Рішення № 138764273, 30.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4131/26

н/п 2/953/3004/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Колесник С.А.,

при секретарі судового засідання - Тютюновій В.О.,

за участю представника позивача - адвоката Шатова С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором та 3 % річних,

УСТАНОВИВ:

03.04.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шатов С. О., звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» (надалі - ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС»), в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором від 09 грудня 2021 року у розмірі 4 598 527,50 грн., три відсотки річних у розмірі 557 870,70 грн., а всього 5 156 398,20 грн., а також покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 09 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О.,зареєстрований в реєстрі за № 4938 (надалі попередній договір).

Позивач зазначає, що згідно п. 1.1 вказаного договору ОСОБА_1 та ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» зобов`язалися укласти основний договір договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 11-Б, проєктною площею 128,32 кв. м та земельної ділянки, на якій розташоване це майно (об`єкт проєктування «Нове будівництво багатофункціонального комплексу по АДРЕСА_1 », надалі Об`єкт), протягом десяти банківських днів з моменту отримання відповідачем свідоцтва про право власності на Об`єкт, але не пізніше ніж 15 березня 2022 року. Вартість Об`єкту за основним договором: 8 845 427,50 грн (вісім мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч чотириста двадцять сім гривень 50 копійок), що на дату підписання попереднього договору складає 325 000,00 (триста двадцять п`ять тисяч) доларів США (пункт 1.1.3 попереднього договору).

Позивач вказує, що згідно пункту 1.1.4 попереднього договору сторонами узгоджено порядок здійснення розрахунків у вигляді забезпечувальних платежів: до підписання попереднього договору ОСОБА_1 сплачує забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 50 копійок), що згідно курсу НБУ на дату підписання попереднього договору складає еквівалент 105 000,00 (ста п`яти тисяч) доларів США (п. п. 1.1.4.1); решта суми 5 987 674,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 00 копійок), що згідно курсу НБУ на 9 грудня 2021 року складало 220 000 (двісті двадцять тисяч) доларів США, сплачується ОСОБА_1 протягом семи днів з моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» документів, що підтверджують ввід в експлуатацію Об`єкта (п. п. 1.1.4.2).

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 2.6 попереднього договору відповідач прийняв на себе зобов`язання забезпечити введення Об`єкта в експлуатацію у плановий строк у IV кварталі 2021 року. Також ОСОБА_1 посилається на те, що умовами попереднього договору сторони передбачили послідовність виконання взаємних зобов`язань, відповідно до якої він мав сплатити забезпечувальний гарантійний внесок до підписання договору, після чого сторони уклали попередній договір. Надалі відповідач був зобов`язаний забезпечити введення Об`єкта в експлуатацію та отримати документи, що це підтверджують, у IV кварталі 2021 року, після чого позивач мав сплатити решту вартості Об`єкта протягом семи днів з дня отримання відповідного повідомлення. Після оформлення відповідачем права власності на Об`єкт сторони мали укласти основний договір купівлі-продажу не пізніше 15 березня 2022 року.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до підпункту 1.1.4.1 попереднього договору ним до його підписання було сплачено забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становило еквівалент 105 000,00 (сто п`ять тисяч) доларів США. На підтвердження факту сплати позивач надав гарантійний лист ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» від 09.12.2021 № 09/12-Л.

Стверджує, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за попереднім договором, оскільки до цього часу не забезпечив введення в експлуатацію нежитлового приміщення, яке є об`єктом договору. Невиконання відповідачем передбачених попереднім договором обов`язків щодо введення об`єкта нерухомості в експлуатацію та оформлення права власності унеможливило укладення сторонами основного договору купівлі-продажу у погоджений строк.

ОСОБА_1 вважає, що невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених попереднім договором, свідчить про істотне порушення його умов, унаслідок чого позивач не досяг результату, на який розраховував при його укладенні.

Зазначає, що сплачений ним забезпечувальний гарантійний внесок відповідачем не повернуто, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на підстави, викладені у позові.

Відповідач у судові засідання неодноразово не з`являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв, відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти заочного розгляду справи та наполягав на ухваленні рішення в загальному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що представник позивача заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно з пунктом 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом достовірно встановлено, що 09 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. за реєстровим № 4938, що підтверджується копією договору, наявною в матеріалах справи (а.с.10-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони зобов`язалися укласти основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 11-Б проектною площею 128,32 кв. м та земельної ділянки, на якій воно розташоване (об`єкт проектування «Нове будівництво багатофункціонального комплексу по вулиці Академіка Павлова, 317А у місті Харкові»), протягом десяти банківських днів з моменту отримання відповідачем свідоцтва про право власності на Об`єкт, але не пізніше 15 березня 2022 року.

На момент укладення договору Об`єкт перебував на стадії будівництва (підпункт 1.1.1 договору). Згідно з підпунктом 1.1.2 договору будівництво здійснювалося на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:016:0202, яка належала відповідачу на праві приватної власності.

Пунктом 1.1.3 договору сторони погодили вартість Об`єкта за основним договором у розмірі 8 845 427,50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору становило еквівалент 325 000,00 доларів США.

Пунктом 1.1.4 попереднього договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків за договором шляхом внесення забезпечувальних платежів. Зокрема, відповідно до підпункту 1.1.4.1 позивач зобов`язувався до підписання попереднього договору сплатити забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору становило еквівалент 105 000,00 доларів США. Згідно з підпунктом 1.1.4.2 решта вартості Об`єкта у сумі 5 987 674,00 грн, що відповідало еквіваленту 220 000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 9 грудня 2021 року, підлягала сплаті позивачем протягом семи днів з моменту отримання відповідачем документів, що підтверджують введення Об`єкта в експлуатацію.

Розділом 2 попереднього договору визначено права та обов`язки сторін. Зокрема, пунктом 2.6 договору передбачено обов`язок ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» забезпечити планове введення Об`єкта в експлуатацію у IV кварталі 2021 року.

З аналізу умов попереднього договору вбачається, що сторони погодили послідовність виконання взаємних зобов`язань, відповідно до якої позивач мав до підписання договору сплатити забезпечувальний гарантійний внесок, після чого сторони укладали попередній договір. Надалі відповідач мав забезпечити введення Об`єкта в експлуатацію та отримати документи, що це підтверджують, після чого позивач був зобов`язаний сплатити решту вартості Об`єкта протягом семи днів з дня отримання відповідного повідомлення. Після оформлення відповідачем права власності на Об`єкт сторони мали укласти основний договір купівлі-продажу не пізніше 15 березня 2022 року.

Як установлено судом, на виконання підпункту 1.1.4.1 попереднього договору позивач до його підписання сплатив забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору становило еквівалент 105 000,00 доларів США.

Зазначена обставина підтверджується гарантійним листом ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» від 9 грудня 2021 року № 09/12-Л (а.с.15).

На момент укладення попереднього договору Об`єкт перебував на стадії будівництва (підпункт 1.1.1 договору), водночас відповідач відповідно до пункту 2.6 договору прийняв на себе зобов`язання забезпечити його введення в експлуатацію у IV кварталі 2021 року. Проте на час розгляду справи, а саме станом на 30 липня 2026 року, прострочення від запланованої дати прийняття будівлі до експлуатації (IV квартал 2021 року) становить більше чотирьох з половиною років.

Відповідно до пункту 5.1 попереднього договору він набував чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діяв до моменту укладення сторонами основного договору або виконання сторонами зобов`язань, передбачених договором.

Дослідженими судом доказами встановлено, що відповідач не виконав передбачених договором зобов`язань щодо введення Об`єкта в експлуатацію та оформлення права власності на нього. Матеріали справи не містять доказів введення Об`єкта в експлуатацію, отримання відповідачем свідоцтва про право власності, а також укладення сторонами основного договору купівлі-продажу у строк, визначений попереднім договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем передбачених договором зобов`язань унеможливило виконання наступних етапів погодженого сторонами механізму реалізації попереднього договору, зокрема сплату позивачем решти вартості Об`єкта та укладення основного договору купівлі-продажу.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав покладені на нього попереднім договором зобов`язання щодо сплати забезпечувального гарантійного внеску у розмірі 2 857 753,50 грн, тоді як відповідач не виконав передбачених договором зобов`язань, зокрема щодо введення Об`єкта в експлуатацію, оформлення права власності на нього та укладення основного договору купівлі-продажу, а отримані від позивача кошти не повернув.

За таких обставин суд переходить до оцінки правової природи сплаченого позивачем забезпечувального гарантійного внеску та правових наслідків невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Частиною 1 статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Суд виходить із того, що сплачений позивачем забезпечувальний гарантійний внесок за своїм змістом є авансовим платежем, оскільки виконує функцію попередньої оплати майна, а не забезпечення виконання зобов`язання. Аванс, на відміну від завдатку, не має забезпечувальної функції, а тому у випадку, якщо основний договір не укладено, він підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, який суд враховує при вирішенні цього спору. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного СудуУкраїни від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч. 3 ст. 635 ЦК України визначено, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З огляду на неукладення сторонами основного договору у визначений попереднім договором строк та встановлену судом правову природу сплаченого платежу як авансу, суд доходить висновку, що з 16 березня 2022 року у відповідача настав строк виконання грошового зобов`язання щодо повернення позивачу сплачених коштів відповідно до частини першої статті 530 ЦК України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.

Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом із тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають можливість визначення сторонами у грошовому зобов`язанні його еквівалента в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки пунктом 1.1.4.1 попереднього договору розмір забезпечувального гарантійного внеску визначено у гривні з установленням його еквівалента в іноземній валюті - 105 000,00 доларів США, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування частини другої статті 533 ЦК України при визначенні розміру коштів, що підлягають стягненню.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив відповідачу забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення попереднього договору відповідало еквіваленту 105 000,00 доларів США. Оскільки грошове зобов`язання відповідача щодо повернення зазначених коштів не припинено та залишається невиконаним, а офіційний курс гривні до долара США змінився, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Станом на 31 березня 2026 року (дату складення позовної заяви) сума, еквівалентна 105 000,00 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України (43,7955 грн за 1 долар США), становила 4 598 527,50 грн (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 50 копійок).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. У разі прострочення виконання такого зобов`язання він на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що положення статті 625 ЦК України встановлюють загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, а тому вони підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.

Водночас індексації у зв`язку зі знеціненням підлягає лише національна валюта України - гривня. Тому приписи частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат застосовуються лише до грошових зобов`язань, визначених у гривнях. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 та від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц, від 27 травня 2021 року у справі № 369/12376/17.

З огляду на встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, за період з 16 березня 2022 року по 31 березня 2026 року (період прострочення становить 1477 днів).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, який в загальній сумі складає 557 870,70 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 70 копійок): 109 986,70 грн (2022 рік) + 137 955,83 грн (2023 рік) + 137 955,83 грн (2024 рік) + 137 955,83 грн (2025 рік) + 34 016,51 грн (2026 рік).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 76, 81 та 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Надані докази є належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності - достатніми для вирішення спору по суті. Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 16 640,00 грн. виходячи з ціни позову 5 156 398,20 грн., який стягується з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 509, 524-526, 530, 533, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 635 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором та 3 % річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» (адреса: 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 38, код ЄДРПОУ -41237030) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) суму забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором від 9 грудня 2021 року у розмірі 4 598 527,50 грн (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 50 копійок), три відсотки річних у розмірі 557 870,70 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 70 копійок), а всього 5 156 398,20 грн (п`ять мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто вісім гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС», адреса: 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 38, код ЄДРПОУ 41237030.

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Суддя С.А.Колесник