Рішення № 138764212, 05.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/2203/26

2/621/2029/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ",

представник позивача - Кукса К. О.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в:

22.06.2026 від ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" через систему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 183705 від 16.05.2025 у розмірі 16 110 грн 99 коп., з яких: 11 180 грн 22 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 330 грн 77 коп. - заборгованість по відсотках; 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями; судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.05.2025 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 183705 на суму 20 732 грн 00 коп.

Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України "Про електронну комерцію", який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 7956168f, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

На виконання умов Кредитного договору, 16.05.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5312-31XX-XXXX-2104 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

10.10.2025 первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

На цей день заборгованість за договором відповідачем не погашається.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 18 510 грн 99 коп., яка складається з: 11 180 грн 22 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 4 330 грн 77 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 600 грн 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 400 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Крім того, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 16 110 грн 99 коп.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено підготовче засідання на 05.08.2026, а також витребувано від АТ "Креді Агріколь Банк" інформацію щодо банківської картки ОСОБА_1 щодо зарахування останній грошових коштів, а також належність їй номеру мобільного телефону.

20.07.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування позову зазначила, що позовна заява містить неповний виклад фактичних обставин справи, не відображає подальших взаємовідносин сторін після укладення договору факторингу та не містить інформації про дії первісного кредитора, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Позивач фактично пропонує суду оцінити лише частину правовідносин, замовчуючи події, що відбулися після виникнення простроченої заборгованості, хоча саме вони є ключовими для встановлення реального обсягу прав та обов`язків сторін. Таким чином, позовна заява не відображає всіх спірних правовідносин. Вважала, що наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки без їх дослідження неможливо встановити реальний зміст взаємовідносин сторін після виникнення прострочення.

Крім того, позивач не довів належним чином момент набуття права вимоги. Позивач обґрунтовує свої вимоги договором факторингу від 10.10.2025, однак разом із тим до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026, відповідно до якого клієнт передає, а фактор приймає Реєстр прав вимоги. Однак, сам по собі факт укладення договору факторингу не дає відповіді на питання, коли саме право вимоги щодо конкретного кредитного договору перейшло до позивача.

Також, однією з ключових обставин, яку позивач не повідомив суду, є те, що після виникнення простроченої заборгованості первісний кредитор ТОВ "ФК "Кредіплюс" запропонував відповідачу врегулювати заборгованість шляхом участі в акційній програмі. На підтвердження досягнутих домовленостей відповідачу був направлений гарантійний лист, у якому визначено конкретний розмір платежу 7 146 грн 55 коп. після виконання якого кредитор гарантував врегулювання питання заборгованості відповідно до зазначених у листі умов. Вказаний гарантійний лист є письмовим доказом того, що кредитор запропонував відповідачу інший порядок виконання зобов`язання, ніж той, що випливав із первісного кредитного договору. Таким чином, після видачі гарантійного листа між сторонами фактично виникли нові домовленості щодо порядку врегулювання заборгованості. Позивач про існування такого документа суд не повідомив.

Відповідач виконав основну умову гарантійного листа, а саме 29.11.2025 здійснила оплату саме тієї суми, яка була визначена кредитором у гарантійному листі. Факт здійснення платежу підтверджується належними письмовими доказами. Відповідач не прострочив строк оплати та виконав вимогу гарантійного листа у спосіб, запропонований кредитором. Одразу після здійснення платежу відповідач повідомив представника кредитора про оплату, направив квитанцію, повідомив про проведений платіж.

Також, відповідач вказала, що позивач не довів розмір заявленої до стягнення заборгованості. Відповідно до статей 12, 13, 7681 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Поданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не є беззаперечним доказом існування саме такого розміру боргу. Суд не може виходити виключно з внутрішнього розрахунку фінансової компанії без перевірки: підстав нарахування кожного платежу; періоду нарахування процентів; відповідності розрахунку умовам кредитного договору; врахування всіх платежів відповідача; врахування платежу від 29.11.2025; врахування домовленостей сторін щодо врегулювання заборгованості.

Одночасно, разом із відзивом на позовну заяву заявила клопотання про витребування доказів. З метою всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи просила витребувати у позивача: повний реєстр прав вимоги, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги саме за кредитним договором відповідача; документи, які підтверджують дату включення кредитного договору відповідача до реєстру прав вимоги; документи щодо акційної програми, відповідно до якої відповідачу було направлено гарантійний лист; документи, що підтверджують повноваження менеджера, який вів переговори з відповідачем; документи щодо обліку платежу відповідача від 29.11.202; інформацію про причини, з яких після отримання платежу кредитор не завершив процедуру оформлення повідомлення про прощення боргу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказала, що не погоджується з їх розміром. Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України такі витрати повинні бути реальними, необхідними та співмірними складності справи. Дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Позовна заява має шаблонний характер та використовується позивачем у значній кількості аналогічних справ. Справа не потребувала: проведення складних правових досліджень; підготовки великої кількості процесуальних документів; участі у численних судових засіданнях; значних часових витрат представника позивача. Тому, заявлений розмір витрат є явно завищеним, неспівмірним ціні позову та не відповідає критеріям розумності. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення, просила зменшити їх до мінімального розумного розміру.

20.07.2026 представник позивача Кукса К. О. надіслала відповідь на відзив. На обґрунтування відповіді на відзив вказала, що відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якій стверджує, що заборгованість за кредитним договором № 183705 від 16.05.2025 нею погашена. На підтвердження відповідач надала квитанцію операції від 29.11.2025 на суму 7 146 грн 55 коп., а також знімки екрана з мобільного застосунку первісного кредитора (ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", бренд FINX) із пропозицією щодо списання частини боргу. Зазначені докази не підтверджують погашення заборгованості у заявленому розмірі з огляду на таке: Платіж відповідача вже врахований у розрахунок заборгованості і не свідчить про повне погашення. Заявлена до стягнення сума 16 110 грн 99 коп. є саме залишком заборгованості, що утворився після зарахування платежу відповідача. Отже, сплачена відповідачем сума не є додатковими чи понад сплаченими - вона повністю врахована первісним кредитором, а заявлена до стягнення сума є непогашеним залишком. Доказів сплати, яка перевищувала б уже зараховану суму та покривала цей залишок, відповідач не надав.

Надані відповідачем докази підтверджують лише факт здійснення одного платежу, який вже повністю врахований у розрахунку заборгованості, та факт існування акційної пропозиції первісного кредитора, що не була реалізована через невиконання відповідачем обов`язкової умови про підписання документів у відділенні. Доказів повного погашення заборгованості, тобто сплати суми, що перевищувала б зараховані платежі та покривала залишок, - відповідач не надав. Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення обставини погашення боргу покладається на відповідача, який цього обов`язку не виконав.

Щодо витрат на правничу допомогу вказала, що згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 20.01.2026 укладено Договір про надання правничої допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" та Адвокатським бюро "Тимошенко та партнери". Порядок оплати послуг Адвокатського бюро зазначено в розділі 3 Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час - ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, сума правничої допомоги у розмірі 7 000 грн 00 коп. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро "Тимошенко та партнери". Вважала, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи є повністю обґрунтованими.

21.07.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

24.07.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала заперечення на відповідь на відзив. Вказала, що просить відмовити ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак, у разі задоволення позову - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, як явно неспівмірний складності справи.

27.07.2026 представник позивача Кукса К. О. надіслала додаткові пояснення у справі, в яких просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у повному розмірі, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

05.08.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Кукса К. О. у позовній заяві просила проводити судовий розгляд за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 20.07.2026 просила проводити розгляд справи за її відсутності, з урахування доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025, графіку платежів за кредитним договором, договору про споживчий кредит (публічна частина), заяви на видачу кредиту № 100835093 від 16.05.2025, паспорта споживчого кредиту (додаток до договору про споживчий кредит № 183705 від 16.05.2025), правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "ФК "КредіПлюс" підтверджується, що 16.05.2025 між ТОВ "ФК "КредіПлюс" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025, за умовами якого останній надано 20 732 грн 00 коп. на строк 126 днів. Спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом на рахунки позичальника, здійснення платежів на користь кредитодавця. Процентна ставка, відсотків річних: 350,00 %. Тип процентної ставки - фіксована. Комісія за надання кредиту складає 3 731 грн 76 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 40 727 грн 07 коп. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних: 9 650,68 % річних. (а. с. 9-22).

Інформацією АТ "Креді Агріколь Банк" від 15.07.2026 № 12829/2/61409-БТ підтверджується, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано за період з 16.05.2025 по 21.05.2025 на банківську картку № НОМЕР_1 - 17 000 грн 24 коп. (а. с. 83).

10.10.2025 між ТОВ "ФК "КредіПлюс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "Юніт Капітал" (а. с. 28, 29).

Відповідач ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025 у розмірі 18 510 грн 99 коп., яка складається з: 11 180 грн 22 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 4 330 грн 77 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 600 грн 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 400 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а. с. 35-37).

Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 16 110 грн 99 коп.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням: 16.05.2025 між ТОВ "ФК "КредіПлюс" та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705, та подальшим укладеним договором факторингу та відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги у цій справі, і наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

За умовами договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025 та паспорту споживчого кредиту сторони встановили строк кредитування 126 днів (з 16.05.2025 по 19.09.2025). Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними договору про споживчий кредит, який не спростовано відповідачем.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач була ознайомлена з умовами договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025, який підписала на умовах їй відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів за користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач була ознайомлена з вказаними умовами кредитування під підпис.

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем не надано.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в межах заявлених вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 183705 від 16.05.2025 в розмірі 16 110 грн 99 коп., яка складається з: 11 180 грн 22 коп. - тіло кредиту; 4 330 грн 77 коп. - проценти за користування кредитом; 600 грн 00 коп. - заборгованість по комісії.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткової угоди № 25771533424 від 20.04.2026, акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 (а. с. 38-41).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала щодо заявленої суми судових витрат, визначеної представником позивача суми правової допомоги - 7 000 грн 00 коп., просила зменшити їх до мінімального розумного розміру.

Суд частково погодився із запереченнями відповідача та, враховуючи конкретні обставини спору, сталість судової практики щодо категорії справ, до якої відноситься цей спір, суму тіла кредиту та нарахованих відсотків, дійшов висновку, що вказана сума є завищеною щодо іншої сторони спору та підлягає зменшенню на 2 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, суд вбачає правові підстави для визначення вартості витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, в розмірі 5 000 грн 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Також, згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" 16 110 (шістнадцять тисяч сто десять) грн 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: вул. Рогнідинська, б. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 05.08.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко