Рішення № 138761775, 04.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1067/26

Номер провадження2/173/1335/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське БТІ», про визнання права забудовника на самочинно збудований гараж в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право забудовника в порядку спадкування за законом на самочинно збудований гараж літера «Г1» площею 23,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить зазначений гараж. За життя чоловіку у 1984 році було надано земельну ділянку для будівництва гаража, яке закінчено у 1985 році. Проте право власності на об`єкт не було зареєстроване у встановленому законом порядку. 01 жовтня 2025 року приватний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на гараж. Оскільки позивач є спадкоємицею, яка прийняла спадщину, а інші спадкоємці (відповідачі) не претендують на це майно, вона змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вирішення спору залишив на розсуд суду.

Оскільки належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідачі не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали та сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2019 р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбувід 02.08.1980р. серії НОМЕР_2 .

Згідно з наданими суду доказами, рішенням Верхньодніпровської міської ради від 04 вересня 1984 року ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку під гараж.

Листом від 28.072025р №185 Архівного управління Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надано вархівний витяг в якому зазначено що Рішенням 267 від 04.09.1984р. було виділено земельну ділянку для будівництва коперативних гаражів громадянам м. Верхньодніпровськ було прийнято рішення про виділ земельної ділянки під будівництво гаража АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_4 і зобов`язано його оформити всю технічну документацію по будівництву гаража у відділі архітектурижє

Дозвілом №246 на проведення робіт виданим на підставі Рішення №267 від 04 вересня 1984р.

Будівництво завершено у 1985 році.

Листом №437/ДБН від 09.10.2025р. щодо відповідності збудованого гаражу розташованого за адресою АДРЕСА_1 , містобудівній документації та будівельним нормам вимогам державних будівельних норм .Відповідно до Генерального плану м. Верхньодніпровськ, визначеного актуальним рішенням Верхньодніпровської міської ради від 28.08.2012р. №38618/УІ, гараж, знаходиться на території зблокованої гаражної забудови, що не суперечить вимогам 10 ДБН Б .2.-12:2019 «Планування та забудова територій та вимогам чинної містобудівної документації».

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» від 30.07.2025 року, спірним об`єктом є гараж літера «Г1» площею 23,2 кв.м.

Згідно листа «Камянського районного бюро технічної інвентарізацї Дніпропетровької обласної ради «2/736 від 24 .09.2025р. право власності на об`єкт літера «Г1» площею 23,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .не оформлялось.

За інформаційною довідкою відділу містобудування та архітектури від 09.10.2025 р., розташування гаража відповідає генеральному плану міста.

Листом/постановою нотаріуса від 01.10.2025 року у відкритій спадковій справі № 236/2019 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність державної реєстрації права власності за померлим спадкодавцем.

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (в т.ч. п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008), якщо спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, до спадкоємців переходить право забудовника право на отримання документів та належне оформлення об`єкта.

Визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб (ст. 206 ЦПК України).

Таким чином, оскільки гараж зведений на законно виділеній ділянці, але не був зареєстрований за життя спадкодавця, позивач як єдиний спадкоємець, що претендує на майно, має право на визнання за нею права забудовника.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК).

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 331 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що позивач здійснив побудову гаражу без отримання проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведене самочинне будівництво на земельній ділянці, яка має призначення: для будівництва індивідуальних гаражів.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас частиною 3 статті 376ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 13квітня 2011р.№ 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст.375ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст.376ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Самочинно збудований позивачем гараж відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам.

Згідно з довідкою від 10.10.2024 На підставі вищевикладеного суд, відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, та визнати за позивачем право власності на самочинно збудований гараж.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331, 20 грн., необхідно покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а звернення позивача до суду обґрунтовано недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 15, 16, 316, 328, 1216, 1218, 1261 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 89,141, 206, 259, 263-265.273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) право забудовника в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на самочинно збудований гараж літера «Г1» загальною площею 23,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн. залишити за позивачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя А.В.Островерхова