Рішення № 138759769, 05.08.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2368/26

Провадження № 2/577/1470/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Конотопа цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із вказаною позовною заявою та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . На початку повномастабного вторгнення рф позивачка була вимушена вивезти дитину за кордон заради її безпеки. Наразі вони проживають в Швеції. Відповідач перебуває в Україні, на телефонні дзвінки не відповідає з 2020 р., не приймає участі в утриманні дитини, як під час проживання доньки в Україні, так і на теперішній час, місцезнаходження його невідоме. ОСОБА_3 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до ОСОБА_5 , не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичних розвиток, як складову виховання. Не спілкується в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, що і змусило звернутися до суду.

Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник служби у справах дітей Конотопської міської ради Левченко І.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Встановлено судом, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає в Королівстві Швеція (а.с.6-8).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виходячи з вимог ч.7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.і 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст. 164 СК України, на які послався позивач, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. п.2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може з урахуванням характеру винної поведінки когось із батьків або їх обох, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

П.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що позбавлення батьківських прав можливе за наявності передбачених законом підстав, однак такий захід суд може застосувати у виняткових випадках, з урахуванням ряду обставин, в тому числі і винної поведінки батьків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова КЦС ВС від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19).

Натомість представником позивача не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193 СК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача Дудчак Поліна Вікторівна, юридична адреса м.Херсон, вул.Маяковського, 34.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа служба у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, пр.Миру, 8.

Суддя Гетьман В. В.