порушенню мови внаслідок алкогольного сп`яніння. Відео не демонструє очевидної дезорієнтації, незв`язності висловлювань чи неможливості підтримувати діалог. Отже, зазначені ознаки не утворюють достатньої та узгодженої сукупності доказів. Вони залишаються суб`єктивними припущеннями, які не були підтверджені належною спеціальною процедурою огляду.

Відсутність чіткої, добровільної та усвідомленої відмови від огляду. Окремим істотним порушенням у цій справі є те, що працівники поліції до отримання відповіді ОСОБА_1 не роз`яснили йому реального юридичного значення відмови від проходження огляду та наслідків, які вони надалі пов`язуватимуть із такою відповіддю. На відеозаписі не зафіксовано, щоб патрульні до висловлення ОСОБА_1 позиції чітко, послідовно та зрозуміло пояснили йому, що відмова водія від проходження огляду у встановленому законом порядку є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і тягне таке саме адміністративне стягнення, як і керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Водночас юридично некоректно стверджувати, що відмова автоматично доводить фактичне перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Відмова не є результатом медичного чи технічного дослідження та сама по собі не встановлює наявності алкоголю в організмі. Однак закон передбачає за таку відмову окрему адміністративну відповідальність. Саме тому працівники поліції були зобов`язані належним чином пояснити ОСОБА_1 , що його відповідь буде використана не як нейтральна відмова від запропонованої дії, а як доказ самостійного складу адміністративного правопорушення з наслідками у вигляді значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Без такого пояснення особа об`єктивно могла не усвідомлювати, що відмова від огляду фактично ставить її у те саме санкційне становище, що й особу, стан сп`яніння якої підтверджено результатом належно проведеного огляду. Особливо важливим це є у конкретних обставинах справи, оскільки ОСОБА_1 прямо заперечував вживання алкоголю, пояснював почервоніння очей перебуванням на чергуванні, повідомляв про проблеми зі шлунком та зазначав, що прямує на позицію. За таких умов його відповідь могла бути зумовлена переконанням, що відмова від запропонованої поліцейськими процедури не матиме самостійних каральних наслідків або що він лише не погоджується з висунутими щодо нього підозрами. Патрульні також не перевірили, чи правильно ОСОБА_1 зрозумів зміст своїх прав, різницю між проходженням огляду на місці, оглядом у закладі охорони здоров`я та спеціальним порядком огляду військовослужбовця. Йому не було надано можливості поставити уточнювальні запитання, проконсультуватися з адвокатом або усвідомлено визначитися після повного роз`яснення правових наслідків. Отже, зафіксована поліцейськими відповідь не може оцінюватися ізольовано від попередньої поведінки працівників поліції. Для визнання відмови належним доказом необхідно встановити, що вона була чіткою, добровільною, усвідомленою та стосувалася огляду, запропонованого саме у встановленому законом порядку. У цій справі таких обставин не доведено. Формальне зазначення у протоколі про відмову не усуває відсутності попереднього роз`яснення її правових наслідків і не може замінити реальне забезпечення права особи на захист. За таких обставин сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 не був поставлений у становище, за якого міг усвідомлено обрати між проходженням належного огляду та відмовою від нього. Тому його відповідь не відповідає критеріям свідомого та однозначного волевиявлення і не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Порушення права на захист та неналежне роз`яснення прав. Стаття 268 КУпАП гарантує: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі». Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, а стаття 63 Конституції України - право не давати пояснення щодо себе. Ці гарантії повинні бути реальними та своєчасними. Роз`яснення прав після того, як працівник поліції вже отримав відповідь і кваліфікував її як відмову, не може виправити порушення. Ключове процесуальне рішення було прийняте раніше, ніж особа отримала можливість зрозуміти його юридичні наслідки або звернутися по правничу допомогу. У справі ОСОБА_1 відео не підтверджує, що до пропозиції огляду та до відповіді поліцейський повністю і зрозуміло роз`яснив права за статтею 268 КУпАП, право на адвоката, право надавати пояснення або відмовитися від самообвинувачення, а також спеціальний порядок для військовослужбовців. Формальний підпис у протоколі біля друкованої фрази про роз`яснення прав не є безумовним доказом того, що права були роз`яснені своєчасно, повно та зрозуміло. Відеозапис має пріоритетне значення для встановлення хронології. Суд повинен перевірити, що саме сказав поліцейський, у який момент, чи була особі надана можливість поставити запитання, чи пояснено наслідки відмови і чи запропоновано правову допомогу до прийняття рішення. Якщо цього немає, підпис лише засвідчує оформлення документа після події, але не доводить реальне забезпечення права на захист. Порушення права на захист безпосередньо вплинуло на формування основного доказу обвинувачення. Якби ОСОБА_1 своєчасно пояснили, що огляд військовослужбовця має здійснювати уповноважена особа, що він може вимагати дотримання спеціальної процедури та скористатися допомогою адвоката, його відповідь і подальша поведінка могли бути іншими. Держава не вправі використовувати проти особи наслідки власного невиконання обов`язку щодо роз`яснення прав. Тому зафіксована поліцейськими відповідь не відповідає стандарту добровільної та усвідомленої відмови і не може бути достатньою підставою для обвинувального висновку.

Недопустимість і недостатність доказів, презумція невинуватості. Стаття 251 КУпАП встановлює: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами». Відповідно до статті 252 КУпАП орган оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 280 КУпАП зобов`язує суд з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна конкретна особа, чи підлягає вона відповідальності, та встановити всі інші обставини, що мають значення. Це означає, що суд не може обмежитися формальним прочитанням протоколу та рапорту. Він повинен зіставити їх із відеозаписом, перевірити законність зупинки, момент встановлення військового статусу, зміст пропозиції огляду, хронологію роз`яснення прав і характер відповіді ОСОБА_1 . Причина зупинки не повідомлена і не задокументована. Об`єктивні ознаки сп`яніння не підтверджені незалежними доказами та мають правдоподібні альтернативні пояснення. Поліція з самого початку знала про статус військовослужбовця, однак проігнорувала статтю 266-1 КУпАП. Пропозиція огляду була сформульована за неналежною процедурою. Права і наслідки відмови до отримання відповіді належно не роз`яснені. Відмова не була сформована як чітке, добровільне й усвідомлене волевиявлення щодо законного огляду. Тому протокол, акт, направлення та рапорт не усувають розумні сумніви, а лише повторюють позицію тих самих працівників поліції.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може використовуватися для виправлення недоліків поліцейського оформлення або для пошуку нових доказів вини. Відповідно до статті 245 КУпАП його завданням є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. У справі ОСОБА_1 сукупність порушень стосується не другорядних реквізитів, а кожної ключової ланки обвинувачення: законності зупинки, наявності об`єктивних підстав для огляду, належного суб`єкта проведення огляду військовослужбовця, змісту законної вимоги, усвідомленості відмови та забезпечення права на захист. Пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Обов`язковий елемент складу у формі відмови - відмова водія від проходження огляду саме у встановленому законом порядку. Коли спеціальний порядок для військовослужбовця не був забезпечений, належна законна вимога не була сформована, права і наслідки не були своєчасно роз`яснені, а відповідь не є усвідомленою, відсутні достатні докази об`єктивної сторони правопорушення.

У зв`язку з викладеним просить визнати матеріали, отримані з порушенням порядку зупинки, спеціальної процедури огляду військовослужбовця та права на захист, неналежними і недопустимими доказами; закрити провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Ванжула Я.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у поясненнях адвоката Халупко С.В., а саме: неповідомлення причини зупинки транспортного засобу, що автоматично веде за собою недійсність всіх подальших дій представників поліції; порушення порядку проведення огляду з врахуванням статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця; порушення права на захист та нероз`яснення водію наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, адвокат Ванжула Я.В. просив суд відкласти судовий розгляд, призначений на 05.08.2026 на іншу дату, оскільки ОСОБА_1 наразі перебуває у відпустці, проходить курс реабілітації і в наступному судовому засіданні бажає надати особисті пояснення по справі.

Суддя, дослідивши адміністративний матеріал, з урахуванням положень ч.2 ст.268 КУпАП, згідно якої присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 38 КУпАП встановлено, що якщо справи про адміністративне правопорушення, відповідно до цього кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно ч.6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Як вбачається з матеріалів справи, дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, свідчать саме про намагання уникнути відповідальності через відтермінування часу розгляду справи судом по суті за межі встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Зазначене дає підстави і зобов`язує суддю розглянути справу без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не з`являється в судове засідання.

Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що адміністративний матеріал перебуває в провадженні суду вже понад чотири місяці, та у ОСОБА_1 , було більш ніж достатньо часу як для надання письмових пояснень чи клопотань, так і для звернення до суду із клопотанням про участь у дистанційному режимі, або безпосередньо прийняти участь в одному з трьох призначених судом судових засідань, суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:

-перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;

-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);

-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);

-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння;

-якщо встановлений факт сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);

-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні, працівниками поліції вказаний алгоритм дій дотриманий в повному обсязі, що знайшло своє відображення в матеріалах справи, до яких, крім іншого, долучено акт огляду на стан сп`яніння, направлення водія до медичного закладу, відеозапис. .

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа Державтоінспекцїї складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615367 складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615367 від 15.03.2026, рапорт ІВРПП від 15.03.2026, направлення на огляд водія (в якому зафіксовано ознаки сп`яніння, відмову від проходження огляду у медичному закладі), акт огляду на стан сп`яніння (в якому зафіксовано відмову від проходження огляду за допомогою алкотесту), відеозапис на диску та інші матеріалами справи.

Так з вказаного відеозапису вбачається і факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт встановлення особи водія, факт повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння, факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, факт роз`яснення інспектором процесуальних прав та обов`язків (вся зазначена процедура зафіксована без переривання).

Щодо статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця, стороною захисту надано довідки щодо проходження водієм військової служби у в/ч НОМЕР_2 та довідка щодо участі у бойових діях, вказане твердження зафіксовано і протоколом від 15.03.2026. При цьому жодних належних та допустимих доказів щодо перебування ОСОБА_1 при виконанні службового обов`язку саме на момент зупинки транспортного засобу 15.03.2026 до суду не надано.

Так відповідно до роз`яснень Верховного суду від 17.12.2025 №748/0/158-25 адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів. Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) військовослужбовці це особи, які проходять військову службу. Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-XII. З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом). Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

Щодо тверджень сторони захисту щодо незазначення інспектором підстав для зупинки транспортного засобу зазначаю наступне.

Відповідно до п.п.2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп`яніння.

З матеріалів справи, зокрема даних протоколу та відеозапису вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова.

Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак сп`яніння.

Отже, доводи сторони захисту про «правдоподібність альтернативних пояснень наявності ознак алкогольного сп`яніння» носять суб`єктивний характер.

Посилання на неналежне роз`яснення поліцейськими прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, суперечать даним вищенаведеного протоколу, в якому водію було роз`яснено зазначені права, що підтверджується його особистим підписом, а також відсутністю заперечень з цього приводу у поясненнях.

Крім того з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу. Тобто незаконність дій інспекторів щодо безпідставної зупинки авто не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Схожа позиція викладена у постанові Харківського апеляційного суду по справі №643/5697/24 (провадження № 33/818/45/25) від 08.01.2025.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушено вимоги п.2.5 ПДР України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись ст.ст.33-36, 40-1, 130 ч.1, 251-252, 279, 280, 283-285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (отримувач ГУК Харків обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто у грошовому виразі 34000.00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень); витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її проголошення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.О. Золотоверха