Рішення № 138764825, 05.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/896/26

Провадження № 2/302/578/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Керита Мар?яна Василівна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,

у с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Керита М. В., звернулася до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , яка була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також був постійним мешканцем АДРЕСА_1 .

Зазначала, що її батьки були власниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вона спадщину до майна померлих батьків прийняла за законом шляхом постійного спільного проживання з ними на момент їх смерті, що підтверджується довідками, виданих виконкомом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 27.01.2026 за № 16-08/146 та № 16-08/147.

29 травня 2026 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого батька ОСОБА_3 , однак у видачі такого їй було відмовлено, що підтверджується роз`ясненням приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Чіжмаря С. І. від 29.05.2026 за № 310/02-14. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на даний спадковий будинок та встановлено, що реєстрація права власності на нього не проводилася, що підтверджується довідкою № 138, виданою Міжгірським бюро технічної інвентаризації від 20.04.2026 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 478536630 від 22.04.2026, а тому їй було запропоновано звернутися до суду для визнання за нею права власності на цей житловий будинок у порядку спадкування.

Указувала, що після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на її спадкове майно, а саме на частину нерухомого майна. Вказана частка була розділена між нею та її батьком. Відповідно, в кожного зі спадкоємців виникло право на частину у спадковій масі, яка є предметом даного позову. Після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона успадкувала частки у житловому будинку, який є предметом даного позову.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.07.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.07.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця- адвокатка Керита М.В. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені. Водночас представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Керита М. В. подала до суду 27.07.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.47-49).

Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у судове засідання також не з`явилася, хоча про дату, час та місце його проведення була належним чином повідомлена, проте подала до суду 21.07.2026 і 30.07.2026 заяви, в яких зазначила, що Міжгірська селищна рада не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , додаткових доказів чи клопотань немає, а також просила суд розглянути дану справу за відсутності представника цієї селищної ради за наявними у справі матеріалами у порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України (а.с.43,44,55,56).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 29.04.1952, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, унаслідок чого дружина змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.13).

Як видно зі свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 02.02.1972, то її батьком був ОСОБА_8 , а матір`ю - ОСОБА_2 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_3 , виданим Міжгірським райвідділом ЗАГС від 08.05.1996, актовий запис про смерть № 10 (а.с.11).

Батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області від 08.01.2004, актовий запис про смерть № 01 (а.с.12).

Із довідки виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 27.01.2026 за №16-08/146 вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була постійною мешканкою будинку АДРЕСА_1 і на момент її смерті разом із нею проживали: чоловік ОСОБА_3 , 1926 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_1 , 1955 р. н.; внучка ОСОБА_9 ,1979 р. н.; внук ОСОБА_10 ,1980 р. н.; внук ОСОБА_11 ,1984 р. н.; внук ОСОБА_12 ,1986 р. н.; внук ОСОБА_13 ,1988 р. н., ніхто інший не проживав (а.с.15).

Із довідки виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 27.01.2026 за №16-08/147 вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був постійним мешканцем будинку АДРЕСА_1 і на момент його смерті разом із ним проживали: дочка ОСОБА_1 , 1955 р. н.; внучка ОСОБА_9 , 1979 р. н.; внук ОСОБА_12 , 1986 р. н.; правнучка ОСОБА_14 , 2001 р. н., ніхто інший не проживав (а.с.16).

Як видно з витягу зі Спадкового реєстру за № 84876997, виданого 15.04.2026 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарем С. І., то у Спадковому реєстрі наявна інформація щодо реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_3 від 15.04.2026 за номером у спадковому реєстрі 75479793(а.с.18).

З інформаційної довідки за №478536630 від 22.05.2026 видно, що відомості із державних реєстрів щодо права власності, інших речових прав, іпотеки та заборон обтяжень щодо будинку АДРЕСА_2 відсутні (а.с.19).

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 84876719, виданої 15.04.2026 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарем С. І. то у Спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи і видачі свідоцтва про право на спадщину щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є відсутня (а.с.20).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 85443986, виданої 29.05.2026 приватним нотаріусом Чіжмарем С. І., то у Спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи і видачі свідоцтва про право на спадщину щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є відсутня (а.с.21).

Як видно з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 85443988, виданою 29.05.2026 приватним нотаріусом Чіжмарь С. І., то у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту чи спадкового договору, складеного ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відсутньою (а.с.23-30).

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарь С. І. від 29.05.2026 за № 310/01-16 позивачці ОСОБА_1 відмовлено в учиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно будинок АДРЕСА_2 , оскільки у неї відсутні правоустановлюючі документи на цей будинок та встановлено, що реєстрація права власності на нього не проводилася (а.с.17).

Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» за № 138 від 20.04.2026 видно, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не зареєстровано (а.с.22).

Відповідно до технічного паспорту від 23.01.2026 на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 121,54 кв. м (а.с.31-36).

Відповідно до висновку про вартість житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складеного ПП «Алекс-Хуст», станом на дату оцінки 29.05.2026 вартість указаного об`єкту нерухомого майна становить 598 949 гривень (а.с.37).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як регламентують пункти 4, 5 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За положеннями ст. 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Керита Мар?яна Василівна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 97, смт. Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350910.

Суддя В. Ю. Готра