Рішення № 138764601, 05.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/21694/25

Провадження № 2/643/2696/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника позивача Алєксєєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом адвоката Войцеховського Антона Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

Адвокат Войцеховський А.В., який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (позивач), просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти в розмірі 15616,54 грн. та судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

22.10.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, було встановлено факт, що відповідач після ДТП за його участю відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку на стан сп`яніння. Цивільно правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена у позивача за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211656707. Щодо відшкодування позивачем шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 , то позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату. Враховуючи матеріали страхової справи, позивачем здійснено обчислення суми, належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-211656707 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 . За полісом страхування № EP-211656707 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 10300,00 грн. Позивач, на виконання полісу страхування № EP-211656707, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 10300,00 грн. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, позивач отримав право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23.04.2026, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Представник позивача у судовому засіданні, в якому суд перейшов до стадії ухвалення рішення, позовні вимоги та доводи, викладені у позові, підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2023, яка набрала законної сили 21.02.2023, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що відповідач 22.10.2022 о 08 год. 20 хв. в м. Харкові по пр. Тракторобудівників, буд. 122А, керував автомобілем «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук. В порушення вимог п. 2.5 ПДР України від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі КНП «ХОР ОНД» відмовився у присутності двох свідків.

Крім того, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.01.2023, яка набрала законної сили 31.01.2023, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що відповідач 22.10.2022 о 08 год. 20 хв. в м. Харкові по пр. Тракторобудівників, буд. 122А, керуючи автомобілем «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, в порушення п. 10.9 ПДР України, не впевнився у безпеці маневру та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Власником автомобіля «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

Полісом ЕР-211656707 обов`язкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між позивачем та відповідачем, страхувальником за яким є відповідач, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_1 , передбачений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160000,00 грн. Строк дії договору з 00-00 год. 22.10.2022 по 21.10.2023 включно.

Як вбачається із заяви на виплату страхового відшкодування від 26.06.2023, поданої ОСОБА_2 , акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість), ремонтної калькуляції, страхового акту № 39791/1 від 24.10.2023, власник автомобіля ОСОБА_2 звернувся до позивача з приводу виплати страхового відшкодування у зв`язку з вказаною вище ДТП.

Позивачем виплачене вказаній особі страхове відшкодування в розмірі 10300,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7105 від 24.10.2023.

Позивачем направлялась на адресу відповідача вимога № 39791/1 від 11.09.2024 про виплату грошових коштів.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, у останнього утворилась перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 15616,54 грн., яких: 10300,00 грн. розмір основного боргу; 1326,71 грн. інфляційні витрати за період з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року; 3620,96 грн. пеня за період з 19.09.2024 по 28.11.2025; 368,87 грн. 3 % річних за період з 19.09.2024 по 28.11.2025.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п.п. в) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012 зазначив, що «посилання судів на відсутність протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції та фототаблиці, які не були додані позивачем до позовної заяви, не заслуговують на увагу, так як вони не мають правового значення для вирішення справи, оскільки відповідачем під час розгляду справи не заявлено клопотання про витребування доказів».

В постанові від 21.02.2018 у справі № 486/707/16-ц Верховний Суд виснував, що «у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, яка покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цього факту не спростував. Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Правове значення для відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, за даних обставин, має беззаперечний факт виплати МТСБУ потерпілій особі страхового відшкодування, а тому недійсність звіту № 93/08/2014 щодо вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, не може бути покладено судом в основу ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Щодо позовних вимог

З досліджених доказів судом встановлено, що відповідач на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, визнаний винним у виникненні ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у позивача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211656707.

Позивач виплатив власнику автомобіля «KIA Carens», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 10300,00 грн.

Оскільки судовим рішення встановлено, що відповідач після ДТП відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп`яніння, у позивача на підставі п.п. в) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виникло право подати регресний позов до відповідача щодо стягнення з останнього суми виплаченого страхового відшкодування.

Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір страхового відшкодування, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в загальному розмірі 10300,00 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, на яку посилався представник позивача в обґрунтування позовних вимог про стягнення пені, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що письмова вимога № 39791/1 від 11.09.2024 про регресну виплату страхового відшкодування, адресована відповідачу, повернулась до поштового відділення неврученою адресату 17.09.2024. Ураховуючи наведене, позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України відрахував 7 днів від дати відправлення письмової вимоги (13.09.2024) та дійшов висновку, що прострочення виконання зобов`язання розпочалось 19.09.2024. Письмова вимога направлялась за адресою відповідача, вказаною у постановах суду.

На підтвердження вказаних доводів позивач надав трекінг поштового відправлення, згідно з яким вказане відправлення прийнято 13.09.2024, та список № 13.09.2024, згідно з яким відповідачу 13.09.2024 направлена кореспонденція за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вище адреса відповідача зазначена в укладеному ним Полісі ЕР-211656707 обов`язкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ця ж саме адреса вказана у постановах суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. З вказаних постанов вбачається, що відповідач браву участь у розгляді вищезазначених справ.

Таким чином, позивач направив вимогу про регресну сплату страхового відшкодування за актуальними даними щодо місця проживання відповідача.

Виходячи з вказаних вище положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, прострочення обов`язку відповідача щодо регресної сплати страхового відшкодування розпочалось з 8 дня з моменту пред`явлення позивачем вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої на підстав ч. 3 ст. 549 ЦК України, а також 3 % річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, які не спростовані відповідачем, інфляційні втрати складають 1326,71 грн.; 3 % річних - 368,87 грн., пеня 3620,96 грн.

За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та нарахувань, здійснених на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вказаному вище розмірі.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позивачем також пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн.

Як вбачається з договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Войціховським А.В., акту прийому-передачі наданих послуг до вказаного вище договору № 39791/1 від 28.11.2025, в межах даної справи позивач отримав від адвоката професійну правничу допомогу, розмір якої складає 7300,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі № 357/8277/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ураховуючи наведене, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду за власною ініціативою зменшила розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодування відповідачем, суд враховує таке.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні вказаного питання суд повинен врахувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд констатує, що складання позовної заяви не потребувало докладання значних зусиль ані з точки зору визначення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, ані з точки зору викладення обставин справи та визначення обсягу доказів, які додаються до позову. Виходячи з ціни позову, справа є малозначною.

Ураховуючи наведене та виходячи з принципів обґрунтованості і пропорційності витрат на правничу допомогу, а також засади справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства, суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем, до 3000,00 грн.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмір 2422,40 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 5422,40 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов адвоката Войцеховського Антона Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» грошові кошти в розмірі 15616,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» понесені останнім судові витрати в розмірі 5422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (код ЄДРПОУ 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відмова адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Д.А. Крівцов