Рішення № 138759160, 05.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної Казначейської служби України (вул.Бастіонна,5, м.Київ, 01601), Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова,1-А, м.Одеса, 65023) про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі №420/10110/25 (з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн.);

стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у сумі 378 493,00 грн. на виконання рішення суду;

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування і невиплати позивачу за його заявою компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №420/10110/25, виданому Одеським окружним адміністративним судом 10.07.2025;

стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача за період з 05.03.2026 по 04.05.2026 компенсацію за інфляційні витрати у розмірі 6434,39 грн. та 3% річних у розмірі 11354,79 грн. за прострочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 420/10110/25 з урахуванням Ухвали від 27.10.2025.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що з метою виконання Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 420/10110/25 про стягнення з ГУПФУ на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у сумі 378 493,00 грн. згідно до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі Порядок №845) ГУДКСУ повинне розглядати письмові звернення щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, а також вживати заходи до виконання цих документів. Проте протягом тривалого часу Рішення суду з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 420/10110/25 залишається невиконаним.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем - Державною Казначейською службою України подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що Казначейством не відмовлено в виконанні рішення суду у справі № 420/10110/25. Терміни виконання Виконавчого листа залежать від обсягу бюджетних асигнувань виділених на відповідний рік для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040.

Відповідачем - Головним управлінням Державної Казначейської служби України в Одеській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що 9 січня 2026 року на виконання вимог абзацу 3 підпункту 1.2 пункту 1 Порядку №190 Головним управлінням внесено відомості про виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №420/10110/25 до відповідного прикладного програмного забезпечення з метою виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», із присвоєнням першої черги заборгованості. 20 січня 2026 року листом №16-11-11/684 Головне управління повідомило ОСОБА_1 , що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Отже, органи Казначейства наділені повноваженнями щодо безспірного списання коштів виключно у межах та у спосіб, визначених законом. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон про гарантії), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (наразі цією програмою є КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»). Разом із тим, у Головного управління Пенсійного фонду України відсутні відкриті рахунки, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів на виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025) у справі №420/10110/25.

Позивачем подано відповіді на відзиви в яких позивач наполягає на задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25, код ЄДРСР 127877589, яке набрало законної сили 04.07.2025, ГУПФУ зобов`язане здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії з 01.02.2022 року та 01.02.2023 року на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 14.01.2025 року № ЮО99753 з урахуванням основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом від 25.09.2025 №1500-0405-5/160146 ГУПФУ повідомило, що сума доплати пенсії заявника за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 378493,00 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 в сумі 378493,00 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

10.07.2025 року по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 видано виконавчий лист № 420/10110/25. Виконавче провадження відкрито 30.07.2025 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - АСВП: 78728107.

06.10.2025 до суду від представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення суду, у прохальній частині якої представник просив суд встановити чи змінити спосіб і порядок виконання по виконавчому провадженню №78728107 з примусового виконання виконавчого листа № 420/10110/25, на стягнення з ГУПФУ на користь позивача нарахованої доплати до пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 в сумі 378493,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 420/10110/25, код ЄДРСР 131326584, встановлено, що доказів виплати вказаної суми доплати до суду ГУПФУ не було подано. Суд ухвалив: змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача суму доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 складає 378493,00 грн.

04.12.2025 виконавчий лист за № 420/10110/25 від 10.07.2025 разом з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 про стягнення з ГУПФУ на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378 493,00 грн. було пред`явлено позивачем у письмовій формі до виконання в ГУДКСУ, яке листом №16-11-11/684 від 20.01.2026 підтвердило отримання відповідних документів позивача 04.12.2025.

Вказаним листом ГУДКСУ повідомило позивача про те, що 04.12.2025 надійшов виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025) по справі №420/10110/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача суми доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 складає 378 493,00 грн.…….І далі «У зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства, на яких можуть обліковуватись кошти безпосередньо цього органу та з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, ГУДКСУ… звернулося до ГУПФУ із запитом-вимогою щодо необхідності вжиття заходів щодо виконання вищевказаного виконавчого документу».

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 Державною казначейською службою України не виконано, що стало підставою звернення позивача до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі по тексту - Порядок №845, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

За приписами пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 8 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Згідно з пунктом 15 Порядку №845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Відповідно до пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до пунктів 9, 17 цього Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

За приписами пункту 1 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 716) (чинного до 31.10.2025), Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Управління (відділення) Казначейства підпорядковані Державній казначейській службі України (далі Казначейство) та відповідному Головному управлінню Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Головне управління Казначейства).

Згідно з пунктом 17 цього Положення Управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.

04.12.2025 виконавчий лист за № 420/10110/25 від 10.07.2025 разом з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 про стягнення з ГУПФУ на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378 493,00 грн. було пред`явлено позивачем у письмовій формі до виконання в ГУДКСУ, яке листом №16-11-11/684 від 20.01.2026 підтвердило отримання відповідних документів позивача 04.12.2025.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VІ (далі по тексту - Закон № 4901-VІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Частинами 1, 2, 4 статті 3 Закону № 4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до приписів пунктів 24, 25 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

В силу абзаців 1, 3 пункту 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

В силу приписів пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 1 пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

У силу вимог пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

За змістом пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд зазначає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, безспірне списання коштів з рахунку боржника здійснюється органом Казначейства, в якому обслуговується боржник, після подання заяви стягувача про виконання рішення суду. У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

У разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження заяви стягувача із відповідними документами орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості з метою безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Отже, на територіальні органи Державної казначейської служби України покладено обов`язок виконати рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі неможливості виконання рішення суду протягом двох місяців, обов`язок виконати таке рішення має Державна казначейська служба України у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей шляхом безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у порядку черговості надходження виконавчих документів.

З матеріалів справи судом встановлено, що боржником за виконавчими листами №420/10110/25, виданими 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто державний орган, а тому виконання такого рішення підлягає здійсненню з урахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та прийнятих відповідно до нього підзаконних нормативних актів, зокрема, Порядку № 845.

У зв`язку з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, виконання такого виконавчого листа здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.

Станом на час звернення позивачем до суду з позовом та на час розгляду справи судом виконавчий лист №420/10110/25, виданий 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 420/10110/25 про зміну способу та порядку виконання рішення не виконано, тоді як Порядком № 845 передбачений тримісячний строк для перерахування коштів при безспірному списанні коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що встановлений Порядком №845 строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

Зважаючи на вищевикладене, в силу приписів частини першої статті 3 Закону про гарантії та пунктів 33, 47, 48 Порядку № 845, виконавчий лист у справі № 420/10110/25 обліковується з 04.12.2025 на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі КПКВК 3504040).

Пункт 3 розділу ІІ Закону про гарантії визначає, що заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв?язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Отже, заборгованість Головного управління ПФУ в Одеській області перед позивачем за виконавчим листом у справі № 420/10110/25 відноситься до першої черги погашення заборгованості.

За висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21, приписи пункту 49 Порядку №845 вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене з дотримання строку, встановленого Порядком №845.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що Казначейство у 10-денний строк з моменту надходження від позивача виконавчих документів зверталося до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їхню недостатність.

Стосовно доводів відповідача про те, що затримка із перерахуванням коштів зумовлена не протиправною бездіяльністю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями, суд зазначає таке.

З аналізу вказаного вище законодавства вбачається, що Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган, шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органу - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пункті 40 рішення ЄСПЛ Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Ромашов проти України від 27 липня 2004 року; у справі Дубенко проти України від 11 січня 2005 року; та у справі Козачек проти України від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого стаття 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відтак, обставина відсутності бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №385/1550/16-а(2-а/385/66/16), від 23 квітня 2020 року у справі №816/2089/17, від 03 лютого 2021 року у справі 812/413/18 та від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21.

Зважаючи на положення частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд доходить висновку, що Державною казначейською службою України порушено граничні строки виконання виконавчого листа №420/10110/25, виданого 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн., що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №420/10110/25, виданого 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн. та зобов`язати Державну казначейську службу України вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо виконання виконавчого листа №420/10110/25, виданого 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь позивача доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не нарахування і невиплати позивачу за його заявою компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №420/10110/25, виданому Одеським окружним адміністративним судом 10.07.2025 та стягнення з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача за період з 05.03.2026 по 04.05.2026 компенсацію за інфляційні витрати у розмірі 6434,39 грн. та 3% річних у розмірі 11354,79 грн. за прострочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 420/10110/25 з урахуванням Ухвали від 27.10.2025 є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки стягнення суми заборгованості за виконавчим листом №420/10110/25, виданого 10.07.2025 ще не відбулося, а отже не відбулося остаточного розрахунку.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

До суду від представників відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з`ясування всіх обставин.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.ч.1,3 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, суд вважає, що підстави для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з мотивів, наведених представником відповідачів відсутні.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо проведення розгляду справу з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представників відповідачів.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної Казначейської служби України (вул.Бастіонна,5, м.Київ, 01601), Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова,1-А, м.Одеса, 65023) про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №420/10110/25, виданого 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн.

Зобов`язати Державну казначейську службу України (вул.Бастіонна,5, м.Київ, 01601, Код ЄДРПОУ 37567646) вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо виконання виконавчого листа №420/10110/25, виданого 10.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали від 27.10.2025 щодо зміни способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі №420/10110/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2025 у суми 378493,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко