Рішення № 138764914, 31.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/12980/25

№ провадження 2/646/1362/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» Жабченко Т. М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» в особі представника Жабченко Тетяни Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» в особі представника Жабченко Т. М. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року у розмірі 5 984,74 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07 березня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2023077396.

Акціонерне товариство «ОТП БАНК» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало в повному обсязі.

У подальшому, за договорами факторингу до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 5 984,74 гривень, яка складається з: 4 487,31 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 0,56 гривень - заборгованість за відсотками, 1 496,87 гривень - заборгованість за комісією, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства «ОТП БАНК» відповідну інформацію.

10 лютого 2026 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування грошового зобов`язання, розміру заборгованості, правомірності її нарахування, а також наявності у нього права вимоги.

До позовної заяви долучено лише розрахунок заборгованості, який є одностороннім документом позивача. При цьому відсутні бухгалтерські документи, виписка з особового рахунку, документи, що підтверджують фактичний рух коштів, а також належне нарахування комісії.

Окрім того, відповідно до відомостей Українського бюро кредитних історій кредитний договір має статус «закритий» з 14 грудня 2020 року, а інформація про поточну чи прострочену заборгованість відсутня.

На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про наявність істотної суперечності між інформацією первинного кредитора та вимогами, заявленими позивачем.

Відповідач також вказує, що сам по собі факт укладення договорів факторингу не підтверджує існування грошового зобов`язання на момент звернення позивача до суду. Позивач повинен довести не лише факт переходу права вимоги, а й існування самого зобов`язання, його дійсність та розмір.

Окрім того, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, а за результатами розгляду справи - відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

06 липня 2026 року від Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до суду надійшли докази, які витребовувались.

У судове засідання 23 липня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у матеріалах справи наявна заява про здійснення судового розгляду без його участі.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

07 березня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2023077396.

Відповідно до умов вказаного вище кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір, валюта та цільове використання кредиту - 6 999,00 гривень на придбання товару у продавця 1; дата остаточного повернення кредиту - 07 березня 2021 року; протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде нараховуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2023077396 від 07 березня 2019 року є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

Умови кредитування також викладені у паспорті споживчого кредиту, додатком № 1 до якого є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

Судом встановлено, що кредитний договір № 2023077396 від 07 березня 2019 року, додаток № 1 до нього, а також паспорт споживчого кредиту підписані 07 березня 2019 року ОСОБА_1 власноручно.

11 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 11/2/20.

Відповідно до пункту 6.2.3. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У той же день сторони договору факторингу № 11/2/20 підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Як встановлено з витягу з реєстру боржників, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року у загальному розмірі 5 984,74 гривень, з яких: 4 487,31 гривень - заборгованість по тілу, 0,56 гривень - заборгованість по відсотках, 1 496,87 гривень - заборгованість по комісії.

11 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 437/ФК-20.

Відповідно до пункту 6.2.3. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У той же день сторони договору факторингу № 437/ФК-20 підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Як встановлено з витягу з реєстру боржників, до Товариства з обмеженою відпоідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року на загальну суму 5 984,74 гривень, яка складається з: 4 487,31 гривень - заборгованість за тілом. 0,56 гривень - заборгованість за відсотками, 1 496,87 гривень - заборгованість за комісіями.

12 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 12/4/21.

Відповідно до пункту 6.2.3. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У той же день сторони договору факторингу № 12/4/21 підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру боржників.

Як встановлено з витягу з реєстру боржників, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року у розмірі 5 984,74 гривень, з яких: 4 487,31 гривень - заборгованість за тілом, 0,56 гривень - заборгованість за відсотками, 1 496,87 гривень - заборгованість за комісіями.

Інформація про рух коштів за банківським рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК» на ім`я ОСОБА_1 , міститься у виписці з особового рахунку за період з 07 березня 2019 року по 11 грудня 2020 року.

Відповідно до наданого Акціонерним товариством «ОТП БАНК» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року, станом на 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 мав заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 5 984,74 гривень, яка складається з: 4 487,31 гривень - простроченої заборгованості за тілом кредиту; 0,56 гривень - простроченої заборгованості за відсотками; 1 496,87 гривень - простроченої заборгованості за комісіями.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», яке набуло право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», якому право вимоги було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», що, у свою чергу, набуло його від Акціонерного товариства «ОТП БАНК», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 11 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 11/2/20, відповідно до умов якого право вимоги за кредитними договорами переходило до фактора з моменту підписання договору сторонами.

На виконання зазначеного договору сторонами того ж дня було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг з реєстру боржників підтверджує включення до предмета відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року.

У подальшому, 11 грудня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» відступило набуте право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу № 437/ФК-20.

Як і в попередньому випадку, сторонами було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг з такого реєстру підтверджує, що право грошової вимоги до відповідача за тим самим кредитним договором увійшло до переліку переданих прав.

Надалі, 12 квітня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу № 12/4/21 відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС».

На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг із цього реєстру містить відомості про перехід до позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року із зазначенням розміру заборгованості.

Отже, надані позивачем договори факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників та витяги з відповідних реєстрів у своїй сукупності підтверджують безперервний та послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора - Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», далі - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», а в подальшому - до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС».

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року у розмірі 5 984,74 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Акціонерним товариством «ОТП БАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», було укладено кредитний договір, який підписано відповідачем власноручно. Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з його умовами, погодився з ними та прийняв на себе передбачені договором права й обов`язки.

Судом установлено, що кредитний договір № 2023077396 та додатки до нього були власноручно підписані ОСОБА_1 07 березня 2019 року.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору сторони погодили надання кредиту в розмірі 6 999,00 грн. Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредитних коштів визначено дату підписання кредитного договору. Кредит надавався шляхом перерахування, за дорученням позичальника, грошових коштів на поточний рахунок продавця для оплати придбаного товару.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6 999,00 гривень шляхом їх перерахування на рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» для придбання товару підтверджується сукупністю доказів, а саме: специфікацією до кредитного договору № 2023077396 від 07 березня 2019 року, видатковою накладною № ЧКНР2-0019 від 07 березня 2019 року, рахунком-фактурою № 5699917 від 07 березня 2019 року, а також випискою за рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК» на ім`я відповідача.

Зазначена виписка за рахунком, а також розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором, свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року становить 5 984,74 гривень, з яких: 4 487,31 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 0,56 гривень - прострочена заборгованість за відсотками; 1 496,87 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Разом з тим, відповідач систематично здійснював платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, що підтверджується як випискою за рахунком, так і розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи підтверджений матеріалами справи факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за кредитним договором, суд уважає доведеним факт існування кредитних правовідносин між сторонами та наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання перед позивачем.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо наявності суперечності між вимогами позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором та інформацією з Українського бюро кредитних історій, відповідно до якої кредитний договір, укладений між відповідачем та Акціонерним товариством «ОТП БАНК», має статус «закритий».

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію; ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, що кредитна історія серед іншого містить такі відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. Кредитна історія також містить інформацію про суб`єкта кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел: а) наявність заборгованості за податками та обов`язковими платежами; б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов`язань за укладеним кредитним правочином; в) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб`єкта кредитної історії; г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб`єктом кредитної історії власних зобов`язань.

Отже, інформація, що міститься у кредитній історії, має похідний характер та залежить від повноти, достовірності й актуальності відомостей, які були надані суб`єктами формування кредитної історії.

Законодавством не передбачено надання бюро кредитних історій повноважень щодо правової оцінки таких відомостей, встановлення факту виконання кредитного договору або перевірки відповідності поданої інформації реальному стану правовідносин між кредитором і позичальником.

Разом з тим, відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність інформації, яка передається до бюро кредитних історій, покладається саме на користувачів, які є її джерелом. Бюро лише забезпечує технічне формування та зберігання кредитної історії відповідно до отриманих даних.

Саме тому наявність у кредитній історії певного запису, у тому числі позначки про статус кредитного договору як «закритий», не може автоматично уважатись належним та достатнім доказом припинення зобов`язання або виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

Отже, відомості Українського бюро кредитних історій є лише інформаційним відображенням даних, переданих кредитором або іншим користувачем.

За таких обставин посилання відповідача на інформацію з кредитної історії щодо статусу кредитного договору як «закритий» не спростовує наявності заборгованості за кредитним договором та не підтверджує факт належного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед кредитором.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором, зокрема, доказів повного або часткового погашення заборгованості, сплати нарахованих платежів чи припинення грошового зобов`язання іншим передбаченим законом способом.

Отже, оскільки позивачем доведено факт виникнення та розмір заборгованості за тілом кредиту, а відповідачем не надано належних доказів її погашення чи припинення зобов`язання, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заборгованості відповідача за простроченими відсотками та її розміру суд зазначає таке.

Умовами кредитного договору № 2023077396 від 07 березня 2019 року сторони погодили, що датою повернення кредиту є 07 березня 2021 року. Протягом строку дії кредитного договору за користування кредитом застосовується фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних.

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим Акціонерним товариством «ОТП БАНК», ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором за період з 08 березня 2019 року по 11 грудня 2020 року було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 0,56 гривень.

Отже, судом встановлено, що відсотки за користування кредитом були нараховані позичальнику виключно в межах строку дії кредитного договору та відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01 % річних, тому, вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 0,56 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заборгованості відповідача за простроченими комісіями суд зазначає таке.

Як зазначено у кредитному договорі № 2023077396 від 07 березня 2019 року, комісійна винагорода за видачу кредиту становить 0,00 гривень, плата за додаткові послуги банку - 0,00 гривень.

Водночас у додатку № 1 до кредитного договору № 2023077396 від 07 березня 2019 року, який є графіком платежів та розрахунком орієнтовної загальної вартості кредиту, у графі «інші послуги банку (додаткові послуги банку згідно із тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія)» зазначено щомісячні платежі за період з 07.05.2020 по 07.03.2021.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме послуги входять до складу зазначених платежів, у чому полягає їх зміст, а також того, що такі послуги були погоджені з відповідачем під час укладення кредитного договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4) частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно із пунктом 8 Правил про споживчий кредит банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не наведено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У зв`язку з викладеним вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати прострочених платежів за комісією у розмірі 1 496,87 гривень.

Оцінюючи наявність підстав для застосування заявлених відповідачем наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.

Кредитний договір № 2023077396 було укладено між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 07 березня 2019 року. Строк дії зазначеного договору сторонами визначено до 07 березня 2021 року.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору сторонами погоджено графік платежів, згідно із яким останній платіж на погашення заборгованості за кредитом відповідач мав здійснити 07 березня 2021 року.

Із позовною заявою позивач звернувся до суду 15 грудня 2025 року.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок про те, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставоюдля відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено», зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, провадження № 61-5238св22.

Окрім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки останній платіж за кредитним договором відповідач мав здійснити 07 березня 2021 року, саме з цієї дати мав розпочатись перебіг загальної трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України.

З урахуванням того, що останній день виконання кредитного зобов`язання припадав на 07 березня 2021 року, а позивач звернувся до суду із позовом 15 грудня 2025 року, перебіг позовної давності підлягає обчисленню з урахуванням продовження строків на період дії карантину та воєнного стану.

Вказані вище обставини свідчать, що встановлений законом строк позовної давності на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до суду не сплив.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, надавши їм належну оцінку у їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши доводи позовної заяви, а також з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд уважає доведеним факт наявності у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором, в частині заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 4 487,31 гривень, а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 0,56 гривень.

Водночас, у решті позовних вимог, що стосуються стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості зі сплати комісій у розмірі 1 496,87 гривень, суд дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, у зв`язку із чим у цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень позивачем надано договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Гулієвою С. А.; акт № 2023077396 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року.

Як убачається з акта № 2023077396 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року, вартість наданих адвокатом послуг становить 3 000,00 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на його користь витрат на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 2 247,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 814,37 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2023077396 від 07 березня 2019 року у розмірі 4 487 (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 87 копійок, з яких: 4 487,31 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 0,56 гривень - заборгованість по відсотках.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 липня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112;

Представник позивача: Жабченко Тетяна Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_5 .

Суддя О. В. Іщенко