Рішення № 138761419, 05.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4932/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОБУТ ПОСТАЧ" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №25UA400040029407U0 щодо ряду товарів, митна вартість яких визначалась за ціною договору (контракту). За результатами перевірки митним органом було прийняте спірне рішення №UA400000/2025/000301/2 від 26.11.2025 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів №UA400040/2025/000791 від 26.11.2025. Підставою прийняття спірного рішення є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості окремих товарів. Позивач вважає, що митному органу були надані усі необхідні документи, що дозволяли визначити та перевірити усі числові значення складових митної вартості, зважаючи на що прийняті відповідачем акти вважає необґрунтованими.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та іншим законодавством України. Вказує, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію. Зважаючи на це, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які б усували виявлені розбіжності і сумніви, однак цього зроблено не було.

Також відповідачем подано клопотання, у якому просить розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Щодо цього клопотання суд зазначає таке.

Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.

Представник Хмельницької митниці подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

30 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 (далі Контракт).

На виконання умов укладеного Контракту №30/04/25-1 від 30.04.2025 NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ТОВ "ПОБУТ ПОСТАЧ» (покупець) інвойс №2567 від 26.09.2025 р. на загальну суму 36 047,02 доларів США.

У відповідності до п. 1.1. Контракту «Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець прийняти у власність та оплатити Товар на умовах згідно «Підтвердження товару» (SALESCONFORMATION)».

Ціна за Товар поставлена в іноземній валюті Долар США «US dollar» і розуміється на умовах поставки, що зазначається в Інвойсах на кожну партію Товару (п. 2.1. Контракту).

Оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем згідно умов визначених в інвойсі (п. 4.1. Контракту)

На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2567 від 26.09.2025 р., загальна сума інвойсу складає 36 047,02 доларів США.

Відповідно до умов інвойсу №2567 від 26.09.2025 р. оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 CIF Gdansk (Польща).

Доставка товару здійснювалась за рахунок Покупця, відповідно до погоджених умов поставки. До здійснення транспортного обслуговування було залучено двох суб`єктів господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг», який здійснював транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону на підставі договору №05/05 від 05.05.2025 р. а також Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄЦЛ Логістика», який здійснював міжнародне автоперевезення на підставі договору №ПП21/25-1 від 21.11.2025 р.

26.11.2025 р. з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці (далі по тексту відповідач) електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040027692U3.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1671252,38 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 528 447,72 грн. (36047,02 доларів США (графа 22 МД №25UA400040027692U3* 42,4015 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 142804,64 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040027692U3 додано (графа 44 Декларації): Контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025 р.; Інвойс (Invoice) №2567 від 26.09.2025 р.; Декларація про походження товару №2567 від 26.09.2025 р.; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 р.; Протокол узгодження розбіжностей б/н від 05.05.2025; Довідка про транспортні витрати №488239 від 24.11.2025 р.; Рахунок №LS-4697880 від 24.11.2025 р.; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ПП21/25-1 від 21.11.2025 р.; Договір-заявка на перевезення №ЮВ000047281 від 21.11.2025 р.; Довідка на підтвердження транспортних витрат №24/11-1 від 24.11.2025;

Рахунок №632 від 21.11.2025 р.; Лист-повідомлення від ТОВ «ЄЦЛ Логістика» щодо залучення до виконання умов договору третьої особи №7-22-11 від 22.11.2025 р.; Міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR) №488239 від 24.11.2025 р.; Довіреність б/н від 01.05.2025 р.;

26.11.2025 р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000791 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000301/2 в сторону збільшення за резервним методом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000301/2 від 26.11.2025 р. неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (2,3,4,5,6,9) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення автомобільним транспортом не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів;

- заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак в поданих документах, в тому числі рахунку-фактурі визначено вартість товару та доставку, без врахування страхування вантажу, що не дає можливості пересвідчитись у повноті включення усіх складових митної вартості;

- до митного оформлення подану заявку на перевезення, яка не містить обов`язкової інформації, передбачену договором про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному сполученні;

- до митного оформлення не подані документи щодо обов`язкових послуг в порту Гданськ: НРР,локальні витрати в порту Гданськ, оформлення Т1, відповідно дані витрати не включені до митної вартості;

- не включені витрати до митної вартості щодо обов`язкової послуги лінії MSC із оформлення дозволу на повернення контейнеру;

- в довідці про транспортні витрати вказано, що у вартість транспортування входять портові витрати, вантажно-розвантажувальні роботи, експедиторська винагорода;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме експедиційної винагороди, належним чином підтвердженої вартості страхування.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Щодо рівня митної вартості товару за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, суд зазначає наступне.

За правилами ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15).

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст. 55 МК України.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася на підставі контракту купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025, укладеного між ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD». Відповідно до інвойсу №2567 від 26.09.2025 загальна вартість поставленого товару становила 36 047,02 доларів США, а оплата мала бути здійснена протягом 180 днів із дати виставлення рахунку. Поставка здійснювалася на умовах CIF Gdansk (Польща) відповідно до правил Incoterms 2020.

Зі змісту інвойсу №2567 від 26.09.2025 вбачається, що вартість безпосередньо товару становила 33 947,02 доларів США, а вартість доставки до порту Гданськ 2 100,00 доларів США. Загальна вартість товару разом із доставкою становила 36 047,02 доларів США. Оскільки поставка здійснювалася на умовах CIF, витрати на морське перевезення та страхування товару до погодженого порту призначення покладалися на продавця та були включені до ціни, зазначеної в інвойсі.

Подальше транспортування товару з порту Гданськ до митного кордону України здійснювалося за рахунок позивача із залученням двох суб`єктів господарювання. ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору №05/05 від 05.05.2025 здійснювало транспортно-експедиторське обслуговування вантажу за межами державного кордону України, а ТОВ «ЄЦЛ Логістика» на підставі договору №ПП21/25-1 від 21.11.2025 забезпечувало міжнародне автомобільне перевезення товару.

Для підтвердження вартості транспортування під час митного оформлення позивач подав договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025, довідку про транспортні витрати №488239, рахунок-фактуру №LS-4697880 від 24.11.2025, договір №ПП21/25-1 від 21.11.2025, договір-заявку на перевезення №ЮВ000047281 від 21.11.2025, довідку про транспортні витрати №24/11-1 від 24.11.2025, рахунок №632, лист ТОВ «ЄЦЛ Логістика» №7-22-11 від 22.11.2025 щодо залучення третьої особи та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №488239 від 24.11.2025.

Зазначеними документами підтверджено, що загальна вартість транспортування товару до митного кордону України становила 142 804,64 грн та складалася з транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України в розмірі 65 331,00 грн і міжнародного автомобільного перевезення за маршрутом Гданськ, Польща пункт пропуску «Рава-Руська» в розмірі 77 473,64 грн.

У вартість транспортно-експедиторського обслуговування, визначену ТОВ «Ламан Шипінг», були включені портові витрати, вантажно-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода. Витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, локальні послуги в порту Гданськ, послуги лінії MSC, оформлення документа Т1 та інші пов`язані з обслуговуванням вантажу портові витрати охоплювалися загальною вартістю транспортного обслуговування в розмірі 65 331,00 грн і були враховані позивачем при визначенні митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що особа, яка надала інформацію про вартість автомобільного перевезення, не відповідає особі, яка фактично здійснювала таке перевезення, що, на думку митного органу, свідчить про наявність неврахованої експедиторської винагороди.

Залучення експедитором третьої особи до виконання перевезення не суперечить змісту правовідносин транспортного експедирування та саме по собі не свідчить про виникнення у позивача додаткових витрат. Вартість послуг, які позивач зобов`язаний був сплатити ТОВ «ЄЦЛ Логістика», визначена довідкою №24/11-1 та рахунком №632 у розмірі 77 473,64 грн. Доказів понесення позивачем будь-яких інших витрат або сплати окремої винагороди безпосередньому перевізнику відповідачем не наведено.

Підставою для коригування митної вартості відповідач також визначив неповноту заявки на перевезення. Водночас до митного оформлення були подані договір-заявка №ЮВ000047281 від 21.11.2025, договори з експедиторами, довідки про транспортні витрати, рахунки та транспортна накладна, які давали можливість установити маршрут перевезення, сторін відповідних правовідносин і числові значення понесених транспортних витрат.

На підтвердження фактичного надання та оплати послуг до позовної заяви додатково долучено акти наданих послуг №ЛШ00-015561 від 28.11.2025 і №632 від 27.11.2025, а також платіжні інструкції №2п809-25 від 28.11.2025 та №2п824-25 від 01.12.2025. Зазначені документи містять аналогічні числові показники вартості транспортних послуг. Їх неподання безпосередньо під час митного оформлення пояснюється тим, що вони були складені після прийняття відповідачем 26.11.2025 оскаржуваного рішення.

Щодо страхування вантажу суд ураховує, що за умовами CIF морське страхування товару до порту Гданськ забезпечувалося продавцем та було включене до визначеної інвойсом вартості доставки. Додаткове страхування вантажу під час його автомобільного перевезення з Гданська до пункту пропуску «Рава-Руська» не здійснювалося, у зв`язку із чим відповідних додаткових витрат позивач не поніс і підстав для їх включення до митної вартості не було.

Ще однією підставою для коригування відповідач визначив невідповідність заявленого рівня митної вартості товарів №2, №3, №4, №5, №6 та №9 мінімальному рівню митної вартості подібних товарів, оформлених іншими митницями. При цьому як джерела інформації митний орган використав митні декларації щодо товарів, які постачалися на різних умовах FOB, DAP, DPU та CPT, мали іншу вагу, кількість, комплектацію, виробників і комерційні характеристики.

Сам по собі нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з інформацією, наявною в базах даних митного органу, не доводить недостовірності ціни конкретної зовнішньоекономічної операції. Відповідач не навів пояснень щодо коригування вартості з урахуванням обсягу партій, умов поставки, комерційних умов, характеристик і виробників товарів, а також не довів, що використані ним товари були дійсно ідентичними або подібними до товарів позивача.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач визначив митну вартість товару за основним методом за ціною договору, задекларувавши її в розмірі 1 671 252,38 грн. До митної вартості було включено вартість товару в розмірі 1 528 447,72 грн, підтверджену інвойсом №2567 від 26.09.2025, та витрати на транспортування товару до митного кордону України в загальному розмірі 142 804,64 грн, підтверджені договорами, довідками про транспортні витрати, рахунками, договором-заявкою, листом про залучення перевізника та міжнародною товарно-транспортною накладною.

Отже, позивачем було надано документи, які у своїй сукупності давали можливість встановити ціну товару та перевірити числові значення всіх складових заявленої митної вартості. Зазначені документи містили взаємоузгоджені відомості щодо вартості товару та його транспортування, а наведені митним органом зауваження переважно стосувалися порядку оплати й формального складу документів, проте не спростовували фактичних числових показників заявленої митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган у своєму рішенні зазначає, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, необхідно зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Як уже було зазначено, для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд також вказує на висновок Верховного Суду, який відповідає сталій практиці, викладений у постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16, відповідно до якого інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000301/2 від 26.11.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000791 від 26.11.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОБУТ ПОСТАЧ" судові витрати в розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя П.І. Салюк