Рішення № 138760936, 04.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року, м. Харків справа № 520/35335/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 №3535/20-40-24-03-06 від 25.07.2024 року.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеного контролюючим органом рішення №3535/20-40-24-03-06 від 25.07.2024 року, оскільки за період з 1 липня по 31 грудня 2023 року позивачем було отримано дохід в сумі 935614,48 грн, що у розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України відповідає можливому допустимому ліміту перебування платником єдиного податку другої групи, а тому у відповідача були відсутніми правові підстави для висновку про умови перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в частині порушення умови перебування ФО-П порушення приписів абз. 1 ппп.298.2.3 пп.298.2 ст.298 та абз. 3 п.299.10 ст.299 ПКУ- не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи.

Пояснив, що при складанні податкової звітності позивачем було допущено технічну помилку (описку) та у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік невірно вказано суму доходу як 93567 14,48 грн (в рядку 03 Обсяг доходу за звітний (податковий) період та в рядку 08 Загальна сума доходу за звітний (податковий) період), після чого, у порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України подано 02.07.2024 уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки. При цьому, достовірність суми доходу саме у розмірі 935614,48 грн підтверджується даними банківських рахунків позивача: НОМЕР_2 в АТ ПУМБ та НОМЕР_3 в АТ КБ ПриватБанк. Крім того, реалізація продукції саме на вказану суму підтверджується також видатковими накладними за період з липня по грудень 2023 року.

З огляду на те, що платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні (зокрема, підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 24.01.2024 у справі № 819/610/18).

Позиція відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначає, що до контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 особисто подав податкову декларацію платника єдиного податку від 28.03.2024 № 9385640800, в якій особисто визначив обсяг доходу, отриманий за 2023 рік у розмірі 9 356 714,48 гривень, що є перевищенням встановленого законом обсягу доходу, відповідно до абз. 3 п. 299.10 п. 299.11 ст. 299 ПК України у зв`язку з перевищенням протягом календарного року встановленого обсягу доходу рішенням контролюючого органу, що є предметом оскарження у цій справі, правомірно анульовано реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, встановлений ліміт доходу для платників єдиного податку 2-ї групи у 2023 році складав 5 587 800 грн. Згідно з поданою Позивачем податковою декларацією, його задекларований дохід становив 9 356 714,48 грн., що перевищує допустимий ліміт на 3 768 914,48 грн.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну (камеральну) перевірку платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, про що складено Акт про результати камеральної перевірки від 01.07.2024 №316/20-40-24-03-06.

Згідно з висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення абз.1 ппп.298.2.3 пп.298.2 ст.298 та абз. 3 п.299.10 ст.299 ПКУ - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи. Згідно інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок» та наданої звітності, а саме: податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023р., яку надано позивачем до відповідача - 28.03.2024 за № 9385640800, сума перевищення за 2023 рік складає в розмірі 3 768 914,48 грн. (рядок 04 декларації).

Камеральною перевіркою встановлено порушенням умови перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в частині порушення умови перебування ФО-П порушення приписів абз. 1 ппп.298.2.3 пп.298.2 ст.298 та абз. 3 п.299.10 ст.299 ПКУ- не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи.

Відповідно до абз.3 п.299.10 п. 299.11 ст.299 ПКУ реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 січня 2024 року.

За результатами перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване Рішення Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи підприємця № 3535/20-40-24-03-06 від 25.07.2024 року, яким позивача виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2024 року.

Позивач дізнався про наявність обох документів наприкінці червня 2024 року у власному Електронному кабінеті платника, після чого в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України подав 02.07.2024 уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки.

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Норми права, які застосовує суд, висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи-підприємця дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

На підставі пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 292.13 статті 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 292.14 статті 292 ПК України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Також, відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 22.1 статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання, як зазначено у пункті 23.1 ст. 23 ПК України.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Відповідно до пункту 24.2 статті 24 ПК України одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

Відповідно до пункту 295.1 статті 293 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Відповідно до пункту 296.5 статті 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Підпунктом 296.5.1. пункту 296.5. статті 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Відповідно до підпункту 296.5.2. пункту 296.5. статті 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану від 30.06.2023 №3219-ІХ внесені доповнення до підрозділу 8 Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Відповідно до підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Кодексу, не включається до обсягу доходу визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.

Отже, платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, обсяг доходу який не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2023 встановлено в розмірі 6 700,00 грн.

Таким чином, обсяг доходу суб`єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, як позивач, протягом календарного року не повинен перевищувати 5 587 800,00 грн.

Судом встановлено, що з 01.07.2023 позивачем як систему оподаткування було обрано 2-гу групу єдиного податку.

За період з 1 липня по 31 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 935 614,48 грн, що підтверджується даними банківських рахунків позивача: НОМЕР_2 в АТ ПУМБ та НОМЕР_3 в АТ КБ ПриватБанк та видатковими накладними за період з липня по грудень 2023 року, наявними у матеріалах справи та відповідає можливому допустимому ліміту перебування платником єдиного податку другої групи, передбаченому підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.

Однак, при складанні податкової звітності позивачем було допущено технічну помилку (описку) та неправильно вказано суму доходу як 9 356 714,48 грн (в рядку 03 Обсяг доходу за звітний (податковий) період та в рядку 08 Загальна сума доходу за звітний (податковий) період податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік), яку подано 28.03.2024.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, на виконання пункту 50.1 статті 50 ПК України позивач 02.07.2024 подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки, зокрема, у рядку 03 обсяг доходу за звітний (податковий) період відповідно до статті 292 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України) обсяг доходу зазначено 935614,48 грн; у рядку 08 Загальна сума доходу за звітний (податковий) період (сума значень рядків 01+02+03+04+05+06+07) обсяг доходу зазначено 935614,48 грн.

При цьому, відповідно до долученої до матеріалів справи Квитанції № 2, вказана уточнююча декларація була прийнята контролюючим органом 02.07.2024.

При цьому, суд враховує, що пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто цією нормою обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 по справі № 805/3164/17.

Будь-яких інших обмежень щодо подання уточнюючих декларацій, зокрема, до винесення податкового повідомлення-рішення, ПК України не містить, а тому доводи відповідача у цій частині є помилковими.

Крім того, суд враховує, що у розумінні підпункту 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у випадку подання платником податків контролюючому органу уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, проводиться документальна позапланова перевірка.

Разом з цим, отримавши 02.07.2024 від ФОП ОСОБА_1 уточнюючий розрахунок, відповідач не призначив документальну перевірку з метою встановлення дійсного розміру отриманого за 2023 рік доходу позивача з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, що не може вважатись обґрунтованим.

В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнену податкову декларацію з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, з урахуванням того, що розмір податкового зобов`язання, узгодженого ФОП ОСОБА_1 у поданій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця другої групи за 2023 рік, залишився незмінним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 по справі № 819/610/18.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення задовольнити.

2. Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 №3535/20-40-24-03-06 від 25.07.2024 року.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант