Ухвала суду № 138760868, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

03 серпня 2026 року Справа № 520/10378/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

представника позивача - Іванченко Е. І.,

представника відповідача - Жадан А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0025973-2405 2030 від 03.03.2023, № 0025971-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025972-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025970-2405-2030 від 03.03.2023, №0025974-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025975-2405-2030 від 03.03.2023, №2182707-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182711-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182706-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182709-2405-2030UA63120270000028556 від 18.06.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року зазначена позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.

На виконання ухвали суду представником позивача подано клопотання про усунення недоліків та заява про поновлення процесуального строку.

В обґрунтування заяви, представник позивача зазначив, що фактично дізнався про дійсність спірних податкових повідомлень-рішень лише після проведення звірки з податковим органом та отримання відповіді від 07.01.2026, після чого звернувся до суду в межах шестимісячного строку. Пропуск строку звернення до суду позивач пов`язує з воєнним станом, вимушеним перебуванням за кордоном та неможливістю своєчасно отримати податкові повідомлення за місцем проживання. У зв`язку з цим він просить поновити строк звернення до суду та розглянути вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень по суті.

Ухвалою суду від 21.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд адміністративної справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи.

Від представника Головного управління ДПС у Харківській області до суду надійшли заперечення щодо поновлення пропущеного строку, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування клопотання, відповідач зазначив, що позивач без поважних причин пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення були належним чином направлені на його податкову адресу рекомендованими листами та відповідно до вимог Податкового кодексу вважаються врученими. На думку податкового органу, посилання позивача на перебування за кордоном і необізнаність про існування податкових повідомлень-рішень не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. У зв`язку з цим відповідач просить залишити позов без розгляду через пропуск строку звернення до адміністративного суду.

У судове засідання сторони прибули. Представник позивача підтримав подану ним заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, а представник відповідача проти визнання поважними причин пропуску строку повністю заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.

Суд дослідивши матеріали справи та доводи сторін, при вирішенні питань про поновлення строку звернення до суду та залишення позовної без розгляду виходив з такого.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21 серпня 2025 року у справі № 380/20996/24.

У постанові від 28.05.2026 по справі № 520/22570/25 Верховний Суд дійшов таких висновків: «під час вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити не лише факт направлення податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог ПК України, а й момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Сам по собі факт направлення податкових повідомлень-рішень рекомендованим листом за податковою адресою не є безумовним доказом того, що платник реально міг дізнатися про їх існування.

Умови воєнного стану, переїзд через обстріли, відсутність фактичного отримання кореспонденції та момент реального ознайомлення з податковими повідомленнями-рішеннями (у тому числі через адвокатський запит) потребують ретельної перевірки та оцінки судом.

Також суд зазначає, що За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено ДПС України у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі № 520/7480/25.

Судовим розглядом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, щодо податкового періоду за 2021 рік, контролюючим органом були направлені позивачу на його податку адресу: АДРЕСА_1 , 28.04.2023 року, поштове відправлення було повернуто відправнику 29.05.2023 за закінченням терміну зберігання, що у свою чергу, підтверджується відповідною довідкою АТ "Укрпошта". У подальшому, податкові повідомлення-рішення, щодо податкового періоду за 2022 рік, податковим органом також направлені 24.01.2025 позивачу на його податкову адресу та повернуті відправнику 26.02.2025 за закінченням терміну зберігання.

Відтак, у розумінні податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення були належним чином доставлені та вважаються врученими платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався правом оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області № 0025973-2405 2030 від 03.03.2023, № 0025971-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025972-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025970-2405-2030 від 03.03.2023, №0025974-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025975-2405-2030 від 03.03.2023, №2182707-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, № 2182711-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, № 2182706-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182709-2405-2030UA63120270000028556 від 18.06.2024 в адміністративному порядку, тому строк на звернення до суду з таким позовом становить шість місяців.

Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, сторона позивача зазначила, що ОСОБА_1 13.03.2022 виїхав за кордон, у зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України та веденням бойових дій на території міста Харкова, що у свою чергу підтверджується копією закордонного паспорта позивача НОМЕР_1 , відтак, об`єктивно не міг отримати зазначену вище кореспонденцію та безпосередньо ознайомитись з рішеннями податкового органу.

У подальшому, позивач зазначав, що з метою перевірки стану розрахунків з бюджетом, та належного виконання своїх податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки він звернувся до адвоката Чуба С.В., який направив на адресу відповідача адвокатський запит для отримання копій податкових повідомлень-рішень за період з 2021 по 2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в Харківській області у листі від 03.12.2025 зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом були направлені позивачу у відповідь на адвокатський запит його представника - 03.12.2025.

Відтак, сторона позивача наголошує, що ознайомлення з оскаржуваними податковими-рішеннями відбулось саме з отриманням відповіді на адвокатський запит в межах договору про надання правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У свою чергу, суд наголошує, що за відсутності належного встановлених судом обставин, коли позивач фактично дізнався чи мав об`єктивно можливість дізнатись про прийняття та зміст оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновок про момент, з якого позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, так і висновок про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до суду є передчасними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №520/22570/25.

Окрім того, за змістом вказаної постанови вбачається, що для правильного вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду, слід також встановити не лише дату фактичного ознайомлення особи з оскаржуваним рішенням, а й дослідити обставини укладення договору про надання правничої допомоги, дату направлення адвокатського запиту та інші обставини, які можуть свідчити про наявність або відсутність необґрунтованого зволікання з боку позивача при реалізації права на судовий захист. Саме сукупна оцінка таких обставин дає можливість встановити момент, коли особа фактично дізналася або об`єктивно повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Відтак, протокольною ухвалою суду, з метою належного з`ясування всіх обставин справи було витребувано у позивача договір про надання правової допомоги між позивачем та представником ОСОБА_2 ..

На виконання ухвали суду, представником позивача до суду подано копію договору про надання правничої допомоги, укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням "Гардіум" від 25.11.2025.

Судовим розглядом також встановлено, що метою звернення позивача за правовою допомогою була саме необхідність приведення до відповідності та належного виконання своїх податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, із запитом на отримання відомостей про стан розрахунків з бюджетом ОСОБА_1 , його адвокат звернувся 27.11.2025 (а.с.9). У свою чергу, відповідь на адвокатський запит вих. №27/11-1, контролюючим органом надано 03.12.2025. До суду позивач звернувся 27.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Іліан проти Туреччини» (llhan v. Turkey), заява № 22277/93).

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, і він діє на теперішній час.

Суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків, що підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 по справі №500/1912/22.

Водночас, судом враховується та обставина, що позивач у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та обстрілами міста Харкова був вимушений виїхати у березні 2022 року за кордон, про що надані відповідні докази.

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява №28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вище викладеного, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про вжиття позивачем активних та послідовних заходів для захисту своїх прав. Доказів необґрунтованого зволікання чи недобросовісної процесуальної поведінки позивача матеріали справи не містять, у свою чергу пропуск процесуального строку за оскарження податкових повідомлень-рішень обумовлений об`єктивними причинами, що не залежали від волі позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку є поважними, а зазначені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду не знайшли свого підтвердження, тому наявні підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі.

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 05 серпня 2026 року.

Суддя Мельников Р.В.