Рішення № 138762532, 05.08.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/435/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань. пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн і рівних частках згідно з абзацом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено про незгоду із розміром грошової допомоги, призначеної відповідачем позивачу дружині загиблого військовослужбовця, його дочкам та матері. Так, на думку позивача, відповідачем протиправно оскаржуваним рішенням призначено грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023) у сумі 2013000,00 грн у рівних частках кожній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, водночас така грошова допомога мала бути призначена у розмірі 15000000,00 грн згідно приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. При цьому зазначено, що чоловік позивача - ОСОБА_5 проходив військову службу по мобілізації, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ДТП поблизу міста Часів Яр Донецької області при здійсненні заходів забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; смерть настала під час виконання обов`язків військової служби.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача докази; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про правомірність призначення позивачу та членам сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, адже документи, які надійшли до Міністерства оборони України, були сформовані саме відповідно до вимог указаної постанови Уряду, а позивач не подавала до Комісії на розгляд документів для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Також указано про відсутність у цьому випадку підстав для призначення позивачу та членам сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, оскільки відсутні докази отримання загиблим військовослужбовцем бойового поранення, яке стало безпосередньою причиною смерті, докази встановлення відповідного причинного зв`язку. Зазначено, що формулювання у висновку ВЛК про зв`язок смерті із захистом Батьківщини є підставою для застосування загальних норм статей 16, 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, однак не трансформує підставу смерті у «смерть внаслідок бойового поранення» у розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Крім цього, у додаткових письмових поясненнях відповідач при вирішенні цього спору просив врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 з аналогічних відносин.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З наявних матеріалів справи вбачається та визнається учасниками справи те, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є його матір`ю, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який 01 березня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації, яку проходив у складі військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_2 встановлено, що телефоніст-лінійний наглядач відділення зв`язку взводу управління 1 протитанкової артилерійської батареї 89 протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дорожньо-транспортної пригоди в місті Часів Яр Донецької області під час виконання обов`язків військової служби.

Так, зі змісту указаного акту вбачається, що 03 лютого 2023 року солдат ОСОБА_5 перебував в місті Часів Яр Донецької області та виконував завдання по переміщенню техніки та особового складу 1 протитанкової артилерійської батареї 89 протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 до станції завантаження на ешелон в АДРЕСА_1 на підставі бойового наказу командира 89 протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 №5 від 31 січня 2023 року. Під час формування колони для маршу до станції завантаження трапились дорожньо-транспортна пригода внаслідок ожеледиці МТ-ЛБ зійшла з дороги та зіткнулась з залізобетонним стовпом лінії електропередач, який після цього впав на корпус МТ-ЛБ, на якому перебував старший машини солдат ОСОБА_5 , який отримав травми несумісні з життям, внаслідок цього він загинув.

Згідно Свідоцтва про смерть від 13 лютого 2023 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У виданому 03 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 Сповіщенні сім`ї указано, що ОСОБА_5 , 1984 р.н., зарахований в списки в/ч НОМЕР_1 01 березня 2022 року, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ДТП поблизу міста Часів Яр Донецької області при здійсненні заходів забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Смерть настала під час виконання обов`язків військової служби.

У Лікарському свідоцтві про смерть №216 від 08 лютого 2023 року, виданому Кам`янським районним відділенням комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», зазначено, що ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 «під час бойових дій, при ДТП».

У Довідці Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08 лютого 2023 року причиною смерті ОСОБА_5 03 лютого 2023 року вказано «ушкодження внаслідок військових дій, неуточнене».

Згідно змісту Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №1985 від 23 вересня 2023 року) травма, яка призвела до смерті ОСОБА_5 та причина смерті «Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби».

Згідно змісту Витягу з протоколу засідання штатної 16 регіональної військово-лікарської комісії №2550 від 24 липня 2024 року травма солдата ОСОБА_5 , яка призвела до смерті та причина смерті «Так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Крім цього, відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_2 від 07 червня 2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, видану ОСОБА_6 , ОСОБА_5 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Баштанському та Миколаївському районах Миколаївської області, в Часовоярській (районі н.п. Часів Яр) та Костянтинівській (в районі н.п. Костянтинівка) територіальній громаді Донецької області.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 .

Листом від 15 листопада 2024 року №1068/соц ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України із висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям солдата ОСОБА_5 .

Пунктом 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975призначено: ОСОБА_2 матері, ОСОБА_1 дружині та двом дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про смерть від 13 лютого 2023 року серії НОМЕР_3 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 2013000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн 00 коп. у рівних частках кожній.

За таких обставин, не погоджуючись із розміром призначеної грошової допомоги, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року дату смерті військовослужбовця-чоловіка позивача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року дату смерті військовослужбовця- чоловіка позивача) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпунктів 1 - 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, зі змісту підпунктів 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII убачається, що вказана норма розмежовує три категорії осіб, члени сім`ї яких, у разі смерті (загибелі) таких осіб, набувають право на виплату одноразової грошової допомоги. Залежно від приналежності цих осіб до тієї чи іншої категорії варіюються підстави та умови виникнення у їх членів сім`ї права на одержання одноразової грошової допомоги.

Зокрема, за підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII члени сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця набувають право на одержання одноразової грошової допомоги за наявності однієї з таких підстав: 1) загибель (смерть) під час виконання обов`язків військової служби; 2) смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби; 3)смерть після звільнення зі служби (протягом 1 року), якщо вона настала внаслідок: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. При цьому умовами набуття такого права є одночасне встановлення: 1) факту перебування на військовій службі (або не більше 1 року після звільнення); 2) підтвердженого причинно-наслідкового зв`язку смерті з виконанням обов`язків військової служби.

Підпункти 1, 2 та 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII розмежовують дві різні умови настання смерті (загибелі) військовослужбовця в контексті особливостей її зв`язку з військовою службою: 1) смерть (загибель) безпосередньо пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1); 2) смерть пов`язана з проходженням військової служби (підпункт 2).

Як свідчать положення пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII ключовою умовою для виникнення права у членів сім`ї померлого військовослужбовця (військовозобов`язаного або резервіста) на одноразову грошову допомогу є наявність причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з виконанням обов`язків військової служби (або проходженням військової служби).

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено розмір одноразової грошової допомоги.

Згідно підпункту а пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Аналогічні приписи щодо розміру грошової допомоги містяться і в пункті 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Порядок №975 у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року дату смерті військовослужбовця- чоловіка позивача). Зокрема, указано, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Водночас суд звертає увагу на те, що згідно пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2011-XII делеговано Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців саме на період дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання зазначених Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року дату смерті військовослужбовця- чоловіка позивача).

Згідно абз. 1 пункту 1 Постанови №168 установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абз.1 пункту 2 Постанови №168 установити, установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно абз. 2 пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У абз.6 пункту 2 Постанови №168 вказано, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Таким чином, Кабінет Міністрів України на виконання пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначив саме розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців на період дії воєнного стану, яка не може бути меншою, ніж 15000000 гривень.

Зазначені норми містять загальний перелік військовослужбовців, сім`ї яких мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень, у разі їх загибелі (смерті).

Буквальне ж тлумачення пунктів 1 і 2 Постанови №168 (у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року дату смерті військовослужбовця -чоловіка позивача) дозволяє зробити висновок, що вказаний розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану отримують сім`ї всіх військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання ними обов`язків військової служби.

Вирішуючи цей спір, суд додатково звертає увагу і на те, що після прийняття Постанови №168 пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII було декілька разів змінено. Так, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (11 вересня 2025 року) пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII викладено у такій редакції:

«Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті».

Аналогічні за змістом зміни були внесені і до пункту 2 Постанови №168.

Зокрема, згідно абз.1 пункту 2 Постанови №168 (у редакції на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Відповідно до абз. 2 пункту 2 Постанови №168 (у редакції на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Указане свідчить про зрівняння для цілей виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн військовослужбовців, які загинули або померли під час виконання ним обов`язків військової служби.

Враховуючи наведене та з огляду на встановлені обставини цієї справи, на переконання суду у даному випаду підлягає застосуванню Постанова №168 (а не Порядок №975 як помилково вказує відповідач), яка прийнята саме на виконання пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII і є тим нормативно-правовим актом, що встановлює розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану і така виплата не може бути менша 15000000 грн.

До цього варто зауважити, що відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, вирішуючи цей спір, суд враховує і висновки щодо застосування наведених норм права, викладені Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив:

« 59. Особливе значення для цієї категорії спорів має те, що нормативне регулювання після виникнення спірних правовідносин зазнавало змін. У зв`язку з цим судам необхідно визначати редакцію нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

60. Тому при вирішенні спорів цієї категорії суди повинні розмежовувати три правові ситуації:

- перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 Постанови № 168 у відповідній редакції;

- друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168;

- третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом №2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови №168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).».

У пункті 62 постанови від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 Верховний Суд сформував такі правові висновки:

« 1.Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2.Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3.Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4.Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5.За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.».

Ураховуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд, зважаючи приписи Закону №2011-XII та Постанови №168 у редакції, чинній на 03 лютого 2023 року - дату смерті військовослужбовця, приходить до такого висновку: оскільки відповідно до встановлених обставин цієї справи чоловік позивача військовослужбовець ОСОБА_5 , який був призваний на військову службу по мобілізації та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи, зокрема, в Часовоярській (районі н.п. Часів Яр) територіальній громаді Донецької області, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час бойових дій при дорожньо-транспортній пригоді в місті Часів Яр Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, при цьому штатними ВЛК визначено, що «Травма, яка призвела до смерті та причина смерті «Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби»» (20 регіональна ВЛК, протокол №1985 від 23 вересня 2023 року) та «Травма, яка призвела до смерті та причина смерті «Так, пов`язані із захистом Батьківщини»» (16 регіональна ВЛК протокол 2550 від 24 липня 2024 року), то члени сім`ї такого загиблого військовослужбовця мають право на виплату їм грошової допомоги саме згідно пункту 2 Постанови №168 у розмірі 15000000 грн, а не у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 2013000 грн 00 коп. у рівних частках кожній, як протиправно указано відповідачем в оскаржуваному рішенні, при винесенні якого помилково застосовано норми Порядку №975.

Перевіряючи дії (рішення) суб`єкта владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) відповідач: діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія (рішення).

Отже, протиправним та таким, що підлягає скасуванню є оскаржуваний позивачем пункт 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 дружині, а також ОСОБА_2 матері та двом дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн у рівних частках згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням виплат, проведених на підставі пункту 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про законність призначення позивачу та іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, згідно підпункту а пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975, то такі є безпідставними, адже спростовуються наведеними висновками суду про необхідність застосування у цих спірних відносинах саме пункту 2 Постанови №168.

Стосовно доводів відповідача, наданих в обґрунтування правомірності своїх дій, про те, що документи, які надійшли до Міністерства оборони України, були сформовані саме відповідно до вимог Постанови Уряду №975 і, при цьому, позивач не подавала до Комісії на розгляд документів для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Уряду №168, то такі суд оцінює критично та відхиляє, адже саме по собі направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям солдата ОСОБА_5 у відповідності до Постанови №975 не є правовою підставою як для не вирішення питання про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, так і для позбавлення права позивача та інших членів сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн у рівних частках.

До цього варто зазначити, що зі змісту наявних у матеріалах справи заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адресованих начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається прохання про виплату їм одноразової грошової допомоги без посилання саме на постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Також у відзиві вказано про відсутність у цьому випадку підстав для призначення позивачу та членам сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, оскільки відсутні докази отримання загиблим військовослужбовцем бойового поранення, яке стало безпосередньою причиною смерті, та докази встановлення відповідного причинного зв`язку.

Утім, такі доводи відповідача суд відхиляє, адже як вбачається з наявних у справі матеріалів (згідно змісту Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 ; Сповіщення сім`ї від 03 лютого 2023 року; Лікарського свідоцтва про смерть №216 від 08 лютого 2023 року; Довідки про причину смерті від 08 лютого 2023 року; Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №1985 від 23 вересня 2023 року); Витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_4 регіональної військово-лікарської комісії №2550 від 24 липня 2024 року) військовослужбовець ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії в Україні воєнного стану, під час бойових дій при дорожньо-транспортній пригоді в місті Часів Яр Донецької області й саме під час виконання обов`язків військової служби (виконував завдання по переміщенню техніки та особового складу 1 протитанкової артилерійської батареї 89 протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 до станції завантаження на ешелон в АДРЕСА_1 на підставі бойового наказу командира 89 протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 №5 від 31 січня 2023 року), травма, яка призвела до смерті та причина смерті «Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби», «Так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Оцінюючи позицію відповідача у цій справі, суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

З огляду на приписи Закону №2011-XII та Постанови №168, суд вважає, що сім`ї військовослужбовців, які загинули, і які померли в рівних умовах - під час виконання військових обов`язків, захищаючи Батьківщину у воєнний час, повинні мати однаковий соціальний захист, включаючи розмір одноразової грошової допомоги за втрату чоловіка, батька чи дитини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість позиція відповідача є помилковою та спростовується наведеними судом висновками.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 дружині, а також ОСОБА_2 матері та двом дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн у рівних частках згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та здійснити їм виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням виплат, проведених на підставі пункту 22 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 вересня 2025 року №472/975.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05.08.2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), відповідач - Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Суддя О.П. Лелюк